20 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/13526/22 пров. № А/857/5440/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року (головуючий суддя Москаль Р.М., м.Львів) у справі №380/13526/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
27.09.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, в якому просив: визнати неправомірним та скасувати рішення, оформлене пунктом 7 протоколу № 162 від 08.12.2021 засідання житлової комісії Військово - медичного клінічного центру Західного регіону, яким вирішено перенести дату зарахування на квартирний облік полковника медичної служби ОСОБА_1 на 08.05.2013; визнати неправомірним та скасувати пункт 1.7 наказу начальника Військово - медичного клінічного центру Західного регіону (з адміністративно- господарської діяльності) від 08.12.2021 № 464; зобов'язати Військово- медичний клінічний центр Західного регіону зарахувати полковника медичної служби ОСОБА_1 на квартирний облік зі складом сім'ї 3 (три) особи ( ОСОБА_1 - 1970 р.н., ОСОБА_2 - донька, 1999 р.н., ОСОБА_3 , - син, 2004 р.н.) з 03.03.1995.
Позов обґрунтовує тим, що проходить військову службу у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону. З 03.03.1995 року перебував на квартирному обліку. Із 15.12.2015 року має право на першочергове забезпечення житлом. 08.12.2021 року, згідно з протоколом № 162 засідання житлової комісії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону дату зарахування на квартирний облік позивача перенесено на 08.05.2013 року та визнано таким, що потребує поліпшення житлових умов у зв'язку із спільним проживанням дітей різної статі, старших за 9 років. Підставою такого рішення вказали, що в 1998 році позивач був забезпечений житлом в складі сім'ї дружини за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що про засідання житлової комісії не був повідомлений, внаслідок чого був позбавлений можливості надати пояснення. Вважає таке рішення відповідача неправомірним та таким, що порушує його право на своєчасне забезпечення житловою площею.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року адміністративним позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення, оформлене пунктом 7 протоколу № 162 від 08.12.2021 засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , про перенесення дати зарахування на квартирний облік полковника медичної служби ОСОБА_1 на 08.05.2013, а також пункт 1.7 наказу начальника Військово - медичного клінічного центру Західного регіону (з адміністративно - господарської діяльності) від 08.12.2021 № 464. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що підставою для зміни дати зарахування на квартирний облік позивача була виявлена під час інвентаризації його житлової справи наявність житлового приміщення у дружини позивача за адресою АДРЕСА_2 . Датою перенесення зарахування на квартирний облік на 08.05.2013 року потреба поліпшення житлових умов у зв'язку із спільним проживанням дітей різної статі старших за 9 років. Вважає, що діяв на підставі та в межах повноважень, визначених вимогами нормативно-правових актів. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону. Позивач перебуває на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов у підрозділах Збройних Сил України із 03.03.1995. З 15.12.2015 року обліковується як такий, що має право на першочергове забезпечення житлом.
ОСОБА_4 (дружина позивача) є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. У цій квартирі зареєстроване її місце проживання з 05.11.1996, що підтверджується копією паспорта та довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописку.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25.07.2018 року № 465/4014/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано.
20.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до начальника житлової комісії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про внесення змін в облікову справу у зв'язку із розірванням шлюбу та зарахувати дітей на квартирний облік.
Відповідно до рішення від 17.04.2019, оформленого протоколом № 137, житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянула питання про внесення змін до облікової справи начальника урологічного відділення полковника медичної служби ОСОБА_1 та вирішила: «Згідно вимог пункту 13 розділу VI «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2018 р. № 380 та рапорту полковника м/с ОСОБА_1 від 28.02.2019 року № 44 внести зміни в його облікову справу, а саме: включити до облікової справи доньку - ОСОБА_2 - 1999 р.н. (паспорт НОМЕР_1 ) та сина - ОСОБА_3 - 2004 р.н. (свідоцтво про народження № НОМЕР_2 ). В обліковій справі: ОСОБА_1 - основний - 1970 р.н.; ОСОБА_2 - донька - 1999 р.н.; ОСОБА_3 - син - 2004 р.н. Рішення прийнято одноголосно».
Відповідно до рішення від 08.12.2021, оформленого протоколом №, житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянула питання про перенесення дати зарахування на квартирний облік полковника медичної служби ОСОБА_1 та вирішила: «Згідно ЖК України дату зарахування на квартирний облік полковника медичної служби ОСОБА_1 перенести на 08.05.2013 (досягненням сина 9-ти річного віку) та визнати таким, що потребує поліпшення житлових умов у зв'язку із спільним проживанням дітей різної статі старших за 9 років. Склад сім'ї 3 (три) особи, а саме: ОСОБА_1 - основний - 1970 р.н.; ОСОБА_2 - донька - 1999 р.н.; ОСОБА_3 - син - 2004 р.н. Рішення прийнято одноголосно».
Наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Західного регіону № 464 від 08.12.2021 «Про оголошення рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2021 № 162» вирішено: « 1.7 Згідно ЖК України дату зарахування на квартирний облік полковника медичної служби ОСОБА_5 перенести на 08.05.2013 (досягненням сина 9-ти річного віку) та визнати таким, що потребує поліпшення житлових умов у зв'язку із спільним проживанням дітей різної статі старших за 9 років. Склад сім'ї 3 (три) особи, а саме: ОСОБА_1 - основний - 1970 р.н.; ОСОБА_2 - донька - 1999 р.н.; ОСОБА_3 - син - 2004 р.н.».
Вважаючи такі рішення протиправним, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржені рішення відповідача слід скасувати як протиправні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Спірні правовідносини із забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців здійснюється на підставі положень: Житлового кодексу України; Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (Закон №2011-ХІІ); Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (Закон №3551-ХІІ); Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» від 03.08.2006 № 1081 (Порядок №1081); наказу Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (Інструкція № 380).
Пунктом 1 статті 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пп. 22, 23,24,25,30 Порядку 1081 передбачено, що облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (облік), ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім'я безпосереднього командира (начальника). Військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. На засіданні житлової комісії має право бути присутнім військовослужбовець, стосовно якого вирішується питання зарахування на облік. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла. На кожного військовослужбовця, зарахованого на облік, оформляється облікова справа. Облікова справа зберігається за місцем перебування військовослужбовця на обліку, а після надання йому житла для постійного проживання протягом п'яти років - у виконавчому органі районної, міської, районної у місті ради, що видав ордер, якщо ордер видано квартирно-експлуатаційним органом - в квартирно-експлуатаційному органі. Після закінчення зазначеного строку справа знищується у встановленому порядку. Військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до пп. 13, 14, 16, абзац другий п. 26, розділу VI Інструкції № 380 у разі зміни у військовослужбовця складу сім'ї, набуття права на отримання житла в першочерговому чи позачерговому порядку, поліпшення житлових умов тощо військовослужбовець доповідає про це командиру військової частини письмовим рапортом та надає копії відповідних документів. Житлова комісія військової частини (об'єднаної житлової комісії) розглядає надані документи та приймає рішення про внесення змін до облікової справи. Розгляд питання про внесення відомостей до облікової справи щодо членів сім'ї військовослужбовця здійснюється після внесення відомостей у встановленому порядку до особової справи військовослужбовця. Про внесення відомостей до облікової справи житлова комісія військової частини (об'єднаної житлової комісії) інформує у встановленому порядку КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району. На підставі даних книг обліку у військових частинах щороку складаються списки осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання. Такі списки підлягають періодичному уточненню. Списки осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, розміщуються у загальнодоступному місці військової частини для ознайомлення. Житлові комісії військових частин (об'єднані житлові комісії) щороку проводять інвентаризацію облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, що перебувають на обліку, під час якої перевіряються житлові умови (за необхідності), а також оновлюються документи, що містяться в облікових справах. У разі розірвання шлюбу військовослужбовцем на обліку разом з ним залишаються діти, які за рішенням суду або за домовленістю сторін залишаються проживати разом з військовослужбовцем, крім випадків позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 7, 8, 12 Розділу ІІ Інструкції № 380 житлова комісія військової частини (об'єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва. Рішення житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом, підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі. Рішення об'єднаної житлової комісії затверджується командиром військової частини підрозділу, який відповідає за організацію роботи об'єднаної житлової комісії, та оголошується в наказі командиром військової частини за місцем проходження військової служби. Військовослужбовці та члени їх сімей, а також представники громадських організацій на підставі мотивованого клопотання, за рішенням голови житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії) мають право бути присутніми на засіданнях цих житлових комісій. Робота житлових комісій військової частини (об'єднаної житлової комісії) проводиться на засадах гласності, демократичності та прозорості. Склад житлових комісій, графік та результати їх роботи розміщуються для інформування у загальнодоступному місці у військових частинах.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до змісту оскарженого рішення від 08.12.2021, оформленого протоколом №162 та затвердженого наказом №464 від 08.12.2021, житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 перенесла дату зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік із 03.03.1995 на 08.05.2013 з таких мотивів: у 1998 році ОСОБА_1 був забезпечений житлом за адресою проживання АДРЕСА_1 у складі сім'ї дружини; з 08.05.2013 (досягнення сином 9-ти річного віку) ОСОБА_1 визнано таким, що потребує поліпшення житлових умов у зв'язку із спільним проживанням дітей різної статі, старших за 9 років. Склад сім'ї 3 (три) особи, а саме: ОСОБА_1 - основний - 1970 р.н., ОСОБА_2 - донька - 1999 р.н., ОСОБА_3 - син - 2004 р.н.
Апеляційний суд констатує, що повноваження житлової комісії приймати рішення про зміну дати зарахування (перебування) військовослужбовця на обліку як такого, що потребує поліпшення житлових умов, передбачене лише Інструкцією №380, тоді як Житловий кодекс України таких повноважень житловим комісіям не надає, що зумовлює питання про правомірність такого рішення незалежно від підстав та мотивів його прийняття. Проте, наказ МОУ, яким затверджено Інструкцію №380, пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України, тому суд вирішив при прийнятті цього рішення зосередити свою увагу не на аналізі повноважень житлової комісії про прийняття рішення про зміну дати зарахування на облік, а на питаннях обґрунтованості оскарженого рішення, а також оцінці дотримання житловою комісією процесуальних аспектів розгляду та вирішення спірного питання (щодо залучення військовослужбовця до участі в розгляді питання, що стосується його прав та інтересів, наявності в житловій справі документів, достатніх для прийняття обґрунтованого рішення при вирішенні цього спору тощо).
За своєю правовою природою оскаржуване рішення про зміну дати зарахування (перебування) військовослужбовця на більш пізню фактично є «гібридним» та поєднує в собі два рішення, які віднесені ЖК України до повноважень житлової комісії: 1) рішення про зняття особи з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, передбачене ст. 40 ЖК України; 2) рішення про взяття на облік потребуючих поліпшення житлових умов, передбачене ст. 39 ЖК України.
За обставин цієї справи житлова комісія прийняла рішення, що фактично зводиться до: зняття ОСОБА_1 з обліку з мотивів поліпшення його житлових умов, оскільки він 23.05.1998 створив сім'ю з ОСОБА_6 , що забезпечена житлом за адресою проживання АДРЕСА_1 (двокімнатна квартира площею 39,2 кв.м.), тому відпали підстави для надання йому іншого жилого приміщення; про взяття з 08.05.2013 ОСОБА_1 в складі сім'ї з трьох осіб, що складається з позивача та двох різностатевих дітей, молодша з яких 08.05.2013 досягла дев'ятирічного віку.
Даючи оцінку такому рішенню, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 27.01.1998 зареєстрував місце проживання в гуртожитку ВЧ НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_3 та взятий на квартирний облік як такий, що потребує покращення житлових умов «по даті прописки» з 27.01.1998. Надалі за результатами розгляду рапорта позивача житлова комісія ВЧ НОМЕР_3 змінила дату його зарахування на квартирний облік на 03.03.1995. Крім того, 23.05.1998 ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_6 . ОСОБА_7 з 05.11.1996 має зареєстроване місце проживання в двокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта та довідками з місця проживання про склад сім'ї і прописку; наявні в обліковій справі документи свідчать про те, що зареєстроване місце проживання дружина не змінювала.
Позивач стверджує, що ОСОБА_4 стала власником цієї квартири лише в 2015 році, а на час одруження була там лише прописана, в квартирі проживали її батьки. Разом з тим, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРПНМ) свідчать про те, що в 2015 році право власності на згадану двокімнатну квартиру було зареєстроване в ДРРПНМ на підставі дубліката свідоцтва про спадщину, виданого 07.04.2015; в реєстрі зафіксовано лише дату видачі дубліката та відсутня дата видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а водночас в реєстрі також вказано такі додаткові відомості про власницю ОСОБА_4 : «попереднє прізвище « ОСОБА_8 » змінено на « ОСОБА_9 » - свідоцтво про одруження НОМЕР_4 від 23.05.1998р.». Такий запис вказує на те, що оригінал згаданого свідоцтва про спадщину виданий на ОСОБА_6 до її одруження в 1998 році та зміни прізвища на « ОСОБА_9 », оскільки іншого пояснення потреби вносити ці додаткові відомості в реєстр, на думку суду, немає. Високу ймовірність правильності такого припущення підтверджують відомості довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописку, видані в 2002 році, відповідно до яких ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 прописана в згаданій квартирі 05.11.1996 як власник приватизованої квартири; а ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (донька) прописана 25.11.1999 як донька власниці. Також в ДРРПНМ є відомості про те, що 18.12.2003 щодо цього об'єкта нерухомого майна вчинялися реєстраційні дії в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстрі, що функціонував до запровадження ДРРПНМ), проте без деталізації їх змісту та підстав.
Колегія суддів вважає, що наведені обставини в їх сукупності дійсно свідчать на користь висновку про те, що ОСОБА_1 , створивши сім'ю з ОСОБА_6 , котра була власницею двокімнатної квартири, у якій мала зареєстроване місце проживання за час перебування у шлюбі з позивачем, та де була зареєстрована після народження (з 1999 р.) старша дитина позивача, дійсно міг вважатися таким, що поліпшив житлові умови, внаслідок чого відпали підстави претендувати на надання іншого жилого приміщення з державного фонду. Разом з тим, аналіз матеріалів житлової справи ОСОБА_1 свідчить про те, що наявні в ній документи не дозволяють житловій комісії встановити (а суду, відповідно - перевірити) дійсний стан справ станом на 23.05.1998, оскільки відсутні належні та достатні докази на підтвердження таких обставин: хто був власником квартири станом на цю дату (напр., коли видане свідоцтво про спадщину на ОСОБА_6 ); скільки людей мали зареєстроване місце проживання в квартирі станом на цю дату; якщо таких осіб було кілька, то чи міг позивач вважатися забезпеченим в цій квартирі житловою площею не нижчою за визначений рівень (норму для м. Львова) та інші відомості, які дозволили б комісії вважати ОСОБА_1 таким, що забезпечений житлом у складі сім'ї дружини.
Таким чином, сам лише факт одруження позивача з ОСОБА_6 , без з'ясування інших описаних обставин, достовірно не підтверджує обставини, покладеної в основу оскарженого рішення (позивач був забезпечений житлом в 1998 році в складі сім'ї, тому підлягав зняттю з обліку). Разом з тим, житлова комісія перед прийняттям оскарженого рішення не зібрала докази, необхідні для встановлення істотних обставин справи, а також не запросила на засідання позивача та не надала йому можливості надати пояснення та документи для підтвердження/спростування наведених вище обставин.
Щодо визначення дати, з якої комісія вирішила обліковувати ОСОБА_1 в складі сім'ї з трьох осіб (позивач та його діти) як такого, що потребує поліпшення житлових умов, апеляційний суд зауважує наступне: донька позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 25.11.1999 мала зареєстроване місце проживання з матір'ю ОСОБА_10 як дочка власниці двокімнатної квартири загальною площею 39,2 кв.м. до 2008 року. В житловій справі позивача наявні відомості: про перебування його дружини ОСОБА_4 у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років з 31.01.2000 по 27.10.2002; про народження сина ОСОБА_3 08.05.2004, відомості про його зареєстроване місце проживання в період 2004-2008рр. відсутні; про перебування на утриманні позивача ОСОБА_1 сім'ї в складі дружини ОСОБА_11 1975 р.н., доньки ОСОБА_12 1999р.н., сина ОСОБА_13 2004р.н. в період 2006-2009 рр.
Відповідно до довідок/витягів з будинкової книги про склад сім'ї та реєстрацію по місцю проходження служби в ВМКЦ Західного регіону з'ясовується, що починаючи з 04.02.2008 ОСОБА_3 2004 р.н. (син) та починаючи з 19.06.2008 ОСОБА_2 1999 р.н. (донька) мають зареєстроване місце проживання у військовій частині АДРЕСА_3 , за місцем реєстрації батька (позивача) з 27.01.1998.
Окремої уваги заслуговують подані позивачем до житлової справи документи за 2015-2016 рр., відповідно до яких: на утриманні підполковника ОСОБА_1 дійсно знаходиться сім'я у складі дружини ОСОБА_11 1975 р.н., доньки ОСОБА_12 1999р.н., сина ОСОБА_13 2004р.н.; дружина є власником двокімнатної квартири і ця обставина станом на 2015 рік є підтвердженою відповідним витягом (на відміну від попереднього періоду починаючи з 1996 року) не потребує додаткового з'ясування та витребування додаткових доказів; діти позивача - син ОСОБА_3 2004 р.н. та донька ОСОБА_2 1999 р.н., з 2008 року мають зареєстроване місце проживання у військовій частині АДРЕСА_3 в складі сім'ї батька.
Аналіз наведених вище обставин зумовлює потребу поставити низку питань, відповіді на які повинні бути враховані житловою комісією, що проводить перевірку житлової справи ОСОБА_1 , а саме: оцінка правомірності зняття в 2008 році малолітньої доньки позивача з реєстрації в двокімнатній квартирі, що належить її матері, та реєстрація її (малолітньої дитини) місця проживання за місцем несення служби батька; реєстрація місця проживання малолітнього сина позивача за місцем несення служби батька за наявності в матері двокімнатної квартири; реєстрація місця проживання позивача в складі сім'ї з трьох осіб (позивач та двоє малолітніх дітей) за місцем несення служби (гуртожиток військової частини) за умови, що на його утриманні перебуває сім'я з чотирьох осіб (позивач, дружина та двоє дітей), при цьому дружина має у власності двокімнатну квартиру.
Отже, наявні в житловій справі документи свідчать про те, що станом на 08.05.2013 різностатеві неповнолітні діти позивача були зареєстровані з батьком за місцем несення служби, водночас на його утримання перебувала сім'я з чотирьох осіб - він, діти та дружина, що була власницею двокімнатної квартири. Отже, житлова комісія відповідача могла та повинна була дослідити не лише питання ймовірного поліпшення житлових умов ОСОБА_1 внаслідок створення сім'ї з ОСОБА_6 , перебування на його утриманні дружини, що є власником двокімнатної квартири, а також перевірити житлову справу ОСОБА_1 на предмет виявлення ознак штучного погіршення ним (позивачем) житлових умов щонайменше неповнолітніх дітей. Питання добросовісності позивача потребує аналізу також в контексті хронології подій - попри те, що позивач зареєстрував місце проживання своїх малолітніх дітей за місцем несення ним служби ще в 2008 році, а в 2015 році звертався до комісії про наявність пільг як особи зі статусом УБД (про зарахування в першочергову чергу) ОСОБА_1 звернувся до житлової комісії про зарахування дітей на квартирний облік лише 20.12.2018 р., коли старша дитина вже була повнолітньою та після набрання 27.08.2018 законної сили рішенням суду про розлучення з ОСОБА_4 .. При цьому, повнолітня донька та мати за неповнолітнього сина надали згоду на перебування на квартирному обліку з батьком (позивачем) в грудні 2018 року, а відповідач визначив ОСОБА_1 та двох його дітей потребуючими поліпшення житлових умов з 08.05.2013.
Отже, оскаржене рішення відповідача є необґрунтованим, оскільки прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Підсумовуючи наведене колегія суддів вважає, що рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2021 про перенесення дати зарахування на квартирний облік ОСОБА_1 у складі сім'ї із трьох осіб із 03.03.1995 на 08.05.2013 (оформлене протоколом № 162 та затверджене наказом від 08.12.2021 № 464) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року у справі № 380/13526/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний