20 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17895/23 пров. № А/857/25028/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Кедик М.В.), ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження в м.Львові 09 листопада 2023 року, повне судове рішення складено 09 листопада 2023 року, у справі № 380/17895/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Управління), просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.06.2023 № 057150012047 щодо відмови у наданні пенсії у зв'язку із втратою годувальника; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи на утриманні померлого годувальника. Суд першої інстанції вказав, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство, ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_2 не вважається непрацездатним членом сім'ї ОСОБА_3 , а тому право на пенсійну виплату відсутнє. Скаржник вказує, що ОСОБА_2 не перебував на утримані померлого.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 08.08.2009, згідно із свідоцтвом про шлюб від 08.08.2009 серія НОМЕР_1 .
Згідно з копією свідоцтва про народження від 28.04.2021 серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; батько ОСОБА_5 .
Відповідно до витягу з рішення Маріупольської міської ради від 25.05.2021 № 229 встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_2 та призначено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 його опікунами.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області рішенням від 07.02.2022 у справі № 265/8718/21 біологічні батьки ОСОБА_2 позбавленні батьківських прав.
Згідно із свідоцтвом про смерть від 31.05.2022 серія НОМЕР_3 , виданого Пустомитівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Галицького районного суду від 01.11.2022 у справі № 461/3825/22 задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено факт постійного проживання однією сім'єю та перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 18.04.2023 подала заяву про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуло заяву та винесло рішення від 19.06.2023 № 057150012047 про відмову у призначені пенсії, яке мотивовано тим, що відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 25.05.2021 № 229 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто підопічний ОСОБА_2 не вважається непрацездатним членом сім'ї ОСОБА_3
Вважаючи таку відмову протиправною та необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, призначено ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1058-IV), відповідно до статті 1 якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника є одним із видів пенсійних виплат, яка призначається відповідно до цього Закону в солідарній системі.
Статтею 36 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та закріплено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
Таким чином, юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника має встановлення факту перебування особи на утриманні померлого годувальника.
Перелік документів, які подаються разом з заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника закріплений нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку № 22-1 надаються такі документи, зокрема: свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія; документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником; документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
Відповідно до пункту 2.11 розділу ІІ Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
За документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім'ї, а також рішення суду (пункт 2.16. розділ ІІ Порядку №22-1).
Частиною 2 статті 3 Сімейного Кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Верховний Суд у постанові від 14.03.2019 у справі № 320/4964/17 (провадження № 61-42073ск18) зазначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» сім'я з дітьми - поєднане родинними зв'язками та зобов'язаннями щодо утримання коло осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку чи піклування, прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.
З огляду на вказане нормативно-правове регулювання, оскільки наданими позивачем документами, а саме: рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 25.05.2021 № 229, рішенням Галицького районного суду від 01.11.2022 у справі № 461/3825/22 підтверджено факт постійного проживання однією сім'єю та перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто ОСОБА_2 , перебував на його утриманні до дня його смерті та проживав разом з ним, внаслідок чого позивач має право на призначення пенсії на ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача призначити позивачу в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 12.06.2022.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваній частині рішенні викладено мотиви протиправності оскаржуваного рішення Управління щодо відмови у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 3215, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі № 380/17895/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко