Справа № 620/10996/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ
20 травня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталіт" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Наталіт» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми від 12.07.2023 № 00068440404.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю:
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції не повністю досліджено обставини у справі, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що за результатами камеральної перевірки неможливо в повному обсязі дослідити правильність відображення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту та, відповідно, правомірність нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту і бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого по декларації за листопад 2022 року та використання їх в господарській діяльності підприємства. Також відповідач заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною другою статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.
25.03.2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт», в якому позивач повністю підтримує позицію суду першої інстанції та просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, рішення суду першої інстанції залишти без змін, та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
08.04.2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких відповідач також повторно заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву та заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Наталіт» зареєстроване як юридична особа 09.10.2014, взято на облік в контролюючому органі 10.10.2014, основним видом економічної діяльності є 10.41 виробництво олії та тваринних жирів.
Представниками ГУ ДПС в Чернігівській області відповідно до пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку, встановленому статтею 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку ТОВ «Наталіт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2023 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 16.05.2023 № 9113604553).
За результатами камеральної перевірки складено акт камеральної перевірки від 19.06.2023 № 5961/Ж5/25-01-04-04-02/39436026 (а.с. 16-23).
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Наталіт» вимог Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2023 року, а саме: в порушення вимог пункту 200.4, пункту 200.7, пункту 200.8, пункту 200.9, пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, розділу ІІІ, V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, товариству відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування у сумі 99883,00 грн. по декларації за квітень 2023 року.
На підставі акту про результати камеральної перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.07.2023 № 00068440404 за формою «В3», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 99883,00 грн (а.с. 25).
Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 99883,00 грн та платнику податку відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування в сумі 99 883,00 грн. При цьому, зі змісту зазначеного акту неможливо достовірно зрозуміти, які саме факти та/або обставини діяльності позивача стали підставою для таких висновків та якими доказами вони підтверджується.
Висновки ГУ ДПС у Чернігівській області суд першої інстанції вважав помилковими, оскільки фінансово-господарські документи, які не були і не могли бути досліджені під час проведення камеральної перевірки - оформлені в повній відповідності з вимогами діючого законодавства, повністю відповідають формі, яка дає можливість у повній мірі встановити об'єми поставлених товарів та наданих послуг, свідчать про належне виконання сторонами покладених на них обов'язків.
Суд вказав, що реальність вчинених платником правочинів та повнота/правильність їх відображення у податковій звітності, що були основою відображених у звітності цифр, в тому числі заявленої до відшкодування суми ПДВ, якраз може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок у порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України, а ніяк не камеральної перевірки.
Відтак, суд констатував, що зроблені відповідачем у межах камеральної перевірки висновки є безпідставними та суперечать законодавству з питань оподаткування.
Також враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціну позову, суд першої інстанції, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 7400,00 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».
Згідно пункту 76.1. статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.2. статті 86 ПК України).
Відповідно до приписів пункту 200.10 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
З аналізу норм податкового законодавства вбачається, що - камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, установлених у пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення всіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Разом з тим, під час проведення камеральної перевірки у відповідача відсутні повноваження досліджувати господарсько-правові взаємовідносини платника з його контрагентами, первинні господарські документи бухгалтерського обліку, тощо, - оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку із чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.
Відтак, аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також своєчасність та повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюється.
Так, згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Податкове зобов'язання для цілей розділу V Податкового кодексу України, згідно з підпунктом 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
У свою чергу, пунктом 200.10 ПК України передбачено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Відповідно, у пункті 200.11 ст. 200 ПК України встановлено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.
Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.
Вказані норми свідчать про те, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення камеральної та документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за визначеними у пунктах 200.10 та 200.11 ст. 200 ПК України операціями.
Водночас реальність вчинених платником правочинів та повнота/правильність їх відображення у податковій звітності, що були основою відображених у звітності цифр, в тому числі заявленої до відшкодування суми ПДВ, може бути перевірена контролюючим органом саме в разі здійснення документальних перевірок у порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України, але не камеральної перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 16.05.2023 подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9113604553, згідно з якою заявлено до бюджетного відшкодування 99 883,00 грн.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У силу вимог пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
За правилами пункту 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Наслідком встановлення контролюючим органом невідповідності суми бюджетного відшкодування, заявленої платником податку у податковій декларації, є прийняття податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, від'ємне значення ПДВ, яке може бути заявлене до бюджетного відшкодування, розраховується за звітний період, а не щодо окремого товару чи поставки.
Як свідчать матеріали справи, позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2023 року, згідно якої від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 99 883,00 грн, сума задекларованого бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку складає 99 883,00 грн.
Причиною виникнення від'ємного значення, різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у червень 2023 року є отримання товарів/послуг на виконання укладених договорів.
Однак, зі змісту акту камеральної перевірки неможливо достовірно зрозуміти, які саме факти та/або обставини діяльності позивача стали підставою для таких висновків, та якими доказами вони підтверджується. Податковий орган в акті перевірки вказав про неможливість дослідити правильність та достовірність відображення підприємством податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим неможливо підтвердити правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, та як наслідок - задекларовану суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2023 року.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, за придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
У силу вимог пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Відтак, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.
Як свідчать матеріали справи, 26.04.2018 між ТОВ «Наталіт» та Agrotrend OU укладено контракт № 26042018-1UA про поставку макухи соєвої, строк дії якого у подальшому продовжувався додатковими угодами (а.с. 92-100, 103).
Додатковою угодою № 1 від 26.04.2018 до контракту № 26042018-1UA від 26.04.2018 сторонами погоджено додавати за необхідності до складу соєвої макухи комбікорм мучку горохову кормову, висівки пшеничні, люпин, відходи кукурудзи, крейду, вітаміни, барвники. Найменування товару, асортимент, кількість та ціна мали б зазначатись у специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту (а.с. 101).
Виконання даного договору підтверджується: рахунками-фактуру, митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними, податковими накладними (а.с. 104-113).
02.02.2023 між ТОВ «Наталіт» та Misko brolis LT.UAB укладено контракт № UA02/02-23 про поставку макухи соєвої (а.с. 114-120).
Виконання даного договору підтверджується: рахунком-фактурою, митною декларацією, міжнародною товарно-транспортною накладною, податковою накладною (а.с. 121-125).
Крім того, 17.06.2023 між ТОВ «Наталіт» та ТОВ «Сіверагропродукт» укладено договір поставки № 1/06, згідно якого позивачу була поставлена мучка горохова у розмірі 22 т, що підтверджується рахунком на оплату, видатковою накладною, ТТН, платіжною інструкцією кредитного переказу коштів (а.с.126-132).
Також, як вбачається з матеріалів справи, у березні 2023 року позивачу було відвантажено ПСП «Червоний маяк» сою у загальній кількості 69,5 т, що підтверджується рахунками на оплату, видатковими накладними, ТТН, платіжними інструкціями кредитного переказу коштів та актом звірки взаємних розрахунків за березень-квітень 2023 року (а.с. 133-140).
ТОВ «Наталіт» у березні 2023 року здійснило експорт макухи соєвої на адресу Agrotrend OU та Misko brolis LT.UAB, що підтверджується інвойсами, CMR та вантажно-митними деклараціями (а.с. 104-106, 109-111, 121-123).
Експортна операція оподатковується ПДВ за ставкою 0% відповідно до підпункту «а» пункту 195.1.1. статті 195 Податкового кодексу України, тому ТОВ «Наталіт» склало податкові декларації за наслідком вищеназваних експортних операцій за правилом першої події.
Отже, зважаючи на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Щодо наявності правових підстав для стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогута суми відповідних витрат в сумі 7400,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Приписи ч. 1 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір надання правової (професійної правничої) допомоги від 13.06.2023, додаткову угоду від 24.07.2023 № 4, ордер на надання правничої (правової) допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 28.07.2023, платіжну інструкцію № 344 від 28.07.2023 (а.с. 141-143, 146-147).
Відповідно до наданих суду документів, всього виконано роботи на суму 7400,00 грн.
З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи, що спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача.
Щодо обґрунтованості витрат на правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на зміст, а також характер спірних правовідносин, враховуючи заперечення відповідачащодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу, справедливим та співрозмірним є призначення компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7400 грн.
У свою чергу, податковим органом не спростосовано та не надано належних та допустимих доказів того неспівмірності заявлених витрат.
Доводи апелянта про те, що в інших судових правах позивач оскаржує аналогічні рішення податкового органу, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки КАС України, зокрема ст.ст. 134, 139, передбачено право позивача на відшкодування понесених ним судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, незалежно від кількості судових справ за його участі.
Відтак доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» до Головного управління ДПС України у Чернігівській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» у відзиві на апеляційну скаргу, згідно якого, позивач просить стягнути з відповідачів на користь позивача 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань, слід зазначити наступне.
Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «Наталіт» до відзиву на апеляційну скаргу додано: акт приймання-передачі послуг від 26.03.2024, платіжну інструкцію про сплату послуг за надання правничої допомоги у справі № 620/10996/23 в сумі 2000,00 грн
Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказував, що відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Колегія суддів, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції враховує, що: дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі; під час апеляційного розгляду правова позиція позивача у справі не змінювалася; відзив на апеляційну скаргу є необ'ємним за розміром.
Беручи до уваги вищевказані обставини, колегія суддів вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції за складення та подання відзиву на апеляційну скаргу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 2000,00 грн.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву та заперечень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у Чернігівській області- залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, буд. 11, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наталіт» (15502, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Новоселівка, вул. Шевченка, 20-б, код ЄДРПОУ 39436026) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) 00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма