Справа № 357/12409/23
Провадження № 2/357/513/24
іменем України
15 травня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О.І.,
за участі секретаря - Вальчук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пастулато Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У жовтні 2023 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пастулато Капітал» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступні обставини.
24 лютого 2021 року між кредитною спілкою «Просто Гроші» та ОСОБА_1 , був укладений Кредитний договір № ПГНП-0000000000000048.
Згідно умов Кредитного договору КС «Просто Гроші» надала ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 66 000 гривень 00 коп. строком на 48 місяців, починаючи з 24 лютого 2021 року по 24 лютого 2025 року, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повернути отриманий кредит в повному обсязі, сплатити відповідні проценти за користування кредитом, а також сплатити комісії, штрафні санкції та інші платежі відповідно до умов Кредитного договору.
Відповідно до розділу 1 Кредитного договору № ПГНП-0000000000000048 процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 84 % річних. У випадках, передбачених дим Договором (додатковими угодами) розмір процентної ставки може бути збільшений.
Свої зобов'язання КС «Просто Гроші» виконала, надавши грошові кошти відповідачу ОСОБА_1 шляхом видачи безготівкових коштів з поточного рахунку кредитора, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 25 лютого 2021 року № 31.
Згідно до умов Кредитного договору, позичальник, тобто відповідач, зобов'язався погашати заборгованість по кредитному договору щомісячно згідно з Графіком здійснення платежів, що наведено у додатку №1 до кредитного договору № ПГНП-0000000000000048 від 24 лютого 2021 року, який є його невід'ємною частиною.
Згідно до п. 4.4.2 кредитного договору: «...Позичальник зобов'язався сплачувати проценти щомісячно у звітний день. Якщо термін оплати заборгованості випадає на святкові чи вихідні дні, оплата здійснюється в перший робочий день, наступний за такими днями…».
У зв'язку із порушенням умов Кредитного договору, із несвоєчасним погашенням кредиту згідно з Графіком здійснення платежів, на виконання заходів досудового врегулювання спору, визначеним п. 8.1 Кредитного договору, 06.08.2023 року відповідачу ОСОБА_1 на адресу вказану ним у Кредитному договорі (а саме: АДРЕСА_1 ) була направлена письмова вимога про наявність заборгованості та з вимогою про погашення заборгованості по Кредитному договору.
На вказану вимогу, відповідач не надав жодної відповіді та не погасив заборгованість за кредитним договором.
Строк дії кредитного договору № ПГНП-0000000000000048 від 24 лютого 2021 року ще не закінчився, але у зв'язку із невиконанням відповідачем умов вищевказаного договору та згідно п. 8.2 Кредитного договору, позивач має право вимагати дострокового повернення наданого кредиту.
У порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 26 вересня 2023 року утворилась заборгованість в сумі 85 406 грн. 44 коп., яка складається з: 59 026 грн. 80 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 26 379 грн. 64 коп. - заборгованість по відсотках.
Підписуючи кредитний договір, відповідач ОСОБА_1 погодився з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом в строки, встановлені цим договором.
В якості забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 перед кредитною спілкою «Просто Гроші» по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, було укладено Договір поруки № 0000000000048 від 24 лютого 2021 року між кредитною спілкою «Просто Гроші» в особі Голови правління Колісниченко Анною Василівною, яка діє на підставі статуту (кредитором за договором поруки), відповідачем ОСОБА_1 (позичальником за договором поруки) та відповідачем ОСОБА_2 (поручителем за договором поруки).
Відповідно до умов договору поруки відповідач ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання перед кредитною спілкою «Просто Гроші» відповідати у повному обсязі по зобов'язанням відповідача ОСОБА_1 , визначених Кредитним договором.
Таким чином відповідач ОСОБА_2 згідно із Договором поруки № 0000000000048 від 24 лютого 2021 року є солідарним боржником.
