справа № 278/2765/24
17 травня 2024 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка та присяжних Василя Козел і Наталії Опанасюк, за участю секретаря Анни Кривенької, розглянув цивільну справу за заявою Комунального некомерційного підприємства "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, -
Директор Комунального некомерційного підприємства "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради (далі - КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" ЖОР) звернувся до суду із вищевказаною заявою в якій просив ухвалити рішення щодо госпіталізації ОСОБА_1 до КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" ЖОР у примусовому порядку.
У обґрунтування заяви повідомив, що 13 травня 2024 року об 13 годині 30 хвилин вперше бригадою екстреної швидкої допомоги у супроводі поліції до вищезгаданого закладу охорони здоров'я в порядку примусової госпіталізації була доставлена ОСОБА_1 . Підставою для госпіталізації зазначеної громадянки стали відомості надані працівниками поліції стосовно неадекватної поведінки останньої. З огляду на вказане, черговим лікарем ОСОБА_2 було проведено огляд ОСОБА_1 внаслідок чого лікар дійшла висновку щодо необхідності проведення такої госпіталізації, оскільки ОСОБА_1 має тяжкий психічний розлад внаслідок якого вона вчиняє або виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, а також неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. У подальшому ОСОБА_1 була оглянута комісією лікарів зазначеного закладу охорони здоров'я, які підтвердили обгрунтованість висновків лікаря ОСОБА_2 . Водночас, після установлення зазначених фактичних обставин, ОСОБА_1 відмовилася від запропонованої їй госпіталізації, а тому КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" ЖОР вимушений звернутися до суду із цією заявою.
У судовому засіданні представник КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" ЖОР Ленартович Г.А. наполягала на задоволенні заяви. ОСОБА_1 її представник - адвокат Соломонюк І.В. та прокурор Житомирської окружної прокуратури Старунський Ю.С. заперечували щодо задоволення заяви.
Дослідивши матеріали справи, судом установлені наступні фактичні обставини та відповідно ним правовідносини.
Згідно із супровідного листка № 201 та талону до супровідного листка № 201 від 13 травня 2024 року, який видано КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" ЖОР, 13 травня 2024 року до зазначеного закладу охорони здоров'я у зв'язку з неадекватною поведінкою у супроводі поліції доставлена ОСОБА_1 із попереднім діагнозом швидкої медичної допомоги "гострий психоз".
Відповідно до висновку первинного огляду від 13 травня 2024 року лікарем приймального відділення при вказаному огляді встановлено що: ОСОБА_1 має стан середньої важкості; її поведінка є невпорядкованою; остання є неуважною; її мова швидка, голосна та емоційна; відповіді ОСОБА_1 є формальними та короткими; темп психічної діяльності прискорений; мислення непослідовне з емоційним компонентом; рухово-вольова сфера непосидюча; міміка пожвавлена та неадекватна; емоції дисфорійні. Крім того, лікарем також установлено, що ОСОБА_1 виявляє ознаки напруження та дратівливості. При вирішенні питання щодо примусової госпіталізації лікарем зазначено, що така госпіталізація є необхідною з огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває у стані тяжкого психічного розладу у зв'язку з чим становить небезпеку для оточуючих.
Згідно із висновком комісії лікарів-психіатрів № 2771 від 14 травня 2024 року пацієнтка ОСОБА_1 має діагноз: гострий поліморфний психотичний розлад із симптомами шизофренії, галюцинаційно-маячний синдром. Крім того, в зазначеному висновку лікарями вказано, що пацієнтка перебуває в гострому психотичному стані, виявляє тяжкий психічний розлад (наявність параноїдної симптоматики направлено на конкретних осіб, агресивної настроєності на адресу оточуючих, галюцинаторні переживання). Ненадання своєчасної психіатричної допомоги може призвести до погіршення психічного стану та завдати шкоду здоров'ю ОСОБА_1 , а також остання може бути небезпечно для оточуючих. За таких обставин, ОСОБА_1 потребує лікування в КНП "Обласний медичний спеціалізований центр" ЖОР в порядку примусової госпіталізації.
Нормами законодавства вказані правовідносини врегульовано наступним чином.
Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається із Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров'я", Закону України "Про психіатричну допомогу" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про психіатричну допомогу" кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Зазначене положення закону узгоджується із пунктом 5 Принципу 4 - "Визначення психічної хвороби" Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психічної допомоги, прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119: жодна особа або орган влади не може класифікувати індивіда як такою, що має психічну хворобу, інакше як з метою, що прямо пов'язана із психічним захворюванням або внаслідок психічного захворювання.
Статтею 4 Закону України "Про психіатричну допомогу" передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
За правилами ст. 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Частинами першою та другою статті 16 Закону України "Про психіатричну допомогу" встановлено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці. У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
Відповідно до "Принципів захисту осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги", схвалених Резолюцією Генеральної Асамблеї № 46/119 від 17 грудня 1991 року, в Принципі 6 зазначено, що будь-яка особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в якості пацієнта у примусовому порядку, або особа, вже госпіталізована як пацієнт у добровільному порядку, може триматися як пацієнт у психіатричному закладі у примусовому порядку тоді й тільки тоді, коли уповноважений для цієї мети відповідно до закону кваліфікований фахівець, який працює в області психіатрії, встановить відповідно до Принципу 4 цього ж нормативно-правового акту, що ця особа страждає на психічне захворювання, і визначить, що: (а) внаслідок цього психічного захворювання існує серйозна загроза заподіяння безпосередньої або неминучої шкоди цій особі або іншим особам, або (б) у випадку особи, чиє психічне захворювання є тяжким, а розумові здібності ослабленими, відмова від госпіталізації або тримання даної особи в психіатричному закладі може призвести до серйозного погіршення її здоров'я або унеможливить застосування належного лікування, яке може бути здійснене лише за умови госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до принципу найменш обмежувальної альтернативи.
Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.
Однак, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як "психічно хвора", якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Питання реалізації права особи на свободу та особисту недоторканність в контексті положень підпункту "е" пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх у психіатричний заклад, врегульовано, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Вінтерверп проти Нідерландів" від 24 жовтня 1979 року. У вказаній справі ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи: особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об'єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.
Положеннями ч. 1 ст. 339 ЦПК України унормовано, що за умов, визначених Законом України "Про психіатричну допомогу", заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
Згідно із ч.ч. 1- 2 ст. 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.
Приписи ч. 2 ст. 342 ЦПК України передбачають, що рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника закладу з надання психіатричної допомоги є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовано вказані правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даної заяви з огляду на те, що ОСОБА_1 дійсно знаходиться у гострому психотичному стані і має ряд психічних розладів, наявність яких підтверджується відповідним висновком комісії лікарів-психіатрів. Крім того, із матеріалів справи установлено, що ОСОБА_1 виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, а також неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. Виходячи з наведеного, з метою убезпечення життя ОСОБА_1 та оточуючих її людей, суд вбачає необхідність її госпіталізації до закладу охорони здоров'я з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.
На підставі п. 9 ч. 1 ст. 430 ЦПК рішення суду слід звернути до негайного виконання.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити.
Госпіталізувати до психіатричного закладу Комунального некомерційного підприємства "Обласний медичний спеціалізований центр" Житомирської обласної ради у примусовому порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) строком на час наявності підстав для проведення госпіталізації, однак тривалістю не більше двох місяців.
Допустити негайне виконання рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20 травня 2024 року.
Суддя Євген Татуйко
Присяжні Василь Козел
Наталія Опанасюк