Справа № 420/14866/24
20 травня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати дії ОСОБА_1 протиправними щодо завдання збитків державі, в особі військової частини НОМЕР_1 під час проходження військової служби в частині нанесення шкоди по службі ракетно-артилерійського озброєння на загальну суму 33268,47 грн. (тридцять три тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 47 копійок; стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду в розмірі 33268,47 грн. (тридцять три тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 47 копійок по службі ракетно-артилерійського озброєння, яка встановлена службовим розслідуванням, за результатом якого видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2019 року № 2418.
Вивчивши матеріали адміністративного позову, суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 122, 160, 161 КАС України, у зв'язку із чим позов підлягає залишенню без руху.
З огляду на матеріали позову, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2020 № 123 колишній старшина ОСОБА_1 , комірник складів взводу забезпечення групи матеріального забезпечення, який самовільно залишив військову частину 23 грудня 2016 року, увільнений від займаної посади, призупинено військову службу та виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини від 10.04.2019 № 565 було призначено розслідування за фактом нестачі майна служби ракетно-артелерійського озброєння та за результатами якого на підставі Акту службового розслідування було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2019 № 2418, в якому була встановлена вина старшини ОСОБА_1 та відданий наказ п. 8 «За втрату військового майна, що призвело до порушень вимог статей 11,16, 58, 59, 63, 119 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Пункти (в редакції від 30.11.20119 року) 3.2.40., 3.2.41., 3.2.42. наказ Міністерства оборони Украни № 300 від 16.0.97 року «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України» колишнього комірника складів взводу забезпечення групи матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшину ОСОБА_1 притягнути до матеріальної відповідальності на суму 33268,47 грн. (тридцять три тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 47 копійок
Службовими розслідуваннями встановлено, що колишнім старшиною ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11,16, 58, 59, 63, 119 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Пункти 3.2.40., 3.2.41., 3.2.42. наказ Міністерства оборони України № 300 від 16.0.97 року «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», що призвело до завдання матеріальної шкоди Позивачу на суму 33268,47 грн. (тридцять три тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 47 копійок.
Отже день, наступний за днем виявлення факту завдання шкоди, є початком відліку строк для звернення до суду, а саме 28.12.2019 - з прийняттям рішення командира за фактом нестачі майна служби ракетно-артилерійського озброєння.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України)
Спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору, що зумовлює відшкодування витрат, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду і зазначена правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19 та у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Згідно з ст.12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
З аналізу вказаних норм слідує, що особа притягується до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди. Тобто, вказаною нормою, передбачено строк, протягом якої особа може бути притягнута до відповідальності, тоді як строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди, зазначеним Законом не встановлені, а встановлені КАС України, а саме ч.5 ст.122.
Таким чином, у спірних правовідносинах строк звернення до суду з даним позовом становить місячний строк, який підлягає обчисленню з моменту відмови особи від добровільного відшкодування завданої матеріальної шкоди.
В той же час, із відповідним адміністративним позовом представник позивача звернувся до ООАС в 15.05.2024, тобто із суттєвим порушенням спеціального місячного строку на звернення до суду із даними позовними вимогами.
До позову додано клопотання про поновлення строку на звернення до суду із даними вимогами, в обґрунтування якого зазначено, що строк пропущено через неналежне виконання начальниками юридичної служби своїх функціональних обов'язків, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2021 № 1092.
Також зазначено про повномасштабне вторгнення 22.02.2022, як причину несвоєчасного звернення до суду із даними вимогами.
При цьому зі змісту доданої до позову копії вказаного наказу вбачається, що поважні причини для поновлення строків позовної давності відсутні, оскільки неналежне виконання обов'язків колишніми помічниками командира бригади з правової роботи - начальниками юридичних груп (служб) та відсутність первинних документів у військовій частині не є поважною причиною для поновлення строків позовної давності.
Що ж стосується посилання на повномасштабне вторгнення 22.02.2022, то ці обставини настали через два роки після виявлення 28.12.2019 факту нестачі майна служби ракетно-артилерійського озброєння, а тому не могли перешкоджати позивачеві своєчасно звернутися до суду у відведений законодавством строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України)
Спори щодо проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору, що зумовлює відшкодування витрат, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України.
Тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду і зазначена правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19 та у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19.
В той же час, із відповідним адміністративним позовом представник позивача звернувся до ООАС в травні 2024 року, тобто із суттєвим порушенням спеціального місячного строку на звернення до суду із даними позовними вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов'язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
При цьому неналежне виконання обов'язків колишніми помічниками командира бригади з правової роботи - начальниками юридичних груп (служб) та відсутність первинних документів у військовій частині не є поважною причиною для поновлення строків позовної давності, про що зазначено в самому наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2021 № 1092, на який представник позивача посилається у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду. Більш того, в даному випадку місячний строк на звернення до суду пропущено більше ніж на 5 років, що не може бути виправдано навіть неналежним виконанням обов'язків певними службовими особами.
Отже позивачу відповідно до ст. 123 КАС України необхідно звернутися до суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даними вимогами, зазначивши інші причини, які перешкоджали вчасно звернутися до суду із даними вимогами.
Крім того, в порушення ч. 3 ст. 161 КАС України до позову не додано доказу оплати судового збору в розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім грн.).
Також суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 3 та 5 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено два спеціальних види таких спорів:
1) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління - компетенційні спори, під якими слід розуміти спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 та постанова Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 826/6228/17);
2) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом. У цій категорії справ можливі три випадки (види): (1) прямо передбачено КАС України (ч. 5 ст. 46); (2) прямо передбачено спеціальним законом та (3) право, яке ґрунтується на загальних повноваження (компетенції).
За загальним правилом, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (ч. 4 ст. 5 КАС України) та з метою реалізації покладених на них повноважень.
З огляду на вищевикладене, позовна вимога щодо визнання протиправними дій ОСОБА_1 щодо завдання збитків державі, в особі військової частини НОМЕР_1 під час проходження військової служби в частині нанесення шкоди по службі ракетно-артилерійського озброєння - не передбачена КАС України як така, що може бути заявлена суб'єктом владних повноважень, оскільки відповідне право надається позивачам лише у справах з метою захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, у зв'язку із чим адміністративний позов підлягає уточненню.
На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, керуючись ст. 123 КАС України, суд
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - залишити без руху, надавши десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Завальнюк