ТОВ «ФК «Пастулато Капітал» на адресу відповідача ОСОБА_2 була надіслана вимога про усунення порушення - сплати боргу. Однак ця вимога залишилась без задоволення.
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього у 10-ти (десяти) денний термін з дня отримання вимоги кредитора.
Відповідно до пункту 3.1. Договору поруки, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором, кредитор має право у 10-ти (десяти) денний строк звернутися з вимогою про виконання таких зобов'язань до поручителя.
Пунктом 1.1. Договору поруки встановлено, що відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем.
Підписуючи договір поруки, ОСОБА_2 поручився відповідати перед кредитором (позивачем) за порушення боржника (Відповідача) ОСОБА_1 зобов'язання повернути кредит та нараховані проценти за користування кредитом.
За таких обставин, вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 (поручителя) є обґрунтованими.
15 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пастулато Капітал» та КС «Просто Гроші», керуючись взаємною згодою та діючим законодавством України, уклали Договір факторингу, відповідно до умов якого відбувся перехід від КС «Просто Гроші» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пастулато капітал» грошової вимоги заборгованості до боржників.
Проте, всупереч умовам Кредитного договору, відповідачі не виконали свого зобов'язання, а ні попередньому, а ні новому кредитору. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачів, останні не здійснили жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Пастулато Капітал», ні на рахунки попередніх кредиторів, що підтверджується особовою карткою позичальника.
Станом на момент звернення з даним позовом заборгованість та проценти за кредитним договором та договором поруки відповідачами не сплачені та не погашені.
Просили суд стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Паскулато Капітал» заборгованість за Кредитним договором № ПГНП-0000000000000048 від 24 лютого 2021 року в розмірі 85 406, 44 грн. та понесені позивачем судові витрати (а.с. 1-9).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. (а.с. 65) та матеріали передані для розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
01 листопада 2023 року здійснено запити стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачів (а.с. 70, 72).
19 грудня 2023 року за вх. № 57928, № 57979 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідачів (а.с. 75, 76).
Згідно отриманої інформації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 19.03.2002 року; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований: АДРЕСА_2 , 06.05.2022 року знятий з реєстрації як померлий.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлено позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у відповідності до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.10.2020 року у справі № 263/14171/19.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 21 грудня 2023 року у відкритті провадження в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пастулато Капітал» до ОСОБА_2 було відмовлено, у зв'язку із смертю останнього (а.с. 77-78).
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.
Ухвалою судді від 21 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пастулато Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитни договором. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 19 січня 2024 року (а.с. 79-80).
Розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин, у зв'язку з неявкою відповідача та відсутності відомостей про його належне сповіщення, останній раз до 15 травня 2024 року (а.с. 90, 97, 103).
Позивач ТОВ «ФК «Пастулато Капітал» в судове засідання свого представника не направило, через систему «Електронний суд» від представника позивача, адвоката Кошалковської Наталії Володимирівни, яка діє на підставі ордеру, серія АІ № 1466738 (а.с. 110), надійшла заява, отримана та зареєстрована канцелярією суду 14.05.2024 року за вх. № 26709, в якій просила розглянути справу за наявними матеріалами справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в поному обсязі та задовольнити, не заперечують проти заочного розгляду справи (а.с. 108-109).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Однак, на адресу суду повернулися поштові конверти, причина повернення працівниками пошти вказана, як за закінченням терміну зберігання (а.с. 99, 105,107).
Так, кореспонденція з суду направлялася на адресу відповідача ОСОБА_1 за адресою його реєстрації, відповідно до отриманої судом інформації з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання (перебування).
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності (ч. 3 ст. 211 ЦПК України).
В свою чергу, представник позивача скористувалась своїм правом, передбаченим ч. 3. ст. 211 ЦПК України.
