14.05.2024 Справа №607/9653/21 Провадження №1-кп/607/390/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021216040000385 від 10 березня 2021 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Скалат, Тернопільської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , несудимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України (в ред. стеттей згідно із законом № 2617-VIII від 22.11.2018), за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
10 грудня 2020 року у вечірню пору доби, детального часу досудовим розслідуванням не встановлено, у обвинуваченого ОСОБА_5 , який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, обвинувачений ОСОБА_6 10 грудня 2020 року у вечірню пору доби, детального часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у кухні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів і з мотивів незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, із кухонного столу взяв належний потерпілій ОСОБА_7 мобільний телефон торговельної марки «Huawei» Р smart моделі «FIG-LX1» IMEІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , об'ємом пам'яті 3/32 GB, вартістю 1 725 грн та з ним вийшов з приміщення квартири АДРЕСА_2 .
Надалі, обвинувачений ОСОБА_6 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, а саме здав вищезазначений мобільний телефон у ломбард « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що у АДРЕСА_3 , чим спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 1 725 грн.
Окрім цього, 22 лютого 2021 року, близько 14.00 год у обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше вчинив крадіжку і перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , виник злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном.
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, 22 лютого 2021 року, близько 14.00 год, обвинувачений ОСОБА_6 , який раніше вчинив крадіжку, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , звернувся до потерпілого ОСОБА_8 з проханням надати йому мобільний телефон останнього торговельної марки «Realme» Х2 Pro моделі «RMX1931» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , під приводом здійснення дзвінка, не маючи наміру повертати потерпілому ОСОБА_8 вказаний телефон у подальшому.
На вказане прохання ОСОБА_8 , будучи обманутим, передав обвинуваченому ОСОБА_9 свій мобільний телефон, після чого, 22 лютого 2021 року, близько 14.00 год обвинувачений ОСОБА_6 , який раніше вчинив крадіжку, реалізовуючи умисел на протиправне заволодіння чужим майном, не маючи на меті його повернення, з корисливих мотивів та з ціллю особистого збагачення, вийшовши з приміщення квартири АДРЕСА_4 із наявним у нього мобільним телефоном торговельної марки «Realme» Х2 Pro моделі «RMX1931» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , S/N НОМЕР_5 , об'ємом пам'яті 12/256 GB, вартістю 11 598,00 грн, що належить потерпілому ОСОБА_8 , покинув місце вчинення злочину, а здобутим майном розпорядився на власний розсуд, а саме здав вищезазначений мобільний телефон у ломбард «Скарбниця», що у АДРЕСА_3 , чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 11 598,00 грн.
Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення передбачені: ч. 1 ст. 185 КК України (в ред. статті згідно із законом № 2617-VIII від 22.11.2018)- таємне викрадення чужого майна (крадіжка) та ч. 2 ст. 190 КК України (в ред. статті згідно із законом № 2617-VIII від 22.11.2018), тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, визнав повністю та пояснив, що 10 грудня 2020 року увечері перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де, із кухонного столу взяв належний потерпілій ОСОБА_7 мобільний телефон та з ним вийшов з приміщення квартири і розпорядився викраденим майном на власний розсуд, а саме здав вищезазначений мобільний телефон у ломбард. Також, 22 лютого 2021 року, близько обіду перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , звернувся до потерпілого ОСОБА_8 з проханням надати йому мобільний телефон під приводом здійснення дзвінка, не маючи наміру повертати, після чого з корисливих мотивів та з ціллю особистого збагачення, отримавши телефон потерпілого, вийшов з приміщення вказаної квартири та здав мобільний телефон у ломбард «Скарбниця». Щиро розкаявся, обіцяє не вчиняти правопорушень у майбутньому та визнав заявлені цивільні позови потерпілих повністю.
