справа № 274/3126/24
провадження № 2/0274/984/24
Рішення
Іменем України
20.05.2024 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -
Представник позивача ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором б/н від 23.04.2022 у розмірі 12000,02 грн з тих підстав, що відповідачка порушила свої зобов'язання, які передбачені кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (скорочена назва АТ "А-Банк") зазначило, що ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, в зв'язку з чим підписала Анкету-Заяву № б/н від 23.04.2022. Відповідачка при підписанні договору підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, разом складають договір про надання банківських послуг. На підставі Анкети-Заяви відповідачці надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів у розмірі 40,8% річних на суму залишку заборгованості та видано платіжну картку. Оскільки відповідачка не повернула своєчасно банку грошові кошти для погашення кредиту за зобов'язаннями, виникла заборгованість, яка станом на 16.03.2024 становить 12000,02 грн, з яких: 8798,84 грн - заборгованість за кредитом; 3201,18 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 15.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін ( а.с. 37-38).
Відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця його проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідачки відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.04.2022 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку (а.с.8-24).
У зв'язку з невиконанням відповідачкою обов'язку зі сплати коштів в обумовлений договором строк у рахунок погашення боргу за кредитним договором та сплати інших платежів станом на 16.03.2024 рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 12000,02 грн, яка складається з: 8798,84 грн - заборгованість за кредитом; 3201,18 грн - заборгованість по відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.5 зворот).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Отже, з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтями 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 23.04.2022 року відсутні умови договору щодо строку виконання зобов'язань з повернення кредиту, базова процентна ставка за кредитним лімітом не встановлена.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення процентів, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором банк посилався на Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка" " Зелена", зазначивши, що відповідачка з ним ознайомлена, однак як вбачається з Паспорту споживчого кредиту " Кредитна картка " " Зелена" в графі " підпис споживача " відсутній підпис відповідачки ( електронний) ( а.с. 9-10).
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, а саме заборгованість по процентам за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку та Тарифи банку як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, надані позивачем Тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг належними доказами бути не можуть, оскільки ці докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг могли неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-банк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Тарифи та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Посилання банку на те, що позичальник була ознайомлена з Паспортом споживчого кредиту, який містив розмір процентної ставки, суд до уваги не приймає, оскільки підписання Паспорта споживчого кредиту споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже у Паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін та його змісту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20).
Крім того, у самому Паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодацем оцінки кредитоспроможності позивача з урахуванням, зокрема інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Інформація вказана у Паспорті споживчого кредиту зберігає чинність та є актуальною до 27.04.2022.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за процентами, у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині, через відсутність передбаченого обов'язку відповідачки з їх сплати позивачу в анкеті-заяві від 23.04.2024 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Таким чином, оскільки фактично отримані та використані відповідачкою кошти в розмірі 12000,02 грн у добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума заборгованості.
На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2220,00 грн.
Керуючись ст. 12-13,76-81,89,247,258,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (Код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 11) заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.04.2022 року у розмірі 8798,84 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (Код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 11) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2220,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2014 року
Суддя: Т.М. Вдовиченко