З боку відповідача на адресу суду не надходило жодних заяв та клопотань, як не надходило і відзиву на позовну заяву позивача.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзиву і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Ухвалою суду від 15.05.2024 року постановлено провести розгляд даної цивільної справи в заочному порядку.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Встановлено, що 24 лютого 2021 року між кредитною спілкою «Просто Гроші» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ПГНП-0000000000000048 від 24 лютого 2021 року (а.с. 46-51), а також заява-анкета на отримання кредиту (а.с. 41-45).
Так, за умовами Кредитного договору вбачається, що позичальнику було надано кредит у розмірі 66 000 гривень, строком користування до 24 лютого 2025 року.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. п. 3 Кредитного договору, кредит надається шяхом видачі безготівкових коштів з поточного рахунку кредитора. Кредитні кошти надаються кредитором позичальнику на умовах строковості повернення, платності та забезпеченості.
Згідно п.п. 4.1., 4.2., 4.3. п. 4 Кредитного договору, погашення основної заборгованості за кредитом здійснюється в строки та у сумі не менше, ніж зазначено в Графіку, та у відповідності до інших умов цього Договору, шляхом внесення заборгованості на поточний рахунок кредитора. Позичальник зобов'язується повністю повернути кредитору суму кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту. У разі недостатності суми здійсненого погашенняч (платежу) для виконання зобов'язання позичальника, ця сума погашає вимоги кредитора у черговості, що визначена ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування». Черговість погашення зобов'язання позичальника в рамках однієї черги визначається кредитором.
Згідно до п.п. 4.4.2 п. 4 кредитного договору: «...Позичальник зобов'язався сплачувати проценти щомісячно у звітний день. Якщо термін оплати заборгованості випадає на святкові чи вихідні дні, оплата здійснюється в перший робочий день, наступний за такими днями…».
Також, в матеріалах справи наявна платіжна інструкція від 25 лютого 2021 року № 31 з якої вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 було надано на його особистий рахунок позику згідно кредитного договору № ПГНП-0000000000000048 від 24 лютого 2021року у розмірі 66 000 грн. (а.с. 53).
У зв'язку із порушенням умов Кредитного договору, із несвоєчасним погашенням кредиту згідно з Графіком здійснення платежів, на виконання заходів досудового врегулювання спору, визначеним п. 8.1 Кредитного договору, 06.08.2023 року відповідачу ОСОБА_1 на адресу вказану ним у Кредитному договорі (а саме: АДРЕСА_1 ) була направлена письмова вимога про наявність заборгованості та з вимогою про погашення заборгованості по Кредитному договору (а.с. 54-55).
На вказану вимогу, відповідач не надав жодної відповіді та не погасив заборгованість за кредитним договором.
У порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 26 вересня 2023 року утворилась заборгованість в сумі 85 406 грн. 44 коп., яка складається з: 59 026 грн. 80 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 26 379 грн. 64 коп. - заборгованість по відсотках;
Підписуючи кредитний договір, відповідач ОСОБА_1 погодився з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом в строки, встановлені цим договором.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, яка полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом (ст. 13 ЦПК України).
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак, під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим, ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнанні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Отже, підписання кредитного договору№ ПГНП-0000000000000048 від 24 лютого 2021року, свідчить про те, що відповідачу всі умови даного договору цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.
Вказаний договір був прочитаний та підписаний сторонами.
Оскільки відповідач підтвердив свою згоду та погодився з усіма умовами вищевказаного договору, підписавши його, а тому зазначені умови були прочитані, з якими погодилися сторони.
Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Позичальник зобов'язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В якості забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 перед кредитною спілкою «Просто Гроші» по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування кредитом та штрафних санкцій, було укладено Договір поруки № 0000000000048 від 24 лютого 2021 року між кредитною спілкою «Просто Гроші» в особі Голови правління Колісниченко Анною Василівною, яка діє на підставі статуту (кредитором за договором поруки), відповідачем ОСОБА_1 (позичальником за договором поруки) та відповідачем ОСОБА_2 (поручителем за договором поруки) (а.с. 61-62).
Відповідно до умов договору поруки відповідач ОСОБА_2 прийняв на себе зобов'язання перед кредитною спілкою «Просто Гроші» відповідати у повному обсязі по зобов'язанням відповідача ОСОБА_1 , визначених Кредитним договором.
Таким чином відповідач ОСОБА_2 згідно із Договором поруки № 0000000000048 від 24 лютого 2021 року є солідарним боржником.
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього у 10-ти (десяти) денний термін з дня отримання вимоги кредитора.
Відповідно до пункту 3.1. Договору поруки, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором, кредитор має право у 10-ти (десяти) денний строк звернутися з вимогою про виконання таких зобов'язань до поручителя.
Пунктом 1.1. Договору поруки встановлено, що відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позивачем.
Підписуючи договір поруки, ОСОБА_2 поручився відповідати перед кредитором (позивачем) за порушення боржника (відповідача) ОСОБА_1 зобов'язання повернути кредит та нараховані проценти за користування кредитом.
Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
15 грудня 2021 року права вимоги за вищевказаним Кредитним договором були відступлені КС «Просто Гроші» до ТОВ «ФК «Пастулато Капітал» на підставі Договору факторингу № ФР-01/12 (а.с. 21-27).
Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № ФР-01/12 від 15.12.2021 року, позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № ПГНП-0000000000000048 від 24 лютого 2021 року з усіма наступними додатками та змінами.
Факт передачі права вимоги за вищезазначеним договором, а також відповідний розмір зобов'язання, що існував на момент передачі підтверджуються Реєстром прав вимоги до Договору факторингу № ФР-01/12 від 15.12.2021 року (а.с. 34).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 р. у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні, саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Встановлено, що у зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 85 406,44 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 59 026,80 грн., заборгованості по відсоткаим в розмірі 26 379,64 грн., яка підтверджується особовою карткою позичальниката оборотно-сальдовою відомістю по рахунку (а.с. 11-12).
Так, вказану заборгованість відповідач ОСОБА_1 має у зв'язку із неповерненням обумовленої суми у встановлений договором строк та не виконанням взятих на себе зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору № ПГНП-0000000000000048 від 24 лютого 2021року.
ТОВ «ФК «Пастулато Капітал» на адресу відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були надіслані вимоги про усунення порушення - сплати боргу (а.с. 54-55, 56-58), однак ці вимоги залишилася без задоволення.
Таким чином, спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань за вищевказаними Договорами кредиту та поруки, що призвело до виникнення заборгованості, яку позивач просить солідарно стягнути з відповідачів.
Як зазначено вище, звернувся до суду із позовною заявою до двох відповідачів, а саме: ОСОБА_1 , як боржника та ОСОБА_2 , як поручителя, солідарних відповідачів.
Пунктом 3 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 судам роз'яснено, що у разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), враховуючи положення статті 607, частини першої статті 608 ЦК, а також сутності поруки як особистого зобов'язання відповідати за належне виконання основного зобов'язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором. Тобто договір поруки не відноситься до такого типу договорів, що може успадковуватися і припиняє свою дію в момент смерті поручителя, в зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.
З огляду на вищевикладене, оскільки дані спірні правовідносини в частині стягнення боргу з померлого поручителя не допускають правонаступництва, ухвалою судді від 21 грудня 2023 року було відмовлено у відкритті провадження в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пастулато Капітал» до ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю останнього.
Як зазначено вище, за матеріалами справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 дійсно має заборгованість за кредитним договором, в загальному розмірі 85 406,44 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 59 026,80 грн.; заборгованості по відсоткам в розмірі 26 379,64 грн., що підтверджується особовою карткою позичальника та оборотно-сальдовою відомістю.
В свою чергу, з боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо наявної заборгованості та нарахованої суми.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Дійсно, за умовами вищевазаного кредитного договору № ПГНП-0000000000000048 від 24 лютого 2021 року відповідач отримав кредит в розмірі 66 000 грн. та відповідно погодився сплачувати кредитодавця відсотки за користування кредитом у розмірах, зазначених даному договорі.
Отже, згідно умов Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти у вигляді фіксованої процентної ставки. Процентна ставка встановлюється на рівні 84% річних. У випадках, передбачених цим Договором (додатковими угодами), розмір процентної ставки може бути збільшений.
За обставинами справи встановлено, що кредитний договір № ПГНП-0000000000000048 від 24 лютого 2021 року з відповідачем укладено строком на 48 місяців, тобто до 24.02.2025 року.
Відповідно до п.п. 4.4.1, 4.4.2. п. 4.4. Договору, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, починаючи з дня видачі кредитних коштів і до дня фактичного погашення кредиту (в тому числі і за період прострочення строку користування кредитом) на суму основної заборгованості за кредитом на кінець кожного робочого дня, виходячи з розміру процентної ставки згідно з умовами даного договору та тривалості року, що складається із фактичної кількості календарних днів у відповідному році, а також виходячи з фактичної кількості днів у місяці. Позичальник зобов'язується сплачувати проценти щомісячно у звітний день. Якщо термін оплати заборгованості випадає на святкові чи вихідні дні, оплата здійснюється в перший робочий день, наступний за такими днями.
Враховуючи те, що позичальник (відповідач) не виконав умови договору та не повернув у строк встановлений в договорі отримані кошти, продовжує ними користуватися, то з урахуванням наведеного, позивач правовірно нарахував, а відповідач відповідно має заборгованість зі сплати основного боргу в розмірі 59 026 грн. 80 коп., заборгованість по відсоткам в розмірі 26 379 грн. 64 коп., які передбачені умовами Кредитного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень».
Отже, суд звертає увагу, що між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір, умовами якого передбачено та встановлено відсотки за користування кредитними коштами, з чим погодився відповідач підписуючи вказаний договір (з усіма його умовами).
До того ж, в правових позиція Верховного Суду зазначено про відсутність підстав для визнання договорів недійсними, зокрема, пунктів договору щодо нарахування процентів за користування кредитом та відсутність порушень зі сторони кредитодавця вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», що відображено в постановах від 12.01.2022р. у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 р. у справі № 127/33824/19, від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19, від 28.04.2021 р. у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 р. у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 р. у справі № 234/8079/20.
Волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.
Згідно ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори з споживачем умови, які є несправедливими. Однак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставиться.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги.
Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Тому, даючи оцінку наданим доказам, суд прийшов до висновку, що на користь позивача належить стягнути з відповідача заборгованість за основною сумою кредиту та відсотками у загальному розмірі 85 406,44 гривень.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пастулато Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України).
У відповідності до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 684 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 26.09. 2023 року (а.с. 10).
Тому, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в розмірі 2 684гривень, понесення яких документально підтверджено вищевказаною платіжною інструкцією.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до вимог ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16,203, 512, 514, 516, 526, 530, 533, 543, 553, 554, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 638, 903, 1048, 1049, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 128, 133,141, 187, 211, 247, 263-265, 273, 274, 280-289 ЦПК України, Пунктом 3 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пастулато Капітал» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пастулато Капітал» заборгованість за кредитним договором № ПГНП-0000000000000048 від 24 лютого 2021 року у розмірі 85 406,44 гривень та судовий збір в сумі 2 684 гривень, загалом 88 090,44 гривень (вісімдесят вісім тисяч дев'яносто гривень сорок чотири копійки).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пастулато Капітал» (адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, код ЄДРПОУ: 44393131);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , паспорт, серія НОМЕР_1 , виданий Білоцерківським МВ Управління ДМС України в Київській області 05.02.2013 року, РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Повний текст заочного рішення складено 15 травня 2024 року.
Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов