Справа № 420/14525/24
20 травня 2024 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бездрабко О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Головнокомандувача Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головнокомандувача Збройних Сил України, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ № 708 від 01.05.2024 р. Головнокомандувача Збройних Сил України в частині молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , а саме - звільнення із займаної посади командира стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 Сил територіальної оборони Збройних Сил України та призначення командиром штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону 4 окремого штурмового полку "Rangers" Сил спеціальних операцій Збройних Сил України;
- зобов'язати відповідача утриматися від протиправного переміщення по службі у подальшому;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 поновити на останній посаді.
Ухвалою від 14.05.2024 р. відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою від 15.05.2024 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
20.05.2024 р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить: 1) зупинити дію Наказу № 708 від 01.05.2024 р. Головнокомандувача Збройних Сил України в частині молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , а саме звільнення із займаної посади командира стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 Сил територіальної оборони Збройних Сил України та призначення командиром штурмового взводу штурмової роти штурмового батальйону 4 окремого штурмового полку "Rangers" Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; 2) заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії стосовно його переміщення по службі. В обґрунтування заяви вказує на те, що в разі не зупинення дії оскаржуваного наказу та у випадку невиконання ним процедури переміщення з однієї частини в іншу, відразу настають наслідки кримінального переслідування, будуть внесені дані до ЄРДР, почнеться досудове розслідування кримінального провадження Державним бюро розслідування, в рамках якого можуть обрати запобіжний захід, пов'язаний із позбавленням волі, що буде грубим порушенням прав і свобод. Також у разі продовження дії наказу і виконання процедури переміщення з однієї частини в іншу, його відразу направлять у зону бойових дій в саму гарячу точку фронту і нададуть повноваження командувати елітним підрозділом, відразу дадуть бойовий наказ, бойове розпорядження, де поставлять певні задачі, в тому числі і в тилу ворога. Однак, будучи непідготовленим, не маючи теоретичних знань та практичного досвіду, не володіючи потрібними для командира навичками, є велика вірогідність бути позбавленим життя або здоров'я як власного, так і взводу, що в подальшому, якщо виживе, призведе до кримінальної відповідальності як командира підрозділу.
При вирішенні даної заяви суддя виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Разом з цим, ч.2 ст.150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.
Положеннями ч.2 ст.151 КАС України регламентовано, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому тягар доведеності підстав для забезпечення позову покладається на заявника, який повинен надати докази на підтвердження наявності таких підстав.
В обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує на те, що в разі невиконання ним оскаржуваного наказу, стосовно нього розпочнеться кримінальне переслідування з усіма негативними наслідками, в тому числі обранням запобіжного заходу, а в разу виконання спірного наказу - можуть настати ще гірші наслідки у вигляді позбавлення життя як позивача, так і взводу, внаслідок відсутності у нього спеціальних навичків, необхідних для командира підрозділу ССО.
В той же час суддя зауважує, що згідно наданої до суду позивачем копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 15.05.2024 р. № 156 призначено службове розслідування відносно ОСОБА_1 за фактом прояву непокори, а саме відкритої відмови виконувати наказ начальника, усунуто від виконання службових обов'язків командира 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 до закінчення службового розслідування та часу, необхідного для прийняття рішення.
Тобто, настання вказаних позивачем у заяві підстав для вжиття заходів є неможливим до закінчення службового розслідування.
При цьому вказані позивачем способи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та призначення на іншу посаду, заборони відповідачу вчиняти будь-які дії стосовно його переміщення по службі є неприйнятними, так як на даний час в Україні діє воєнний стан, а відповідно до п.10 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
З огляду на викладене, враховуючи специфіку військової служби та умови воєнного стану, введеного на всій території України, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.150, 151, 154, 248, 256 КАС України, суддя -
ухвалив:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя О.І.Бездрабко