Обвинувачений ОСОБА_3 визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.190 КК України (в ред. статтей згідно із законом № 2617-VIII від 22.11.2018), за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії:
-за ч. 1 ст. 185 КК України (в ред. статті згідно із законом № 2617-VIII від 22.11.2018) - таємне викрадення чужого майна (крадіжка);
-за ч. 2 ст. 190 КК України (в ред. статті згідно із законом № 2617-VIII від 22.11.2018) - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, його вік, сімейний стан (наявність на утриманні двох малолітніх дітей) та стан здоров'я, а також те, що ОСОБА_3 не судимий, має постійне зареєстроване місце проживання, визнання ним вини у вчинених правопорушеннях; обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Зокрема, до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, визнання цивільних позовів потерпілих у повному обсязі. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено. Також суд враховує негативне відношення обвинуваченого ОСОБА_3 до вчинених ним кримінальних правопорушень, обіцянки не вчиняти злочинів у майбутньому, бажання стати на шлях виправлення.
Суд приймає до уваги те, що покарання є заходом примусу, від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання за ч.1 ст.185 та ч.2 ст.190 КК України (в ред. статтей згідно із законом № 2617-VIII від 22.11.2018) у межах санкцій частин статей обвинувачення - у виді обмеження волі, виходячи з того, що саме таке покарання буде відповідати вчиненим обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальним правопорушенням передбаченим вказаними статтями.
У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 покарання за вчинені кримінальні правопорушення за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі. Водночас з врахуванням пом'якшуючих покарання ОСОБА_3 обставин, даних про його особу, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав вину та активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, визнав цивільні позови в повному обсязі та висловив намір добровільного відшкодувати завдані збитки потерпілим, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 у період її дії на нього слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України обов'язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
У ході досудового розслідування кримінального провадження потерпілою ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди на суму 1725 грн.
Також, у ході досудового розслідування кримінального провадження потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди на суму 11598 грн.
Відповідно до ст. 127 КПК України, передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно із вимогами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 , суд враховує наведені норми закону та обставини спричинення шкоди, її розмір, що складає вартість викраденого телефону, які встановлені та доведені пред'явленим обвинуваченням. З врахуванням визнання обвинуваченим цивільного позову в повному обсязі, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_7 підлягають до задоволення в повному обсязі.
Аналогічно, вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 суд враховує наведені норми закону та обставини спричинення шкоди, її розмір, що складає вартість мобільного телефону, яким заволодів відповідач, які встановлені та доведені пред'явленим обвинуваченням. З врахуванням визнання ОСОБА_3 цивільного позову в повному обсязі, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_8 підлягають до задоволення в повному обсязі.
У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судових товарознавчих експертиз від 23.03.2021 № CЕ-19/120-21/2635-ТВ в сумі 653,80 грн. та від 31.05.2021 № CЕ-19/120-21/5479-ТВ в сумі 686, 48 грн, а всього на загальну суму 1340,28 грн, які суд вважає, слід стягнути з обвинуваченого в користь держави, оскільки такі витрати виникли при проведенні експертизи речових доказів в межах даного кримінального провадження.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України (в ред. статтей згідно із законом № 2617-VIII від 22.11.2018) та призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання:
- ч.1 ст. 185 КК України (в ред. статті згідно із законом № 2617-VIII від 22.11.2018) у виді 1 (одного) року обмеження волі;
- ч. 2 ст. 190 КК України (в ред. статті згідно із законом № 2617-VIII від 22.11.2018) у виді 2 (двох) років обмеження волі.
У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 визначити остаточне покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 1725 (одна тисяча сімсот двадцять п'ять) грн.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 майнову шкоду в розмірі 11 598 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення судових товарознавчих експертиз від 23.03.2021 № CЕ-19/120-21/2635-ТВ в сумі 653,80 грн. та від 31.05.2021 № CЕ-19/120-21/5479-ТВ в сумі 686, 48 грн, а всього на загальну суму 1340,28 грн, (одна тисяча триста сорок гривень двадцять вісім копійок) в користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий суддяОСОБА_1