Справа № 640/17755/22 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
15 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ПАТ «Центренерго» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків щодо нарахування пені з податку на прибуток в розмірі 2 793 796, 44 грн. та пені з податку на додану вартість в розмірі 976 428, 73 грн.;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків відкоригувати особові картки платника податків шляхом виключення пені з податку на прибуток в розмірі 2 793 796, 44 грн. та пені з податку на додану вартість в розмірі 976 428, 73 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 (з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 про виправлення описки) позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а позовні вимоги залишенню без розгляду, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 30.06.2016 по 12.10.2016 відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Центренерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.03.2016.
За результатами перевірки ПАТ «Центренерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.03.2016, ДФС було складено акт № 2264/28-10- 14-01/22927045 від 26.12.2016 та винесені податкові повідомлення-рішення:
- № 0000261401 від 16.01.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Центренерго» на 585 576 516,00 грн. з яких: за платежем податок на додану вартість 390 384 344,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 195 192 174,00 грн.
- № 0000271401 від 16.01.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Центренерго» на 392 411 288,00 грн. з яких: за платежем податок на прибуток 372 453 954,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 19 957 334, 00 грн.
ПАТ «Центренерго» не погодившись із вищезазначеними податковими-повідомленнями рішеннями подало адміністративний позов про їх скасування.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2017 по справі № 826/2622/17, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 було частково задоволено адміністративний позов ПАТ «Центренерго», а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000261401 від 16.01.2017 в частині нарахування податкового зобов'язання на суму 389 204 798, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 194 602 398, 00 грн.; скасовано податкове-повідомлення рішення № 0000271401 від 16.01.2017 в частині нарахування податкового зобов'язання на суму 370 072 618,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 19 362 000,00 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 826/2622/17 (К/800/37829/17) від 22.11.2018 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі №826/2622/17.
При цьому, на адресу ПАТ «Центренерго» 10.11.2017, після набрання законної сили постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2017 по справі № 826/2622/17, надійшли від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту перевірки № 2264/28-10-14- 01/22927045 від 26.12.2016 з врахуванням ухвали Київського апеляційного адміністративного суду № 826/2622/17 від 25.10.2017 р., а саме:
- податкове повідомлення-рішення № 0008292200 від 07.11.2017, яким донараховано ПАТ «Центренерго» податок на додану вартість у розмірі 1 179 546,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 589 774,00 грн. (всього 1 769 320,00 грн.);
- податкове повідомлення-рішення № 0008322200 від 07.11.2017, яким донараховано ПАТ «Центренерго» податок на прибуток 2 381 336,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 595 334,00 грн. (всього 2 976 670,00 грн.). Всього донараховано: 4 745 990,00 грн.
Донараховані відповідачем податкові зобов'язання на підставі податкових повідомлень-рішень за основним платежем були сплаченні позивачем у повному обсязі та у строк, передбачений Податковим кодексом України.
У листопаді 2017 року публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2017 винесених на підставі акту перевірки № 2264/28-10-14-01/22927045 від 26.12.2016 р.:
- № 0008292200 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 1 769 320,00 грн. (в тому числі податкові зобов'язання - 1 179 546,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 589 774,00 грн.);
- № 0008322200 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 976 670,00 грн. (в тому числі податкові зобов'язання - 2 381 336, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 595 334, 00 грн.).
За результатами судового розгляду справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2019 позов задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 було задоволено апеляційну скаргу Офісу ВПП, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2019 скасовано, в позові відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 826/2622/17 (№К/9901/7260/20) від 07.12.2020 р. касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2019 скасовано, провадження у адміністративній справі № 826/15527/17 закрито.
Як наслідок, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України було здійснено донарахування пені по виявленим сумам заниження податкових зобов'язань, по результатам проведеної податкової перевірки - акт від 26.12.2016 р. № 22 64/28-10-14- 01/22927045 та прийнятих податкових повідомлень - рішень від 07.11.2017 року №0008322200, від 07.11.2017 р. № 0008292200.
За наслідками судового оскарження ПАТ «Центренерго» податкових повідомлень-рішень від 07.11.2017 р. № 0008322200, від 07.11.2017 р. № 0008292200 та ухвалення остаточного судового рішення по справі № 826/15527/17, відповідачем у травні 2020 року в картках особових рахунків з податку на прибуток підприємств (11021000) ПАТ «Центренерго» було самостійно визначено та донараховано пеню внаслідок виявлення органом ДПС суми заниження податкових зобов'язань на загальну суму 2 793 796, 44 грн., а в картках особових рахунків з податку на додану вартість (14010100) ПАТ «Центренерго» було самостійно визначено та донараховано пеню на загальну суму 976 428, 73 грн.
Вважаючи вказані дії відповідача по нарахуванню пені протиправними, позивач 17.10.2023 звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що основні зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями № 0008292200 від 07.11.2017 р., № 0008322200 від 07.11.2017 р., сплачені ПАТ «Центренерго» у встановлені законодавством строки, а тому у податкового органу були відсутні підстави для нарахування пені на суму заниження податкових зобов'язань та за весь період такого заниження, а саме: з 20.02.2015 по 22.02.2020 по податку на прибуток та з 31.08.2014 по 22.02.2020, з 01.10.2014 по 22.02.2020, з 01.12.2014 по 22.02.2020 по податку на додану вартість.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Відповідно до витягів з інтегрованої картки платника податків за 2017 рік, за позивачем обліковувалась заборгованість з податку на додану вартість і податку на прибуток, а відтак сплачені позивачем грошові кошти були зараховані в рахунок погашення наявної заборгованості. Крім того, апелянт зауважує, що позовну заяву подано до адміністративного суду з пропуском шестимісячного строку для звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта стосовно залишення позову без розгляду - обґрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Стаття 122 КАС України передбачає строк звернення до адміністративного суду, зокрема: позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо захисту прав, свобод та інтересів особи є шестимісячний строк, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зауважує про те, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
У даній категорії справ законодавець визнав строк в шість місяців достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Вказані висновки неодноразово були застосовані Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постановах від 17.07.2019 у справі № 821/2004/17, від 20.05.2020 у справі № 826/14598/16, від 18.08.2022 у справі № 240/41471/21 та від 24.09.2019 у справі № 420/6389/18.
При цьому, порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в частині 2 статті 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. Своєю чергою суд при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19. Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постанові від 25 травня 2023 року у справі № 640/16276/21.
З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є визнання протиправними дій Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо нарахування пені з податку на прибуток в розмірі 2 793 796,44 грн. та пені з податку на додану вартість в розмірі 976 428,73 грн.
Підпунктом 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що пенею є сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Приписи Податкового кодексу України надають право податковому органу нараховувати пеню та у встановлених випадках перерозподіляти грошові кошти сплачені позивачем в порядку черговості виникнення податкового боргу. Обов'язку виносити окреме податкове повідомлення-рішення на суму нарахованої пені за ст. 129 Податкового кодексу України не встановлено.
Правилами наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 07.04.2016 №422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.05.2016 за №751/28881, передбачено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; (п. 1 Розділ І. Загальні положення).
ІКП відкриваються автоматично кожному платнику у разі:
- нарахування сум грошових зобов'язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, самостійно визначених платником (за фактом надходження податкових декларацій, розрахунків, уточнюючих розрахунків);
- нарахування сум грошових зобов'язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску);
- сплати податків, зборів та єдиного внеску за фактом надходження інформації органів Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) про надходження сум податків, зборів, єдиного внеску. (п. 2 «Порядок ведення інтегрованої картки платника», розділ II. «Інтегрована картка платника»).
Нарахування пені здійснюється в автоматичному режимі та пов'язано з фактом несплати у встановлений строк суми узгодженого зобов'язання.
Відповідно до п. 42-1.2. ст. 42-1 ПК України електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов'язків, визначених цим Кодексом та нормативно-правовими актами, що прийняті на підставі та на виконання цього Кодексу, законами з питань митної справи, в тому числі, шляхом перегляду в режимі реального часу інформації про платника податків, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв'язку з обліком платників податків та адмініструванням податків, зборів, митних платежів, здійсненням податкового контролю, в тому числі дані оперативного обліку податків та зборів (у тому числі дані інтегрованих карток платників податків), дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість, дані системи електронного адміністрування реалізації пального, а також одержання такої інформації у вигляді документа, який формується автоматизовано шляхом вивантаження відповідної інформації з електронного кабінету із накладенням електронного підпису посадової особи контролюючого органу та печатки контролюючого органу.
З наведеного убачається, що процес нарахування пені здійснюється в автоматичному режимі, про стан, розмір нарахування пені платник може дізнатись, зокрема, скориставшись електронним кабінетом.
Згідно змісту позовної заяви, право на звернення до суду у позивача виникло 15.05.2020, що позивачем не заперечується:
1) дата нарахування пені з податку на прибуток в розмірі 2 793 796,44 грн. по податковому повідомленні-рішенні № 0008322200 від 07.11.2017 (відповідно до витягу з інтегрованої картки платника податків з податку на прибуток за 2020 рік);
2) дата нарахування пені з податку на додану вартість в розмірі 976 428,73 грн. по податковому повідомленні-рішенні № 0008292200 від 07.11.2017 (відповідно до витягу з інтегрованої картки платника податків з податку на додану вартість за 2020 рік).
Обізнаність позивача про нарахування вказаних сум пені додатково підтверджується витягами з інтегрованої картки платника податків за 2020-2021 роки, з яких вбачається про користування ПАТ «Центренерго» електронним кабінетом, зокрема, при поданні звітності.
В той же час, з даним позовом про визнання протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо нарахування пені з податку на прибуток в розмірі 2 793 796,44 грн. та пені з податку на додану вартість в розмірі 976 428,73 грн., позивач звернувся до суду поза межами граничного строку, передбаченого нормами чинного законодавства, а саме - 17.10.2023 року, тобто зі пропуском шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України.
Щодо посилань позивача, як на підставу дотримання строків звернення до суду, на введення в Україні воєнного стану та пов'язаних з військовою агресією подій, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки неможливість подання позову у встановлений законодавством строк в результаті дії таких обставин має бути конкретизована (із зазначенням конкретних причин та періоду, протягом якого вони діяли) та підтверджена відповідними доказами, які позивачем надані не були.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, у пункті 59 якої зауважується, що обставина повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку.
Більше того, колегія суддів звертає увагу, що беручи до уваги те, що право на звернення до суду у позивача виникло 15.05.2020, а шестимісячний строк звернення до суду з спірними вимогами закінчився 15.11.2020, то посилання позивача на введення в Україні воєнного стану та пов'язаних з військовою агресією подій є недоречним, оскільки введення такого стану відбулось уже після закінчення строку, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України.
Також, колегія суддів не бере до уваги доводи позивача стосовно неможливості вчасно звернутися із позовною через перебування працівників відділу правового забезпечення у відпустках, оскільки такі причини пропуску строку не можна вважати поважними, так як організація внутрішньої роботи підприємства перебуває у прямій залежності від волі заявника.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що позивачем, у даному випадку, було без поважних причин пропущено встановлений процесуальним законом шестимісячний строк на звернення до суду із даними позовними вимогами, у зв'язку із чим, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та прийняти нове рішення про залишення позову без розгляду, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 289, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.
Повний текст постанови виготовлений 17.05.2024.