20 травня 2024 року
м. Київ
справа № 480/5657/23
адміністративне провадження № К/990/17897/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі №480/5657/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сумської обласної прокуратури, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 на підставі наказу керівника Сумської обласної прокуратури від 19 жовтня 2021 року №408к вихідної допомоги при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку, що становить 6987,20 грн;
- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньомісячної заробітної плати 6987,20 грн, обчислення якої здійснено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100;
- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 22 жовтня 2021 року по день постановлення судового рішення, з урахуванням середньоденного розміру заробітної плати в розмірі 320, 18 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 на підставі наказу керівника Сумської обласної прокуратури від 19 жовтня 2021 року №408к вихідної допомоги при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку, що становить 6987,20 грн.
Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середньомісячного заробітку, що становить 6987,20 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року по справі №480/5657/23 - в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 22 жовтня 2021 року по день постановлення судового рішення, з урахуванням середньоденного розміру заробітної плати в розмірі 320, 18 грн - скасовано.
В цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 жовтня 2021 року по 20 січня 2023 року у розмірі 79830 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять) грн 40 копійки.
В іншій частині цих позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп.
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі № 480/5657/23 повернуто скаржнику.
08 травня 2024 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку повторно надійшла касаційна скарга Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі №480/5657/23.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме частину першу статті 117 КЗпП України (в редакції Закону №2352-IX) та абзац 1 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 та здійснив неправильний розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №810/3246/16 (пункти 49-54, 86-91 постанови), від 20 лютого 2023 року у справі №240/9022/20 (пункт 48 постанови), від 08 лютого 2024 року у справі №160/1872/21 (пункти 51-52 постанови), від 18 січня 2024 року у справі №260/3758/20 (пункти 85-86 постанови).
Проте, Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Верховний Суд зауважує, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Посилаючись на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, скаржник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені відповідні висновки.
Посилання на постанови Верховного Суду у касаційній скарзі зроблені без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.
З огляду на викладене, скаржником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі №480/5657/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур