Справа № 638/8349/24
Провадження № 2/638/4168/24
Іменем України
20 травня 2024 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м.Харкова Тимченко А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника- ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту,-
До Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника- ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту.
Перевіривши вказану позовну заяву було встановлено, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту своїх порушених прав передбачених ст. 16 ЦК України, що є не дотриманням п.4 ч.3 ст. 175 ЦПК України.
Так, абзацом першим п.1 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», на яку і посилається позивач у позовній заяві зазначено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також успосіб оскарженнярішення,дії абобездіяльності державноговиконавця чиіншої посадовоїособи державноївиконавчої служби. В абзаці другому п.1 цієї ж постанови вказано, що спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно достатей 15,16Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Однак в порушення зазначених вище вимог Закону, позивач звертається до суду із позовної заявою, а не зі скаргою.
Крім того, позивачем ОСОБА_1 не сплачено судовий збір за подання позовної заяви, проте відповідно до п.2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 грн., що свідчить про недотримання позивачем ч.4 ст. 177 ЦПК України.
Позовна заява містить клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору через скрутне матеріальне становище, або про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Згідно ст. 136 ЦПК України та ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити від сплати сплату судового збору.
Відповідно до п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Основна умова, за якої може мати місце звільнення від сплати судового збору, - це майновий стан сторони, який повинен бути підтверджений суду достовірними доказами, однак заявником на підтвердження скрутного матеріального стану не надано належних доказів на підтвердження майнового стану, що отриманий дохід перешкоджаєпозивачу сплатити судовий збір, отже суд позбавлений можливості врахувати майновий стан заявника, а тому у задоволені клопотання необхідно відмовити.
Зазначена позиція також викладна у рішеннях ЄСПЛ.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, відмова заявникам у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, як це передбачено законом, а саме ст. 8 Закону України«Про судовий збір», не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Згідно ст. 185 ЦПК України заява залишається без руху, якщо вона подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.
За таких обставин, позовна заява на підставі вимог ч.1 ст.185 ЦПК України підлягає залишенню без руху на необхідний та достатній для виправлення зазначених недоліків строк, але не більше десяти днів з моменту отримання копії ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтею 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника- ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту через скрутне матеріальне становище, або про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника- ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту- залишити без руху, надавши позивачу 10-денний строк, з моменту отримання копії ухвали, для усунення зазначених у ній недоліків.
Роз'яснити позивачу, що у разі не виправлення недоліків позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в частині стягнення судових витрат в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк
Суддя А.М.Тимченко