Справа № 293/275/24
Провадження № 2/293/227/2024
16 травня 2024 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.
за участі секретаря судового засідання Мудрик В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості та пені по виплаті аліментів
Процесуальні дії по справі.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , відповідно до змісту якого просить стягнути з ОСОБА_2 :
- заборгованість по виплаті аліментів на утриманні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 42 353,28 грн;
- пеню за несвоєчасну сплату аліментів у період з 01.11.2022 року по 01.01.2024 року яка становить 13 632,00 грн. Загальна сума що підлягає стягненню становить - 55 986,28 грн.78
22.02.2024 суд у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України звернувся до Високівської ОТГ з метою отримання інформації, щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 та 21.03.2024 суд у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України звернувся до Виконавчого комітету Оліївської сільської ради з метою отримання інформації, щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22.03.2024 на адресу суду з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області надійшов лист, згідно якого гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 26.03.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначив на 22.04.2024.
22.04.2024 розгляд справи не проводився в зв'язку з перебування судді - ОСОБА_4 , у нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню №293/2070/23 про обвинувачення ОСОБА_5 за ст.115 КК України.
Судовий розгляд справи призначено на 16.05.2024.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від сплати аліментів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.01.2024 у розмірі 42 353,28 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 2018р. по 2022р.
Від вказаного шлюбу, подружжя має сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина у розмірі частки всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати аліментів, позивач на підставі ст. 196 СК України заявила до стягнення з відповідача неустойку у виді пені за період з листопада 2022 року по січень 2024 року в сумі 13632,00 грн.
Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.
В матеріалах справи міститься заява позивача від 16.05.2024, згідно якої просить справу розглядати без її участі, позов підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі (а.с. 32).
Відповідач повідомлений належним чином та своєчасно про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою (а.с. 29), в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив.
Згідно з ч. 1ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідач не скористався своїм права на безпосередню участь у судовому засіданні та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, було створено сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.
У судовому засіданні від 16.05.2024 відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частину рішення суду.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.12.2022 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 6-8).
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 18.06.2018, актовий запис №10 (а.с.7).
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 13.12.2022 у справі № 293/2014/22 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня подання заяви до суду, тобто з 23.11.2022, та до досягнення дитиною повноліття ( а.с. 9-12).
За інформації позивача на виконанні у Житомирському відділі державної виконавчої служби у Житомирського району Житомирської області перебуває виконавче провадження за рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області № 293/2014/22 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення аліментів.
За інформацією, що міститься у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня подання заяви до суду, тобто з 23.11.2022, та до досягнення дитиною повноліття за № 19.5-25/8/2024/5487 від 25.01.2024, заборгованість відпоідача за період з листопада 2022 по грудень 2023, станом на 01.01.2024 становить 42 353,28 грн (а.с. 13).
Оскільки аліменти відповідачем не сплачуються, що відповідно до ст. 196 СК України позивач здійснила нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 листопада 2022 року по 01 січень 2024 року, яка за розрахунком позивача склала 13632,00грн.
За наведених обставин позивач за захистом свого порушеного права звернулась до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 16 ЦК України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Спір у даній справі виник у зв'язку несвоєчасним виконанням покладених на відповідача обов'язків по сплаті аліментів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість зі сплати аліментів та за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати аліментів позивач заявила до стягнення з відповідача на підставі ст. 196 СК України пеню у розмірі 13632,00грн.
Згідно ч. 1 ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 42353,28 грн заборгованості зі сплати аліментів, суд дійшов наступних висновків.
В обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості по аліментам позивач посилається на те, що відповідач не виконує рішення суду по сплаті аліментів, однак, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених письмових доказів, суд дійшов висновку про те, що доводи позивача щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по аліментам не відповідають обставинам справи та положенням закону.
У статті 180 СК України закріплений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За положеннями ст. 194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Згідно ч. 4 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений Законом України "Про виконавче провадження" , а суд у свою чергу наділений повноваженнями щодо вирішення питання заборгованості з аліментів лише у разі спору про їх розмір.
Заборгованість по аліментах стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" на підставі рішення суду саме про стягнення аліментів, яким є рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 13.12.2022, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.
Сам факт наявності у відповідача заборгованості по аліментам, не може бути підставою для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку за окремим рішенням суду, оскільки права стягувача аліментів, в даному випадку є захищеними в силу ЗУ "Про виконавче провадження" і обчислена державним виконавцем заборгованість підлягає стягненню у рамках саме виконавчого провадження.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, передбачені ч. 9 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, для захисту порушеного права отримувача аліментів та неповнолітньої дитини та стимулювання боржника сплачувати аліменти законодавством передбачено перелік процесуальних заходів, вчинення яких віднесено до компетенції державного виконавця.
Натомість, стягнення заборгованості по аліментам, які вже стягуються за рішенням суду на підставі виконавчого листа, призведе до подвійного стягнення, що суперечить положеннями ст. 61 Конституції України.
Оскільки стягнення заборгованості по аліментах, як самостійний предмет позову при наявності виконавчого листа про стягнення аліментів, не передбачений нормами матеріального права, а порядок стягнення аліментів та заборгованості за ними проводиться в порядку ст.ст. 194-195 СК України та ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", тому позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості по аліментах у розмірі 42353,28 грн задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 13632,00 грн пені за прострочення зі сплати аліментів, суд зазначає про наступне.
Частиною 1 статті 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення пені у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
За змістом статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
При цьому, за змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі N 333/6020/16-ц, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
Статтею 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді даного спору про стягнення, на підставі ч. 1 ст. 196 СК України, пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясовувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане (тобто до останнього числа поточного місяця), та з урахуванням установленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Зазначений висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 року, винесеній у справі N 572/1762/15-ц (провадження N 14-37цс18), відступивши від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року справі N 6-94цс15. Такий підхід Верховного Суду до розрахунку пені застосований також Касаційним цивільним судом в постановах від 12.09.2018 року у справі N 759/9457/15-ц, від 17.10.2018 року у справі N 359/9950/16-ц, від 05.12.2018 року у справі N 372/264/15-ц.
Позивач у своєму позові навів свій розрахунок неустойки (пені), за період 01.11.2022 року по 01.01.2024 року, що становить 13632,00 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розрахунок позивача є вірним та арифметично правильним.
За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення пені за прострочення зі сплати аліментів є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 13632,00 грн.
Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За викладених фактичних обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли та якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Таким чином у порядку ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач у силу норм статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 180, 196 СК України та ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 258-259, 264-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )
на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 )
- 13632,00 грн пені за прострочення сплати аліментів.
3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави 1211,20 грн судового збору.
4. В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Повний текст рішення складений та підписаний 21.05.2024.
Суддя Людмила ЛОСЬ