Справа № 307/1087/24
Провадження № 3/307/456/24
17 травня 2024 року м. Тячів
Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бобрушко В.І., з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Німець О.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , України, громадянина України,
передбачене ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 10 березня 2024 року серії ААД №488674 ОСОБА_1 , 10 березня 2024 року, о 16 год. 35 хв., по вул. Біловарській в с. Біловарці, Тячівського району, повторно протягом року, керував автомобілем марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка яка не відповідає обстановці, нестійка хода, відмовився від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимогу пункту 2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Німець О.М. в судовому засіданні заявила клопотання про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідно до ч.2 ст. 130 КУпАП, яка інкримінується ОСОБА_1 , передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Тобто дана стаття передбачає адміністративну відповідальність у разі, якщо особа піддавалася адміністративному стягненню за однорідне правопорушення протягом року. Суб'єктом даного правопорушення є особа, яка визнана винуватою та притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП протягом одного року. Зазначає, що у провадженні Закарпатського апеляційного суду знаходиться на розгляді справа №307/2618/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 31.07.2023 року про визнання його винним за ч.1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, ОСОБА_1 не визнаний винним та не є суб'єктом притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП, а справа підлягає закриттю на підставі ст.247 КУпАП. Окрім того, вказує на те, що встановлення особи на підставі бази «ІПНП» не передбачено діючим законодавством, а відтак, всі складені подальші документи, зокрема протоколи і постанови, є протиправними та складені з порушенням чинного законодавства. Просить суд закрити справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 130 КУпАП на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 ч.1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 ч.2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Судом встановлено, що постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 31.07.2023 року в справі №307/2618/23 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню в виді штрафу в сумі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Однак, в межах строку на апеляційне оскарження, а саме 08 серпня 2023 року ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на вказану постанову Тячівського районного суду Закарпатської області, через що дана постанова не набула законної сили та на даний час переглядається в апеляційному порядку Закарпатським апеляційним судом, що також підтверджується листом Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 травня 2024 року за №307/2618/23.
Крім того, згідно листа Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Закарпатській області від 9 травня 2024 року за №16аз/106/9-2024 інформація про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП в Інформаційному порталі Національної поліції відсутня.
Згідно листа Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції від 9 травня 2024 року за №66аз/41/15/1-2024 станом на 6 травня 2024 року згідно з інформацією, що внесена до підсистеми «Адмінпрактика» Інформаційного порталу Національної поліції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП не притягувався.
Отже, під час розгляду справи не знайшло підтвердження повторного вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП протягом року.
Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, проводиться у відповідності до розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395 та вимог норм КУпАП.
Інструкція «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена Наказом МВС України. МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція) - визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Відповідно до п.2 та п.3 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п 6. розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Розділом ІІ Інструкції визначено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, згідно з яким: 1) за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання) 3) поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки; 4) огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції; 5) перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки; 6) огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Відповідно до вимог п.3 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказам МВС України від 07.11.2015 року №1395, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (зі змінами).
Відповідно до п. 6 Порядку від 17 грудня 2008 року за №1103 та п. 7 Розділу І. Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відповідно до вимог п.22 розділу ІІІ цієї ж Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Оформлення матеріалів огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством.
Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року за №1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу І цієї Інструкції (звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя чи неприродна блідість), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
І лише у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, як це передбачено п. 8 Порядку від 17 грудня 2008 року за №1103 та п. 6 Розділу Х. Інструкції від 07.11.2015 року №1395, поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Згідно пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року за №14, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Із протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та доданих до нього матеріалів вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення складений без присутності двох свідків, та в ньому не зазначені дії ОСОБА_1 щодо ухилення ним від огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Крім того, протоколпро адміністративне правопорушення не містить доказів щодо направлення ОСОБА_1 як водія транспортного засобу на огляд в заклад охорони здоров'я з метою виявлення його стану алкогольного сп'яніння та в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, щоОСОБА_1 відмовився від проходження його огляду на стан алкогольного сп'яніння саме в закладі охорони здоров'я.
Із дослідженого під час судового розгляду відеозапису вбачається, що він не містить даних про момент зупинки поліцейським автомобіля марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_2 , та щодо його керування ОСОБА_1 .
Також, з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським на місці події, при цьому від проходження його огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 не відмовлявся.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Також, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Враховуючи наведене, та те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення, в якому узагальнено викладено суть правопорушення, іншими матеріалами справи не доведена, вважаю, що в діях ОСОБА_1 при наведених обставинах відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а тому провадження в даній справі слід закрити.
Тому, керуючись ст.ст. 247 п.1, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Тячівського
районного суду В.І.Бобрушко