Справа № 939/1229/24
Іменем України
17 травня 2024 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 , в режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Київський слідчий ізолятор»,
захисника - адвоката ОСОБА_5 , дистанційно в режимі відеоконференцзв'язку,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянці Бучанського району Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111050000541 від 16 лютого 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Пісківки Бородянського району Київської області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
13 травня 2024 року з Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області до Бородянського районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
За ухвалою судді від 16 травня 2024 року підготовче судове засідання було призначено на 17 травня 2024 року на 13 годину 45 хвилин.
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
04 лютого 2024 року, в точно невстановлений час, ОСОБА_4 перебувала разом із своєю бабусею ОСОБА_6 на території домоволодіння по АДРЕСА_1 , де між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбувся конфлікт, під час якого в ОСОБА_4 виник кримінально протиправний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , перебуваючи в тому ж місці в той же час, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілої, взяла до рук невстановлений тупий предмет з обмеженою контактуючою поверхнею та умисно і цілеспрямовано нанесла ним невстановлену кількість, але не менше 15, ударів по голові ОСОБА_6 , чим спричинила їй наступні тілесні ушкодження: більше 15 забійних ран голови, а саме 2 рани в лівій тім'яній ділянці волосяної частини голови, 3 рани в правій тім'яній ділянці волосяної частини голови та 10 ран у потиличній ділянці волосяної частини голови, масивний крововилив у м'які тканини потилично-тім'яних ділянок голови, множинні переломи кісток склепіння черепу, а саме 2 переломи правої тім'яної кістки та 1 перелом лівої тім'яної кістки, масивні крововиливи під тверду мозкову оболонку (субдуральна гематома), крововиливи під м'яку мозкову оболонку та в тканину головного мозку в ділянці правої лобної долі головного мозку, крововилив у шлуночки головного мозку, явища набряку-набухання головного мозку.
Внаслідок спричиненої відкритої черепно-мозкової травми у вигляді множинних ран м'яких тканин голови, відкритих переломів кісток склепіння черепа, масивних крововиливів під оболонки, в тканину та в шлуночки головного мозку з явищами набряку-набухання головного мозку, ОСОБА_6 померла на місці.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , посилаючись на те, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог КПК України, підстав для закриття провадження або внесення подання про визначення підсудності немає, просила призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта і викликати в судове засідання обвинувачену ОСОБА_4 і захисника - адвоката ОСОБА_5 .
Захисник - адвокат ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_4 не висловили заперечень щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підсудне Бородянському районному суду Київської області, підстав для закриття кримінального провадження не встановлено, обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на два місяці. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, а тому знаючи про тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання її судом винуватою, обвинувачена, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення покарання. Крім того, обвинуваченій відомі анкетні дані та адреси проживання свідків у даному кримінальному провадженні, а тому обвинувачена може незаконно впливати на свідків, які є її односельцями, шляхом прохань, залякування, примусу, погроз або застосування насильства з метою надання ними неправдивих показань щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Тому, враховуючи вказані обставини, на думку прокурора, застосування менш суворого запобіжного заходу, не зможе запобігти вказаним ризикам і забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження дії обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_4 і її захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти клопотання прокурора та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши думки сторін, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.
За ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2024 року відносно обвинуваченої ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 квітня 2024 року (включно).
За ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2024 року відносно обвинуваченої ОСОБА_4 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 травня 2024 року (включно).
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі "Ілійков проти Болгарії" від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Оцінюючи викладене, суд вважає, що тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання її винуватою, враховуючи дані про особу обвинуваченої, яка не має тісних соціальних зв'язків, не одружена, малолітніх дітей на утриманні немає, ніде не працює, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена, перебуваючи на волі, з метою уникнути кримінальної відповідальності, може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків і застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визнавати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Задовольняючи клопотання про продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати обвинуваченій ОСОБА_4 розмір застави, оскільки вона обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини.
Керуючись ст. 31, 176, 177, 178, 183, 197, 199, 314, 315, 316 КПК України, суд
Призначити кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду Київської області на 22 травня 2024 року на 11 годину 30 хвилин.
Кримінальне провадження розглянути суддею одноособово.
В судове засідання викликати прокурора Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , обвинувачену ОСОБА_4 та захисника - адвоката ОСОБА_5 .
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію обраного відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Київський слідчий ізолятор" до 16 липня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення лише в частині обрання запобіжного заходу, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копії ухвали суду.
СуддяОСОБА_7