Справа № 420/36293/23
20 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,,
встановив:
I. Зміст позовних вимог.
До суду з позовом звернувся представник Матієнко Володимир Іванович діючий на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач ГУ ПФУ в Одеській області), у якому, просить:
- визнати протиправними дії відповідача- Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що не відповідають вимогам ст.ст.43.63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII, щодо сплати з 01 березня 2023 року проіндексованої пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із обмеженням її граничним розміром 30 425,13 грн та письмової відмови сплачувати проіндексовану пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року в розмірі фактично нарахованої відповідачем суми 32 425,13 грн.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачувати проіндексовану пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року в розмірі фактично нарахованої суми 32 425,13 грн., з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати., підвищення та премії), із послідуючим її перерахунком і виплатою у відповідності до діючого законодавства без обмеження підсумка пенсії граничним розміром в сумі 30 425,13 грн. та сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом із врахуванням раніше виплачених сум.
II. Позиція сторін.
На обґрунтування вказаних вимог представник позивача зазначає, що позивач є пенсіонером, якому призначено пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ). З 01.03.2023 року відповідачем була проіндексована пенсія позивача в розмірі 32425,13 грн., але сплачується із обмеженням її граничним розміром 30 425,13 грн., про що було повідомлено відповідачем своїм розрахунком 01.01.2024 року із пенсійної справи № ЮО88797. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідач не скористався правом у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому ухвали суду від 01.01.2024 року про відкриття провадження у справі надати відзив на позивну заяву, примірник якої доставлено до електронного кабінету відповідача 01.01.2024 року, що підтверджується відповідною довідкою, наявної в матеріалах справи ( а.с. 19 зв).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
18.01.2024 р. відповідач листом за № 1500-0902-7/7560 повідомило суд про неможливість надати суду копію пенсійної справи позивача, оскільки на час військового стану вона знаходиться за межами Одеської області.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 01.01.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ухвалою зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача, зокрема, рішення/протокол про призначення пенсії, рішення/протоколи про перерахунок пенсії, за спірний період, та документи, які слугували такому перерахунку; докази вчинення або невчинення оскаржуваних дій з їх нормативно-правовим обґрунтуванням.
Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, що підтверджується перерахунком пенсії за пенсійною справою № ЮО088797 - Міноборони (а.с. 10).
22.11.2023 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії з 01.02.2023 року за рішенням суду №420/16388/23 від 05.10.2023 року. ( а.с. 11)
22.12.2023 р. ГУ ПФУ в Одеській області листом за № 42908-37030/Ц-02/8-1500/23 повідомило позивача, що на підставі рішення суду у справі № 420/16388/23 позивачу з 01.07.2021 р. проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату у розмірі 2000,00 гривень. Оскільки позивачу на підставі рішення суду від 26.05.2023 по справі № 420/5683/23 проведено перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, доплата пенсії за рішенням суду по справі № 420/16388/23 відсутня. Додатком до цього листа є Перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 року за пенсійною справою № ЮО088797 - Міноборони (а.с.12)
Відповідно Перерахунку пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою № ЮО088797 - Міноборони, сформованим 13.12.2023 року, ГУ ПФУ в Одеській області з 01.01.2024 року на підставі рішення суду здійснено перерахунок пенсії позивача, за результатами якого основний розмір пенсії з урахуванням індексації складає 29 861,88 грн., у т.ч. індексація базового ОСНП 2022 (24878,84 грн.*0,140) складає 3483,00 грн., індексація базового ОСНП 2023 (28361,88 грн.*0,197) складає 1500,00 грн., підсумок пенсії (з надбавками) складає 32 425,13 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 30 425,11 грн. (а.с.10)
Вважаючи дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено право громадяни на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 01.01.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-ХІІ), чинний на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. ( частина перша статті 1 цього Закону).
Призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України (стаття 10 Закону № 2262-ХІІ)
Заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсій, врегульовані статтею 43 Закону № 2262-ХІІ.
Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. ( частина перша ст. 63 Закону № 2262-ХІІ )
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. ( частина четверта статті 63 Закону № 2262-ХІІ ).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), яким передбачено, зокрема, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії ( пункт 23 цього Порядку).
VI. Оцінка суду.
З огляду на вищевказані приписи чинного законодавства, органи Пенсійного фонду наділені повноваженнями щодо проведення перерахунку раніше призначених пенсій, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.
Ключовим питання у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Питання щодо застосування Закону №3668-VI в частині обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної згідно Закону №2262-ХІІ, було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом (зокрема, постанови від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №348/190/17, від 05 лютого 2020 року у справі №815/357/18, від 16 квітня 2020 року у справі №620/1285/19, від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а, від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20, від 12 грудня 2022 року у справі №620/5701/20, від 04 липня 2023 року у справі №420/10528/21).
Верховний Суд виходив з того, що норма ст. 2 Закону №3668-VI в частині обмеження розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, є абсолютно тотожною нормі ч.7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, яка вже визнана такою, що суперечить Конституції України (рішення КСУ від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016) та, відповідно, не підлягає застосуванню.
Верховний Суд неодноразово висловив позицію, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а саме з 20 грудня 2016 року по теперішній час, в законодавстві України про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, відсутні норми, якими обмежується максимальний розмір пенсії, та будь-яких змін до Закону 2262-XII та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цього закону, щодо обмеження пенсії максимальним розміром протягом цього часу не вносилося.
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що пенсійний орган свідомо ігнорує рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, яким безпосередньо надається оцінка неконституційності правових норм, якими обмежуються права осіб, звільнених з військової служби, щодо їх пенсійного забезпечення, зокрема визнається неконституційним обмеження розміру пенсій таких осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Повертаючись до обставин даної справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року по справі № 420/16388/23, яке набрало законної сили 07.11.2023 року, позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.02.2023 року щомісячної доплати до його пенсії у розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
З листа-відповіді ГУ ПФУ в Одеській області від 22.12.2023 року вбачається, що на виконання вищевказаного судового рішення позивачу здійснено перерахунок розміру пенсії, та нараховано з 01.07.2021 року щомісячну доплати до його пенсії у розмірі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713.
Тобто вказаним листом відповідач фактично повідомив позивача про виконання судового рішення по справі № 420/16388/23.
Проте, зі змісту вказаного листа пенсійного органу не вбачається відмова сплачувати проіндексовану пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року в розмірі фактично нарахованої відповідачем суми 32 425,13 грн., а відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача щодо сплати з 01 березня 2023 року проіндексованої пенсії за вислугу років ОСОБА_1 із обмеженням її граничним розміром: 30 425,13 грн та письмової відмови сплачувати проіндексовану пенсію за вислугу років з 01 березня 2023 року в розмірі фактично нарахованої відповідачем суми 32 425,13 грн.
З огляду на вказаний висновок суду не підлягають задоволенню похідні вимоги позивача зобов'язального характеру.
Разом з тим, з наявного у справі Перерахунку пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою № ЮО088797 - Міноборони, сформованим 13.12.2023 року, вбачається, що ГУ ПФУ в Одеській області здійснивши на підставі рішення суду з 01.01.2024 року перерахунок пенсії позивача, застосувало обмеження розміру пенсії сумою 30 425,11 грн., нарахувавши при цьому підсумок пенсії (з надбавками) в сумі 32 425,13 грн. (а.с.10)
При цьому, за даними програми «ДСС» встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року по справі № 420/5683/23, яке набрало законної сили 27.06.2023 року, позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.03.2023 року пенсії у розмірі 28 885,38 грн., замість нарахованої у сумі 30 425,13 грн. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.03.2023 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 30 425,13 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Тобто, вказаним судовим рішенням були вирішені питання щодо протиправності дій відповідача при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023 з урахуванням виплати пенсії у розмірі 30 425,13 грн.
З огляду на вказані обставини, суд вважає що пенсійним органом застосовано обмеження розміру пенсії позивача з 01.01.2024 року сумою 30 425,11 грн., яка фактично відповідає нарахованій сумі пенсії позивача без обмеження максимальним розміром на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року по справі № 420/5683/23, що узгоджується з позицією відповідача, викладеною у листі-відповіді від 22.12.2023 року. ( а.с. 12)
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. ( частина 2 статті 9 КАС України).
Оскільки під час розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказів щодо законності підстав обмеження позивачу розміру пенсії з 01.01.2024 року сумою 30 425,11 грн., замість нарахованої пенсії (з надбавками) в сумі 32 425,13 грн., то з огляду на встановлені обставини та обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд керуючись положеннями статті 9 КАС України дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром при здійсненні її перерахунку з 01 січня 2024 року та зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити виплату, перерахованої позивачу пенсії з з 01 січня 2024 року без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.
Щодо вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача сплатити заборгованість, що виникла у зв'язку з перерахуванням пенсії на час ухвалення рішення судом, то сформульовані у зазначений спосіб позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання пенсійний орган здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум є належним способом захисту порушених прав позивача в межах даних спірних правовідносин.
У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
VII. Висновок суду.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваної відмови, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
VIII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65012, ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром при здійсненні її перерахунку з 01 січня 2024 року на підставі рішення суду.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату, перерахованої пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна