Справа № 750/17163/23
20 травня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Оксененка О.М., суддів Ганечко О.М. та Кузьменка В.В., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Чернігові Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в місті Чернігові Департаменту патрульної поліції 1 батальйону 1 роти молодшого лейтенанту Потебні Леоніда Олексійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали.
Копію зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції отримано 03 травня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
14 травня 2024 року позивачем за допомогою засобів поштового зв'язку на адресу суду апеляційної інстанції надіслано заяву про поновлення процесуальних строків, яку було отримано судом 17 травня 2024 року.
Вказана заява обгрунтована тим, що з 15 листопада 2023 року він перебував на стаціонарному лікуванні, після якого проходив довгий курс лікування до початку лютого 2024 року в приватних закладах, та відповідно копію оскаржуваного рішення не отримував.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що військова агресія Російської федерації проти України, що стала підставою для ведення воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Розглянувши вищевказані доводи щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає їх необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Як свідчать матеріали справи, позивач оскаржує рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 січня 2024 року.
У той же час, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 січня 2024 року він не отримував.
У силу вимог частини першої статті 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини четвертої статті 286 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
З матеріалів справи вбачається, що зазначене рішення суду від 10.01.2024 було направлене супровідним листом від 10 січня 2024 року позивачу на адресу проживання, яку апелянт вказує в позовній заяві та апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 .
Однак, поштове відправлення не було вручено позивачу та повернулося до суду першої інстанції з довідкою про причини повернення/досилання, а саме: за закінченням терміну зберігання (а.с 47).
Відповідно до частини першої статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Втім, колегія суддів звертає увагу, що жодних повідомлень про зміну місця проживання (перебування, знаходження) від позивача на адресу суду не надходило.
Згідно з частиною першою та другою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.
У свою чергу, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення від 10.01.2024 було направлено до Єдиного державного реєстру судових рішень 10 січня 2024 року та оприлюднено 11 січня 2024 року.
Як зазначає апелянт, тільки 18 березня 2024 року він зміг ознайомитись з таким рішенням у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Частиною другою ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього апелянт як особа, що бере участь у розгляді справи в якості позивача, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством щоб бути обізнаним з результатом розгляду справи.
При цьому, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відтак, визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб його спір вирішено. Якщо позивач справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, при цьому триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку з метою подальшого оскарження рішення суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі «Пономарьов проти України». Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення у справі «Шишков проти Росії».
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, у силу вимог частини першої ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Водночас, норми ст. 286 КАС України є спеціальними по відношенню до ст. 295 КАС України, а відтак строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення.
Оскільки статтею 286 КАС України передбачено спеціальний, присічний строк апеляційного оскарження, який становить 10 днів (а не 30 днів, як передбачено частиною першою статті 295 КАС України), а тому строк, протягом якого особа, відповідно до частини другої статті 295 КАС України, вправі вимагати поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з несвоєчасним отриманням рішення суду, також не повинен перевищувати 10 днів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.02.2019 у справі № 500/6596/17 та від 17.04.2019 у справі № 522/17819/17.
У свою чергу, у поданій 14.05.2024 заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що з 15 листопада 2023 року він перебував на стаціонарному лікуванні, після якого проходив довгий курс лікування до початку лютого 2024 року в приватних закладах.
Однак, вказані обставини колегія суддів оцінює критично, враховуючи, що наданий до суду виписний епікриз №25096 свідчить лише про знаходження позивача на стаціонарному лікування лише у період з 15.11.2023 по 27.11.2023, у той час як оскаржуване рішення було прийнято значно пізніше у часі - 10 січня 2024 року.
До того ж, у матеріалах справи відсутні будь-які направлення від лікарів або довідки, що свідчили про подальше лікування позивача в умовах денного стаціонару у лікувально-профілактичних закладах, що унеможливило б подати вчасно апеляційну скаргу, тому фізично позивач не був позбавлений можливості звернутися з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції у передбачені чинним законодавством строки та порядку.
При цьому, апелянтом наголошено на тому, що зазначене лікування, доказів проходження якого матеріали справи не містять, він проходив до початку лютого 2024 року, у той час суд зауважує, що апеляційна скарга подала лише 20 березня 2024 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
Доводи скаржника про те, що ведення на території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Росії є форс-мажорною обставиною, що свідчить про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дія на території України воєнного стану не зупинила перебігу процесуальних строків звернення до суду.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних у зв'язку з військовою агресією Росії, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сама по собі дія військового стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
У даному випадку, ведення воєнного стану на території України відповідно не вплинуло на можливість подачі відповідних позовних заяв, скарг, клопотань тощо громадянами України, оскільки після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, будь-яких змін щодо процесуальних строків, зокрема строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносились.
Відтак, оскільки апеляційну скаргу позивачем було подано лише 20 березня 2024 року, а воєнний стан запроваджено ще у лютому 2022 року, та змін щодо обчислення строків на оскарження рішень у зв'язку з такими обставинами внесено не було, тому у позивача було достатньо часу для належної організації апеляційного оскарження такого рішення, враховуючи правову обізнаність щодо скорочених строків розгляду у такій категорії справ щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності, що вказує про пропуск 10-денного строку на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 січня 2024 року.
При цьому, праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
Разом з тим, не зважаючи на викладене, скаржником до суду апеляційної інстанції не обґрунтовано та не надано жодного належного доказу, що унеможливило останнього подати у встановлений адміністративним судочинством 10-денний термін апеляційну скаргу.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України.
Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Враховуючи зазначене вище, апеляційний адміністративний суд, з урахуванням правової позиції Європейського суду з прав людини та Верховного Суду приходить до висновку, що оскільки зазначені скаржником доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підстави наведені апелянтом для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними, а пропущений строк таким, що підлягає поновленню.
Дослідивши обставини справи та клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скаржником не було виконано вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року та недоліки апеляційної скарги не усунено в повному обсязі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження визнані судом неповажними.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 299, 321, 329, КАС України, колегія суддів, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 10 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Чернігові Департаменту патрульної поліції, інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції в місті Чернігові Департаменту патрульної поліції 1 батальйону 1 роти молодшого лейтенанту Потебні Леоніда Олексійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтею 329 КАС України.
Суддя-доповідач О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко