20 травня 2024 року
м. Київ
справа №160/24479/23
адміністративне провадження № К/990/18589/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів -Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі №160/24479/23 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду в частині негайного поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Офісу Генерального прокурора (далі відповідач) середній заробіток за весь час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року у справі №640/1520/20 в частині негайного поновлення її на посаді, а саме: з 15 квітня 2021 року до 11 серпня 2021 року, у розмірі: 123 731грн.55 коп.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, суд стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року у справі №640/1520/20 в частині негайного поновлення на посаді, а саме: з 16 квітня 2021 року до 10 серпня 2021 року, у розмірі: 119 148 грн. 90коп. (сто дев'ятнадцять тисяч сто сорок вісім грн. 90коп.).
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу 13 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд».
За правилами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Предметом спору цій справі є стягнення на користь позивача середнього заробітку за затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2021 року в справі №640/1520/20.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Вирішуючи спір та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, яким задоволено позов, суд апеляційної інстанції застосував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі №640/19103/19, в яких зазначено, що відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Верховний Суд наголосив, що наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.
У підсумку суд касаційної інстанції у справі № 640/19103/19 констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі №160/24479/23 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду в частині негайного поновлення на посаді.
Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду