Справа № 643/8205/23
Провадження № 2/643/1702/24
20.05.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судових засідань Ісоєва К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Зміст позовних вимог
АТ КБ «Приватбанк» (позивач) просить стягнути із ОСОБА_1 (відповідач) заборгованість за кредитним договором б/н від 26.09.2014 у загальному розмірі 58837,70 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги
26.09.2014 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші платежі в розмірі, строки та в порядку, встановленими кредитним договором. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 18.07.2023 року складає 58837,70 грн., з яких: 49335,43 грн. - заборгованість за кредитом; 9502,27 грн. - заборгованість за процентами.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 23.08.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 22.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 11.12.2023 постановлено провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів. У задоволення клопотання позивача про здійснення огляду та фіксування змісту веб-сайту - відмовлено.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.12.2023 позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 58837,70 грн., а також понесені останнім судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13.02.2024 заочне рішення скасовано, справу призначено для розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Підстави розгляду справи за відсутності сторін
Представник позивача надав клопотання, згідно з яким просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач та його представник - адвокат Стець М.Л. у судове засідання повторно не з'явились.
Згідно з ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.
Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.
Фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені
Позивачем відповідно до анкет-заяв відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 26.09.2014, від 01.07.2021, відповідачу наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно наданої позивачем довідки, відповідачу були видані кредитні картки «Універсальна голд» та «Універсальна Ворлд». Остання за часом кредитна картка «Універсальна голд» видана відповідачу на строк до 02/26.
Відповідно до наданої позивачем довідки, максимальний розмір кредитного ліміту, що був встановлений відповідачу, складав 50000,00 грн.
Як вбачається з наданої позивачем виписки за Договором, відповідач користувався наданим кредитним лімітом, остання операція ним здійснена 18.07.2023.
Згідно з розрахунком заборгованості, виконаним позивачем, у відповідача станом на 18.07.2023 утворилась заборгованість в розмірі 58837,70 грн., з яких: 49335,43 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9502,27 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1054 ЦК України також передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено умовами кредитного договору, який укладено між сторонами, то є правильним і обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування (постанова Верховного Суду від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20).
Верховний Суд наголошує на тому, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі. Відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, не спростував його (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Отже, наявний у матеріалах справи розрахунок кредитної заборгованості відповідача та виписки з його рахунків є належними доказами наявності заборгованості позичальника (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).
Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція суду
Щодо заборгованості за кредитом
Суд вважає доведеним, що позивачем відповідно до заяв відповідача останньому був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Вказана обставина підтверджується в тому числі даними розрахунку заборгованості та даними виписки за договором, згідно з якою відповідач користувався кредитом (оплачував товари в магазинах та аптеках, здійснював грошові перекази тощо).
Вказані докази, надані позивачем, а саме розрахунок заборгованості та виписка за договором, є належними доказами наявності заборгованості позичальника, що підтверджується вищезазначеними висновками щодо застосування норм права Верховного Суду (постанови від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21, від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц).
При цьому, заперечуючи проти задоволення позову в цій частині, представник відповідача всупереч засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства не надав суду власний розрахунок заборгованості за кредитом (тілом кредиту), не зазначив, в чому саме виконаний позивачем розрахунок вказаної заборгованості є помилковим та необґрунтованим.
Таким чином, стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості за кредитом (тілом кредиту), заявлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності» («більшої переконливості»), доводи представника відповідача про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості за кредитом у сумі 49335,43 грн. є необґрунтованими (аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
Ураховуючи наведене, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо наявності підстав для повної відмови в позові, та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 49335,43 грн.
Щодо стягнення процентів
В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення представник відповідача зазначив, що відповідач не погоджував та не підписував Умови та Правила надання банківських послуг, а також пам'ятку клієнта. Ураховуючи наведене та висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, відсутні підстави для стягнення з відповідача процентів, оскільки сторонами не було узгоджено умову кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитом.
Оцінюючи вказані доводи представника відповідача, суд керується таким.
В заяві, підписаній відповідачем, відсутні умови щодо нарахування позивачем процентів та їх розміру.
Сплату процентів передбачено Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умовами та Правилами надання банківських послуг в Приватбанку.
Судом під час дослідження наданих позивачем Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна голд» та «Універсальна Ворлд» та Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що вказані документи не містять підпису відповідача та будь-яких інших даних, з яких суд мав би можливість достовірно встановити, що саме вказана редакція зазначених документів була пред'явлена відповідачу для ознайомлення під час укладення кредитного договору та погоджена ним у встановленому законом порядку.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України не доведено, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору було передбачено право позивача нараховувати відповідачу проценти за порушення умов вказаного договору.
За таких обставин, враховуючи вказані вище висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному позивачем.
Ураховуючи наведене, суд відмовляє в позовних вимогах в частині стягнення процентів у розмірі 9502,27 грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 2250,53 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором в розмірі 49335,43 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 2250,53 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 20.05.2024.
Суддя Д.А. Крівцов