20 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/6570/23 пров. № А/857/6441/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 500/6570/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Баб'юк П.М. ,
час ухвалення рішення - 05.02.2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 05.02.2024 року,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі рапорту за вхідним №2995 від 10.09.2023;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі абзацу четвертого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та здійснити дії щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 10.09.2023 подав рапорт командуванню ВЧ НОМЕР_1 , у якій проходить військову службу, про звільнення з військової служби в запас через сімейні обставини - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (необхідністю догляду за хворою мамою).
До рапорту позивачем додано: нотаріально посвідчені копії свого паспорту та паспорту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; нотаріально посвідчену копію Свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серія НОМЕР_2 ; довідку про склад сім'ї' або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 16.08.2023 року №09/2-354; Акт обстеження соціально-побутових умов від 25.08.2023 року; Висновок ЛКК КНП «Збаразький центр первинної медико-санітарної допомоги» Збаразької міської ради №302/02 від 11.08.2023 року щодо ОСОБА_3 ; Висновок №302/02 від 11.08.2023 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі щодо ОСОБА_3 .
Листом-роз'ясненням ВЧ НОМЕР_1 від 20.09.2023 позивачу відмовлено у звільненні з військової служби у військовий час. Відмова мотивована тим, що позивач не надав належним чином оформленого документу, який би засвідчував той факт, що ОСОБА_1 є зареєстрованим та перебуває на обліку як надавач соціальних послуг своїй матері ОСОБА_3 , також висновок ЛКК не є належним документом, що може служити підставою для звільнення зі служби.
Позивач не погоджується з такою відмовою та зазначає, ним подано всі документи, достатні для прийняття рішення про звільнення з військової служби, у тому числі висновок ЛКК про потребу в догляді вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, для його матері.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 500/6570/23 позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що 10.09.2023 головний сержант військової частини НОМЕР_1 , сержант ОСОБА_1 подав рапорт по команді командиру військової частини НОМЕР_1 з проханням клопотати перед вищим командування про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. 20.09.2023 року Військова частина НОМЕР_1 надала лист-роз'яснення сержанту ОСОБА_1 в якому, йому відмовлено у задоволені рапорту за вхідним №2995 від 10.09.2023 року.
Вказує, що позивач до рапорту, серед іншого, надав висновок ЛКК від 11.08.2023 про потребу у отриманні соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, виданий матері позивача.
Проте ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку, вирішує питання щодо ступеня обмеження життєдіяльності дітей-інвалідів.
Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009, міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
За вказаних обставин, висновок ЛКК, наданий позивачем не може бути визнаний, як документ, що відповідає нормативно-правовим актам та не може бути підставою для звільнення позивача з військової служби (арк. справи 39-51).
Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 500/6570/23 та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» та цього Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020, затверджено форму первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення, які надані позивачем до рапорту як підстава для звільнення з військової служби.
При цьому військові частини не мають ставити під сумнів достовірність таких висновків, у тому числі з питань належності суб'єкта, до повноважень якого віднесено видача відповідних медичних документів (висновків, довідок).
Крім того, з довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку, осіб ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 від 16.08.2023 №09/2-354 до складу її сім'ї входять ОСОБА_4 син ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з нею не проживає та перебуває за кордоном та ОСОБА_1 , який проживає без реєстрації та здійснює за нею догляд (арк. справи 18). Крім цього, вказане підтверджується і актом обстеження соціально-побутових умов від 25.08.2023 зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 до початку проходження військової служби та на час відпусток здійснює догляд за матір'ю, так як відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд (арк. справи 19-20).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач надав достатньо відомостей з підтверджуючими доказами про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_3 , та, зокрема, підтвердив належними документами необхідність такого догляду за матір'ю на непрофесійній основі.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , є військовослужбовцем, на підставі Указу Президента України №69/2022 від 14.03.2022 «Про загальну мобілізацію» був призваний на військову службу по мобілізації, яку проходить у ВЧ НОМЕР_1 .
10.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 з рапортом, у якому просив клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, що підтверджується відповідними висновками лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (арк. справи 23).
До рапорту позивач додав ряд документів, серед яких: нотаріально посвідчені копії свого паспорту та паспорту ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; нотаріально посвідчену копію Свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ; довідку про склад сім'ї' або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 16.08.2023 №09/2-354; акт обстеження соціально-побутових умов від 25.08.2023; висновок ЛКК КНП «Збаразький центр первинної медико-санітарної допомоги» Збаразької міської ради №302/02 від 11.08.2023 щодо ОСОБА_3 ; висновок №302/02 від 11.08.2023 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі щодо ОСОБА_3 (арк. справи 13-22).
Рапорт ОСОБА_1 зареєстрований у ВЧ НОМЕР_1 10.09.2023 за вх. №2995 та містить резолюцію командира ВЧ НОМЕР_1 (арк. справи 23).
10.09.2023 начальником штабу - першим заступником командира Військової частини НОМЕР_1 складено аркуш бесіди (арк. справи 24-25).
В подальшому, командиром військової частини НОМЕР_1 було надіслано командиру Військової частини НОМЕР_3 клопотання про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» сержанта ОСОБА_1 , копію аркуша бесіди, копію рапорта та доданих до нього документів (арк. справи 26-27).
20.09.2023 ВЧ НОМЕР_1 листом-роз'ясненням за вих. №3079 позивача повідомлено про відсутність підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби.
Зі змісту листа слідує, що додані до рапорту належним чином завірені копії документів, а саме: висновок про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг без номеру та дати, акт проведення обстеження сім'ї №276 від 16.05.2023, рішення №278 від 17.05.2023 про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі є документами, які необхідні уповноваженому органу (структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад) для здійснення комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та прийняття рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні особі, яка надає соціальні послуги.
Належним чином оформленого документу, який би засвідчував той факт, що сержант ОСОБА_1 є зареєстрованим та перебуває на обліку, як надавач соціальних послуг своїй матері ОСОБА_2 , на адресу військової частини НОМЕР_1 не надано.
Також у листі-роз'ясненні від 20.09.2023 з посиланням на Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189, Положення про центральну лікарсько-консультативну комісію Міністерства охорони здоров'я України, затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25.04.2014 № 284, зазначено, що лікарсько-консультативна комісія вирішує питання щодо ступеня обмеження життєдіяльності дітей-інвалідів, проте не вирішує питання щодо дорослих, за винятком питання травмування на виробництві, при яких лікарсько-консультативна комісія уповноважена виносити рішення про встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог затверджених постановою Кабінету Міністрів України №337 від 17.04.2019. Також у відповідності до постанови КМУ №413 від 12.06.2013, військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років (арк. справи 28-32).
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суд із відповідним позовом.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 ст.2 зазначеного Закону передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022р.) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022р. строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи в суді апеляційної інстанції строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Підстави звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, здійснюється у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Згідно частини 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).
Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції №170 передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абзац 13 пункту 14.10 Інструкції № 170).
Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п. 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п'ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах визначених в Законі № 2232-XII, а саме серед інших у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Позивач висновків медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за його мамою, не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та про правомірність дій відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту.
Крім того, позивачем до рапорту на звільнення не надано доказів того, що він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за матір'ю, зокрема, про неможливість здійснення такого догляду іншими членами сім'ї та родини.
Так, виходячи з положень статті 3 Сімейного кодексу України, якою визначено поняття «сім'ї», можливо дійти висновку про те, що сім'я створюється не лише на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.
Конституційний Суд України у своєму рішення від 03.06.1999 №5-рп/99 надав офіційне тлумачення терміну «член сім'ї»: членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, термін «сім'я» означає не лише створення сім'ї на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а має більш широкі критерії для його визначення.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 500/6570/23 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 20.05.24