Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/2750/24
20.05.2024 м. Виноградів
Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області А.А.Надопта, розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , громадянка України, непрацює, на утриманні двоє неповнолітніх дітей,
за адміністративне правопорушення, передбачене ст.164 ч.1 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №709/07-16-24-07-06 від 15.04.2024р. громадянка ОСОБА_1 15.04.2024р., проводить реалізацію м'ясних виробів на ринку в м.Виноградів без державної реєстрації, як суб'єкта господарювання, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.164 КУпАП.
Будучи належними чином повідомленою про час та місце розгляду справи у суді, в тому числі судовою повісткою ОСОБА_1 на розгляд справи щодо неї не з'явилася, рухом справи не цікавилася, судову кореспонденцію отримувала (оголошення на Офіційному Веб-сайті Виноградівського районного суду), до суду не з'явилася, клопотання про причини неявки до суду та відкладення розгляду справи не заявляла, а тому суд, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989р. про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за її відсутності, що не може розцінюватись як порушення її прав, передбачених ст.268 КУпАП, а відтак, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
З огляду на вказані норми закону вбачається, що об'єктива сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, має декілька окремих складів з відповідними кваліфікуючими ознаками. При цьому вказана стаття є бланкетною, оскільки закріплює лише загальні ознаки правил поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, відсилає до норм інших нормативних актів іншої галузі права.
Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП під час формулювання об'єктивної сторони протиправного діяння необхідно обов'язково встановити в чому полягала невідповідність цим вимогам діяння особи, що порушила закон.
Разом з тим, судом встановлено, що посадова особа Головного управління ДПС в Закарпатській області, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП, недотрималася цих вимог закону.
Для встановлення в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 164 КУпАП, необхідно встановити всі характеризуючі ознаки підприємницької діяльності, основними з яких є: самостійність, ініціативність та систематичність. При цьому, чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто, скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємницькою) законодавством не встановлено.
Разом з тим, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» №3 від 25 квітня 2003 року передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Отже необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більше разів.
Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. При цьому, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Під господарською діяльністю, відповідно дост.3ГК України, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Згідно ч.ч.1,2 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Частиною 2 статті 3 ГК України визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно з вимогамист.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є документом, на основі даних якого у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.252 КУпАПорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст.256 КУпАП визначені вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема в ньому мають бути вказані: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Вказані вимоги не дотримані.
Так, до протоколу не додано жодного належного доказу на підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 систематичної господарської (підприємницької) діяльності та одержання прибутку та будь-які докази, які б підтверджували факти неодноразового продажу нею товарів, діяльність з продажу яких підлягає ліцензуванню.
Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про підприємницьку діяльність", підприємництво це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, поняття "підприємницька діяльність" є складовою ширшого за обсягом поняття "господарська діяльність".
З метою визначення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, необхідно встановити всі характеризуючи ознаки підприємницької діяльності, основними з яких є: самостійність, ініціативність та систематичність. При цьому, чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто, скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємницькою) законодавством не встановлено.
Разом з тим, пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Отже необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме вчинення три і більш разів, а відтак, разове вчинення зазначеної дії не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності (ч. 1 ст. 2 Закону).
Судом взято до уваги наступні обставини, а саме те, що суду не надано доказів систематичності дій особи, у відношенні якої складено протокол, що є обов'язковою ознакою господарської діяльності та наявність метиотримання прибутку.
Виходячи положень ст.ст.8,62 Конституції Українидотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог чинного законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст.9,245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому при вирішенні зазначених питань суддя повинен керуватися насамперед принципом презумпцією невинуватості, тобто ОСОБА_1 не повина доводити свою невинуватість, а навпаки, вина останньої повинна бути доведена органом, який склав адміністративний матеріал.
На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, наявних в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності в діях особи події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 9, 164, 247, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги або протесту прокурора, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст.32 КУпАП України. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, потерпілим, його представником, або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А. А. Надопта