Справа №295/4522/24
Категорія 139
2-а/295/103/24
16.05.2024 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Лєдньов Д.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому, посилаючись на протиправність дій інспектора поліції, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1617524 від 08.03.2024, якою його визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП як керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що, пред'являючи вимоги про надання документів, інспектором не надано будь-яких доказів на підтвердження фактичного порушення водієм правил дорожьного руху, що може виступати підставою зупинки транспортного засобу та перевірки документів.
Позивач звертається до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», якою визначено вичерпний перелік підстав, за існуваня яких поліцейський може зупинити траспортні засоби. Тією ж нормою встановлено обов'язок працівника поліції повідомити про підстви зупинки.
З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позов, відшкодувати судові витрати.
Ухвалою суду від 15.04.2024 по справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, де зауважено на відповідності дій працівника поліції вимогам чинного законодавства при прийняті оскаржуваного рішення.
Звернуто увагу, що зупинка транспортного засобу була здійснена працівником поліції на підставі положень Закону України «Про Націонаьлну поліцію», в подальшому, у зв'язку з відсутністю у водія транспртного засобу як необхідного згідно зі ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п.2.1 Правил дорожьного руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 ркоу № 1306 для пред'явлення документа - полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, патрульним прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення.
Посилаючись на відповідні обставини, сторона відповідача просить відмовити у задоволені позову.
Судом встановлено наступні обставини.
За змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.03.2024 серії ЕНА № 1617524, винесеною інспектором Управління патрульної поліції в Житомирській області Олійником І.О., позивач ОСОБА_1 був зупинений 08.03.2024 року о 16:01 год., під час перевірки документів встановлено відсутність при водієві (не пред'явлено) полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Рішенням інстектора у діях позивача встановлено порушення п. 2.4 ПДР, наявність складу адіміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до пунктів 2.1 «а», «б», «ґ» ПДР України водій зобов'язаний мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до п. 2.4 «а» ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Пунктом 21.1 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Відповідно до п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Пунктом 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП.
За положеннями ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами дослідження поданих сторонам доказів, зокрема запису відео фіксації подій, суд приходить до висновку про відтворення даних щодо не пред'явлення позивачем як водієм автомобіля «БМВ», н.з. НОМЕР_1 , на вимогу працівника поліції полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що становить складі адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
При цьому, суд вважає необхідним звернути особливу увагу на такому.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію»).
Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 6 Закону).
Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.
Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (ст. 7 Закону).
Суд зауважує, що оцінка законності прийнятого посадової особою суб'єкта владних повноважень рішення у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності передбачає встановлення об'єктивних даних щодо подій, з одного боку - покладених в мотиви прийнятого рішення за суб'єктивно оціночним сприйняттям отриманих повноважною особою доказів на підтвердження певних обставин як умови притягнення особи до відповідальності, а з іншого - опротестованих за власним підходом суб'єкта оскарження як особою,. незгодною з правомірністю прийнятого рішення.
Не є можливим прийняття рішення як без свідомо-вольової функції за результатами оцінки наявних по справі про адміністративне правопорушення доказів, так і іншої - позасвідомої мотивації, що впливає на вирішення питання визнання винуватим особи у вчиненні правопорушення.
Слід визнати, що існування позасвідомих мотивів є природним становищем, яке, за звичайних умов, внаслідок малозначності за професійного стуленя не оговорюється як при прийнятті рішень посадовою особою органу владних повноважень, що зобов'язана вчиняти дії у відповідності до вимог Конституції України та інших законодавчих актів, так і при оцінці грунтовності прийнятого рішення такої особи судом.
Поданий стороною відповідача електронний доказ - відеозапис подій, відтворює дані про рух автомобіля патрульної поліції, де зйомка ведеться зсередини автомобіля, та, в подальшому - дані при спілкування з двома водіями двох автомобілів, які одночасно зупинено інспектором.
Суд звертає увагу, що на 27 сек. запису (файл ) міститься запис, де працівник поліції з використанням нецензурної лексики проговорює «…..ще одна», на 51-53 сек. - запис з фразою (нецензурної лексика) «…..БМвісти…..».
В подальшому, згідно оглянутого запису працівниками поліції зупинено два автомобіля марки «БМВ», проведено дії з ініціювання процедури складення матеріалів по справах про адміністративні правопорушення.
Характер спілкування працівника поліції, який звертається до водіїв із займенниками «ти» (як приклад: 3 хв. 45 сек. запису: «А що ти думав», 10 хв. 10 сек. - «Подивись на мене», 12 хв. 26 сек. -«Їзди нормально», 15 хв. 28 сек. - після пропозиції третьої особи сісти за руль транспортного засобу, оскільки водій (позивач) був запрошений для проходження медичного освідування - «Ти впевнений, що тобі можна») свідчить про виникнення ознак відсутності безсторонності за суб'єктивним критерієм, тобто за власною позицією повноважною особи, що за результатами судового провадження фактично дістає прояв через об'єктивний критерій - коли невідомі для позивача на час прийняття рішення факти встановлено судом за об'єктивним існуванням.
Суд не може не звертати увагу на існуванні факторів особливого ставлення, що не можуть допускатись на рівні превалюючого, керівного значення або у тому обсязі, що спотворюватиме саму здатність прийняття рішення як діяльності з оцінки доказів за внутрішнім переконанням, заснованим на безсторонньому підході.
Прояв емоційного навантаження, який дійсно, може допускатись у сфері виключно особистої позафункціональної поведінки, за вищенаведеного відтворення не відповідає фундаментальним принципам взаємної поваги, у наведених прикладах свідчить про поводження з приниженням людською честі та гідності.
І хоча слова нецензурної лексики не вимовлялись під час спілкування із водіями, сам поданий доказ, право на ознайомлення з яким мають учасники (позивач), свідчить про очевидне упереджене ставлення, яке, на думку суду, виключало можливість прийняття законного рішення таким інспектором.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).
Суд не може ігнорувати встановлені обставини, які свідчать про відсутність безсторонності, а тому, керуючись вимогами ст. 286 КАС України вважає необхідним скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не вважає за доцільне направляти справу для повторного розгляду до суб'єкта владних повноважень (з метою розгляду за безстороннім підходом), оскільки відповідно до с. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно зі ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
З огляду на час виявлення подій, що могли свідчити про вчинення адміністративного правопорушення, завершенням визначених ст. 38 КУпАП процесуальних строків, суд вважає необхідним закрити провадження по справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 77, 242-246, 255, 286 КАС України, ст. ст.126, 251-252, 280-284 КУпАП, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1617524 від 08.03.2024 року, провадження по справі закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Д.М. Лєдньов