Справа № 725/6236/18
20 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Сушка О.О. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 січня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано постанову Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2018 року у справі про порушення митних правил №2603/40800/18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та повернуто справу на новий розгляд до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу Чернівецької митниці ДФС України задовольнено повністю.
Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 23 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці ДФС України про скасування постанови у справі про порушення митних правил скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
17 квітня 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови від 26 лютого 2019 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2024 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами та призначено заяву до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно частини 1 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Пункт 1 частини 2 статті 361 КАС України визначає, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Відтак, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 640/19240/21 зазначив, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Істотне значення для справи мають обставини, які пов'язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об'єктивного розгляду спору.
Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.
Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо.
Верховний Суд у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 802/1462/16-а вказав, що перегляд за нововиявленими обставинами є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
Поряд з цим, необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як було зазначено вище, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 липня 2019 року у справі №855/268/19, від 28 жовтня 2020 року у справі №200/11289/19-а та від 12 листопада 2020 року у справі №804/2223/17.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18.11.2004 року у справі “Pravednaya v. Russia”, пп.27, 28).
Отже, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Ознаку "не були і не могли бути відомі особі" слід розглядати як сукупність цих двох необхідних умов, тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 826/13811/16.
Поряд з цим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16 перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лиш перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
З матеріалів справи встановлено, що головним державним інспектором ВОР УПМП та МВ Чернівецької митниці ДФС відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил №2603/40800/18 від 24.08.2018 року.
Згідно протоколу 24.08.2018 року на територію п/п “Порубне” в зону митного контролю в'їхав легковий автомобіль марки “BMW 530”, країна реєстрації Польща, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_1 , яка слідувала з України до Румунії у приватних справах та надала контрольний талон для проходження митного контролю по "зеленому коридору".
Під час митного контролю ОСОБА_1 подала закордонний паспорт громадянки України, виданий 14.11.2017 на її ім'я .
В подальшому, під час проведення митних формальностей , працівникам митниці позивач пред'явила закордонний паспорт громадянки Румунії № НОМЕР_2 , виданий 03.10.2014 року поліцією м.Сучава.
Згідно поданого до митного контролю паспорта громадянки Румунії ОСОБА_1 , виданого 03.10.2014 року поліцією м.Сучава, на ім'я останньої та паспорта громадянки України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , виданий 14/11/2017 року, уповноваженим органом 7301, на ім'я ОСОБА_1 , є однією і тією ж особою.
Маючи статус “резидента”, для перетину митного кордону на транспортному засобі марки “BMW 530”, країна реєстрація Польща, реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач використала паспортний документ Румунії, виданий 03.10.2014 року поліцією м.Сучава на ім'я останньої.
Постановою по справі про порушення митних правил від 26.10.2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, а саме у розмірі 1665865 грн.17 коп.
Приймаючи постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначила, що основоположним критерієм визначення особи резидентом чи нерезидентом у розумінні Митного кодексу України є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави.
Для того щоб особа вважалася нерезидентом вона повинна відповідати певним критеріям характерним для нерезидентів України, а саме мати статус (бути) іноземця чи особи без громадянства або бути громадянином України, який має постійне місце проживання за межами України, у тому числі таким, який тимчасово перебуває на території України.
Згідно з матеріалів справи, позивачем не надано суду жодних належних доказів, які підтверджують факт постійного проживання за кордоном.
Відповідно до довідки ДМС України в Чернівецькій області позивач ОСОБА_1 є зареєстрованою за місцем проживання : Чернівецька область Сторожинецький район с.Чудей за паспортом громадянина України НОМЕР_4 .
ОСОБА_1 має паспорт громадянки України та паспорт громадянки Румунії. Постійним місцем проживання останньої є с. Старі Кути Косівського району, Івано-Франківської області. При цьому на території Румунії позивачка не має зареєстрованого місця проживання, місця роботи. Згідно відомостей, наданих Державною міграційною службою України в Чернівецькій області, позивач по питанню про отримання дозволу на виїзд на постійне місце проживання з України не зверталася .
Таким чином, враховуючи те, що у позивача станом на 24.08.2018 року наявний був як паспорт громадянина України так і паспорт громадянина Румунії, та вона мала постійне місце проживання на території України, а тому у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України та має статус громадянина - резидента.
Отже, позивач являється резидентом і зобов'язана дотримуватися митних правил, встановлених для громадян (резидентів) України та у даному випадку при тимчасовому ввезенні на територію України транспортного засобу повинна сплатити усі необхідні митні платежі.
В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 зазначає, що існують обставини, які не були відомі суду і не досліджувались на час судового розгляду при ухваленні судового рішенні. Такі обставини доводять помилковість рішення суду, що належить переглянути.
Зокрема, заявник надає до суду наступні документи:
- довідка №03102024 від 20.03.2024, яка підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 виданий 14.11.2017 р., дійсно працювала з грудня 2017 по квітень 2018 року на SRL "LILINFURNIR";
- довідка №03222024 від 22.03.2024, яка підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 виданий 14.11.2017 р., дійсно працювала з червня 2018 по грудень 2018 року на SRL "LILINFURNIR"
- договір оренди квартири від 10 грудня 2017 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 виданий 14.11.2017 р. орендувала квартиру в м.Окниця, Молдова з 11.12.2017 по 10.12.2018.
Тому заявник вважає, що при перетині кордону ОСОБА_1 у відносинах з Україною вступала як громадянка іншої держави (Румунії), а отже перебувала у статусі "нерезидента" та при цьому користувалась правами та приймала зобов'язання, які надані саме "нерезидентам".
Колегія суддів відхиляє зазначені доводи заявника, оскільки не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4 ст.361 КАС України).
Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня.
На момент прийняття постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, позивачем не було подано до суду вищеперечислених доказів, хоча вони були відомі ОСОБА_1 Довідки датовані 2024 роком, однак підтверджують факт роботи позивача в Молдові в період з 2017-2018 рік. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вказані обставини не можуть вважатись нововиявленими.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року за нововиявленими обставинами, оскільки підстави, наведені заявником не є нововиявленими обставинами в розумінні положень п.1 ч.2 ст. 361 КАС України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
Керуючись ст.ст. 325, 328, 329, 361, 369 КАС України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року за нововиявленими обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Сушко О.О. Капустинський М.М.