20 травня 2024 року
м. Київ
справа №280/9563/21
адміністративне провадження № К/990/13539/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2024 року у справі №280/9563/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання донараховати і виплатити суддівську винагороду,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач 1), третя особа: Державна судова адміністрація України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо неповного нарахування і виплати йому винагороди судді за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2021 року та зобов'язати донараховати і виплатити належну йому винагороду судді за січень 2021 року у розмірі 5093,04 грн.; за лютий 2021 року у розмірі 6045 грн.; з березень 2021 року у розмірі 6045 грн.; за квітень 2021 року у розмірі 6045 грн.; за травень у розмірі 6045 грн.; за червень у розмірі 6045 грн.; за липень 2021 року у розмірі 6045 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків і зборів.
Ухвалою Запорізького оружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року залучено до участі у справі як співвідповідача Державну судову адміністрацію України (далі по тексту - відповідач 2).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2022 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 24 липня 2023 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2024 року, позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати судді Чернігівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року та допомоги на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, обчислених, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.; зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Чернігівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року та допомогу на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, обчислених, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: за 2021 рік - 2 270 грн., за 2022 рік - 2481 грн., з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Чернігівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2021 року та допомогу на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, обчислених, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: за 2021 рік - 2270 грн, за 2022 рік - 2481 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
9 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТУ ДСА в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2024 року у справі №280/9563/21.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2024 року відмовлено скаржнику у відстроченні сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення її недоліків. Зокрема, скаржнику пропонувалось усунути недоліки, шляхом подання до касаційного суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
На виконання ухвали суду заявник повторно надіслав клопотання про відстрочення суми судового збору.
Клопотання мотивоване відсутністю бюджетного фінансування та коштів на оплату судових витрат. На підтвердження цих обставин доказів надано не було.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Виключний перелік підстав для звільнення від сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору та суб'єктів, які можуть бути звільнені від сплати такого збору або мають право на його відстрочення наведено у статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи те, що суб'єкти владних повноважень відсутні у переліку таких осіб, клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Водночас звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати такий збір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, на яку посилається заявник, зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. При цьому, у зазначеній постанові, цей висновок стосувався саме юридичної особи (а не суб'єкта владних повноважень) про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Однак у поданому клопотанні, окрім посилання на недостатній рівень фінансування, державний орган не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати у цій справі суми судового збору у встановлений в ухвалі суду строк. Тобто відсутні належні обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору; не надано відповідні докази.
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, оскільки наведені в ньому обставини вже розглядалися Верховним Судом із зазначенням про відсутність підстав для відстрочення від сплати судового збору, передбачених статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на те, що заявник не усунув зазначені в ухвалі недоліки касаційної скарги і не просив продовжити строк на їх усунення, скарга не приймається до розгляду і повертається особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України,
1. Відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2024 року у справі №280/9563/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов'язання донараховати і виплатити суддівську винагороду повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
4. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду