20 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/20498/23 пров. № А/857/5754/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 380/20498/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції -Лунь З.І.,
час ухвалення рішення - 05.02.2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, видане 24.05.2023 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити такий перерахунок.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області та отримує пенсію у за віком.
Позивачка зазначає, що вона зверталася до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про перехід/перерахунок з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника (за померлого батька ОСОБА_2 ). Позивачка вважає, що вона має право на пенсію по втраті годувальника, оскільки здійснювала постійний догляд за батьком, що підтверджується повідомленням №6482 Залізничного відділу соціального захисту від 22.10.2012. Також зазначає, що вона проживала разом з батьком та перебувала на його утриманні, що підтверджується актом від 13.12.2012 року, складеним представниками ЛКП «Богданівка». Однак, ГУ ПФ України у Київській області прийняло Рішення про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з тих підстав, що до заяви про перерахунок пенсії не додані документи, які підтверджували б, що ОСОБА_1 має інвалідність з дитинства.
Позивачка вважає, рішення про відмову у перерахунку пенсії протиправним, оскільки ГУ ПФ у Київській області застосувало Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», залишивши поза увагою норми спеціальних законів, які регулюють спірні правовідносини, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», розумінні якого вона є непрацездатною дитиною особи, звільненої з військової служби, бо її батько отримував пенсію саме на підставі згаданого Закону. Просить позов задовольнити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 380/20498/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що компенсація становила лише 126,60 грн, тому жила з батьком на його пенсію у розмірі 4852,98 грн., тобто перебувала на його повному утриманні.
Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 380/20498/23 та задовольнити позовні вимоги.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не подала до суду доказів, які підтверджують факт перебування її на повному утриманні померлого батька та одержання від померлого допомоги, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Суд першої інстанції прийшов до переконання, що позивачки надавала соціальну допомогу своєму батькові та отримувала відповідну компенсаційну виплату, а не перебувала на його утриманні.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
30.03.2023 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про проведення перерахунку пенсії «перехід на інший вид пенсії», а саме на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також Закон №1058).
Згідно з підпунктом 4.2 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі також Порядок 22-1) встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, за принципом екстериторіальності, розглянуто документи додані до заяви ОСОБА_1 та прийнято рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії від 07.04.2023 з тих підстав, що позивачка не надала документи, які б підтверджували, що вона має інвалідність з дитинства.
Позивачка не погодилася з таким рішенням ГУ ПФ у Київській області, просить скасувати це рішення, тому й звернулася з позовом до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (частина 3 статті 4 Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.
За змістом частини 1 статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно частини 1 статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону№1058-ІV (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу.
Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними, визначаються відповідно до частини 2 статті 36 Закону.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Частиною 3 статті 36 цього Закону визначено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із частиною 1 статті 37 цього Закону, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач отримує пенсію за віком, вважає, що має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та наголошує, що пенсія її батька була основним та постійним джерелом доходу та засобом існування.
Відповідно до листа Управління соціального захисту Львівської міської ради від 04.08.2023, позивачка перебувала на обліку як одержувач компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги - батькові ОСОБА_2 2021 р.н. з 19.07.2012 до 01.01.2013 (по місяць, наступний за місяцем смерті батька ОСОБА_2 08.12.2012).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що пенсія батька позивача була основним та постійним джерелом доходу та засобом існування, зокрема довідки про встановлення факту перебування на утриманні чи судового рішення про встановлення такого факту.
Суд звертає увагу, що вимоги нормативно-правових актів свідчать про обов'язковість надання разом з заявою про перехід (перерахунок) з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника документу, який підтверджує перебування особи на утриманні померлого годувальника.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 380/20498/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 20.05.24