Справа № 939/838/24
Іменем України
20 травня 2024 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що за постановою поліцейського СРПП ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області серії ББА № 114536 від 18 лютого 2024 року його ( ОСОБА_1 ) було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 гривень за те, що він 18 лютого 2024 року об 11 годині 34 хвилини в с. Мигалки Бучанського району Київської області по вул. Героїв України керував транспортним засобом - мопедом «Honda Tact» без мотошолому та без посвідчення водія відповідної категорії. Вважав, що постанова в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП є незаконною і такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи. Так, поліцейський провів розгляд справи без його участі, не повідомив про винесення оскаржуваної постанови, не вручив її копію, а також не врахував, що він ( ОСОБА_1 ) має посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 23 жовтня 1985 року з категорією «А» та «В», що дозволяє йому керувати вказаним транспортним засобом. У зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, просив постанову скасувати в частині накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.
Ухвалою суду від 10 квітня 2024 року відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз'яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; відповідач відзив на позов суду не направив.
Дослідивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 18 лютого 2024 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капралом поліції Едель Є.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА № 114536 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 і ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що він 18 лютого 2024 року об 11 годині 34 хвилини в с. Мигалки по вул. Героїв України керував транспортним засобом - мопедом «Honda Tact» без мотошолому та без посвідчення водія відповідної категорії, а саме «А1», чим порушив п. 2.3 «г», 2.1 «а» Правил дорожнього руху (а.с. 22).
Частиною п'ятою статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною другою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено вище, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 і ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як убачається з оскаржуваної постанови, позивачу ставиться у вину те, що 18 лютого 2024 року об 11 годині 34 хвилини в с. Мигалки по вул. Героїв України він керував транспортним засобом - мопедом «Honda Tact» без мотошолому та без посвідчення водія відповідної категорії, а саме «А1».
Щодо факту керування мопедом без мотошолому, що є порушенням вимог п. 2.3 «г» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП, позивач не заперечував обставин вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення.
Щодо порушення вимог п. 2.1 "а" Правил дорожнього руху, то позивачем заперечується відсутність у нього права керувати мопедом, оскільки має посвідчення водія відповідної категорії.
З наданої ОСОБА_1 копії посвідчення водія серії НОМЕР_1 (а.с. 21) вбачається, що 23 жовтня 1985 року ГАИ МВД-УВД м. Ірпінь на ім'я останнього було видано водійське посвідчення на право керування транспортними засобами категорій: «А» - мотоцикли; «В» - автомобілі, дозволена максимальна вага яких не перевищує 3500 кг (7700 фунтів) з кількістю сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми. Як вбачається з вказаного посвідчення водія, воно не має певних темпоральних обмежень. Тобто, позивач має безстрокове право керування вказаними категоріями транспортних засобів.
Пунктом 1 Перехідних положень Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлено, що документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов'язковій заміні. Посвідчення водія, що були видані з використанням зразка бланка, затвердженого органом виконавчої влади Союзу Радянських Соціалістичних Республік, можуть бути замінені на посвідчення нового зразка за бажанням їх власника та у випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України від 24 вересня 2008 р. № 586-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", може бути обміняне на нове на умовах проведення обміну, визначених цим Положенням. При цьому в новому посвідченні водія зазначаються категорії: А1, А - відповідає категорії А; В1, В - відповідає категорії В; С1, С - відповідає категорії С; D1, D - відповідає категорії D; BЕ - відповідає категоріям В і Е; C1E, СЕ - відповідає категоріям C і Е; D1E, DЕ - відповідає категоріям D і Е; Т - відповідає категорії Трамвай, Тролейбус.
З викладеного вбачається, що будь-яке посвідчення водія «радянського зразка» є дійсним на території України і надає право керувати транспортними засобами відповідної категорії. Обов'язку для водія замінити будь-яке із вказаних посвідчення водія на нове закон не передбачає. Обмін здійснюється за бажанням водія, або в разі втрати чи псування.
Отже, під час розгляду справи встановлено, що, на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_1 виданого 23 жовтня 1985 року, тобто до набрання чинності Законом України № 586-VI від 24 вересня 2008 року, ОСОБА_1 мав право на керування вказаним транспортним засобом, оскільки отримав посвідчення водія з правом керування, у тому числі транспортними засобами категорії А, яке відповідно до п. 27 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, є посвідченням водія з правом керування транспортними засобами категорії А, А1.
Отже, аналіз доказів у справі в сукупності з відповідним законодавством дає підстави для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року в справі № 216/5226/16-а.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилався, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч. 6 ст. 77 КАС України).
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Судом встановлено, що станом на дату складання оскаржуваної постанови 18 лютого 2024 року позивач керував мопедом на підставі посвідчення водія відповідної категорії, а відтак в його діях не вбачається порушення п.2.1 «а» Правил дорожнього руху.
Дане свідчить про те, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у даному випадку є помилковим.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний, зокрема, має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова в частині притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
У той же час, позивач постанову в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП не оскаржував. Враховуючи, що постанова про накладення адміністративного стягнення в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню, а в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП є чинною, тому необхідно змінити захід стягнення в межах, передбачених ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме зменшити суму штрафу до 510 грн (30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Керуючись ст. 126, 222, 245, 247, 251, 280 КУпАП, ст. 6-10, 72, 77, 121, 122, 139, 241-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 114536 від 18 лютого 2024 року скасувати в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та провадження у справі у цій частині закрити.
Змінити застосований до ОСОБА_1 захід стягнення за постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 114536 від 18 лютого 2024 року, з штрафу у розмірі 3400 гривень на захід стягнення в межах, передбачених ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення суду складено 20 травня 2024 року.
СуддяМ.Герасименко