Справа № 282/640/24
Провадження № 2/282/180/24
Іменем України
21 травня 2024 року
селище Любар
Суддя Любарського районного суду Житомирської області Носач В.М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.
В ході підготовки справи до відкриття провадження, судом встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України і підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
В порушення вимог даної статті, позивачем не зазначено: ціну позову щодо позовних вимог майнового характеру, в частині поділу майна подружжя.
Відповідно до п. 4,5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивачкою в порушення вищевказаних вимог не конкретизовано зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Так, позивачка звертається до суду з позовною заявою та просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спільного майна, проте позивачкою не зазначено яким чином вона просить здійснити поділ спільного майна подружжя, позовна заява та додані до неї документи не містять складу майна, що підлягає поділу.
Згідно з вимогами ст. 69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, позивачці необхідно зазначити склад майна, що підлягає розподілу, докази придбання майна, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.
Також, в порушення вимог ч.4 ст.177 ЦПК України позивачкою не надано документів, що підтверджують сплату судового збору за позовну вимогу про поділ майна подружжя у розмірах, визначених відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В порушення вищевказаних вимог закону, позивачкою не додано документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі та документи, які підтверджують підстави звільнення її від сплати судового збору відповідно до закону.
Натомість, позивачкою подано клопотання про звільнення її від сплати судового збору, яка мотивована тим, що вона отримала право на безоплатну вторинну правову допомогу, що підтверджує належність такої особи до соціально незахищених верств населення, ніде не працює, має чотирьох дітей, проте, будь-яких документів, що підтверджують дані обставини, нею не подано.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», - звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
В якості доказу вартості майна, суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна.
З позовної заяви та додатків до неї не вбачається складу майна, що підлягає поділу, а також даних щодо актуальної вартості майна чи проведення будь-якої оцінки цього майна.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовна заява не містить ціну позову, а також відсутні належні докази на підтвердження наявності спірного майна, дійсної вартості спірного майна та відповідно дійсної ціни позову.
Разом з тим, позивачці необхідно сплатити судовий збір за майнові вимоги у розмірах, визначених відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", виходячи з дійсної/ринкової/ вартості спірного майна і надати до суду підтверджуючі документи, або надати документ про звільнення від сплати судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Відповідно до ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
В даному ж випадку позивачем надані копії документів, які не засвідчені належним чином у встановленому законом порядку, оскільки відсутні дати їх посвідчення та підпис позивача.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Саме тому, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення вищевказаних недоліків, протягом п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
В разі невиконання вимог ухвали суду, позовна заява, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Керуючись ст.ст.95,175,177,185ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя - залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання ухвали.
Якщо зазначені недоліки у встановлений строк не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Носач