Справа № 609/488/24
1-кп/609/53/2024
21 травня 2024 року
Шумський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Шумськ кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024216010000075 від 17 березня 2024 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не депутата, з середньою освітою, непрацюючого, засудженого вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2024 року за ч.1 ст.126 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
01 квітня 2024 року із Шумського відділу Кременецької окружної прокуратури до Шумського районного суду Тернопільської області надійшов затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024216010000075 від 17 березня 2024 року відносно ОСОБА_3 , за ч.1 ст. 125 КК України.
З обвинувального акту вбачається, в ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які 17 березня 2024 року близько 00 год. 30 хв., перебували на сходовій площадці до приміщенні житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , винник словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на умисне завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
В подальшому, 17 березня 2024 року близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_3 , реалізовуючи свій протиправний умисел, перебуваючи на сходовій площадці до приміщенні житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в ході словесного конфлікту із ОСОБА_5 , наблизився до останньої, та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс один удар дерев'яною палицею в область голови ОСОБА_5 .
Своїми умисними діями ОСОБА_3 , спричинив потерпілій ОСОБА_5 , тілесне ушкодження у вигляді: забиття м'яких тканин тім'яної ділянки волосистої частини голови у вигляді набряку, яке за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України, тобто в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку визнав повністю, погодився з усіма доказами, зібраними в справі вході досудового слідства, які підтверджують його вину згідно пред'явленого обвинувачення. У вчиненому розкаявся.
Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні не заперечив проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Аналізуючи всі дані в їх сукупності, суд, виходячи з обвинувачення, підтриманого прокурором, вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 умисно спричинив легкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 , і такі його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до кримінального проступку, особу винного, його вік, сімейний стан, посередню характеристику, думку потерпілої, яка в судовому засіданні вказала, що примирилася з обвинуваченим, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання вини, щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. До обставин, що обтяжують покарання, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає.
При цьому суд також враховує те, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Також судом встановлено, що відповідно до вироку Шумського районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2024 року ОСОБА_3 повністю не відбуто призначене покарання у виді штрафу в сумі 850 грн.
За правилами ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначені їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно (ч.3 ст.72 КК України).
Отже, на підставі ч.1 ст.71 КК України, з урахуванням ч.3 ст.72 КК України, покарання, призначене за вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2024 року у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, слід виконувати самостійно.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 , йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді громадських робіт. Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченим, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами.
В ході досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.
Витрати на залучення експертів для проведення експертиз під час досудового розслідування - відсутні.
Речові докази - відсутні.
Керуючись ст. ст. 349, 373, 374, КПК України суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, з урахуванням ч.3 ст.72 КК України, покарання, призначене за вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2024 року у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок - виконувати самостійно.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляція на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя: ОСОБА_1