01 травня 2024 р. № 400/11704/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М., за участю секретаря судового засідання Шакіної А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаХерсонської обласної прокуратури, вул. Михайлівська, 33, м.Херсон,Херсонська обл., Херсонський р-н,73003,
простягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення в розмірі 3 530 969,19 грн,
ОСОБА_1 (далі: Позивач) звернувся з позовом до Херсонської обласної прокуратури (далі:Відповідач) з позовними вимогами та просив: стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у адміністративній справі №814/3545/14 про поновлення на посаді за період з 15 травня 2020 року по 18 жовтня 2021 року в розмірі 3530969,19 грн., без утримання податків та обов'язкових зборів; покласти обов'язок сплати відповідних податків та зборів з зазначеної суми на Херсонську обласну прокуратуру за рахунок останньої; стягнути судові витрати та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням суду наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 № 1478к про звільнення Позивача з посади заступника прокурора Херсонської області визнано протиправним та скасовано, Позивача поновлено на посаді, рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року апеляційні скарги залишено без задоволення, а Рішення - без змін. Наказом Генерального прокурора від 12 жовтня 2021 року №361к на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №814/3545/14 наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 1478к про звільнення Позивача з посади заступника прокурора Херсонської області скасовано та поновлено на його вказаній посаді з 24 жовтня 2014 року. 19 жовтня 2021 року Херсонською обласною прокуратурою Позивача було ознайомлено з наказом Генерального прокурора від 12 жовтня 2021 року №361к під розпис, в цей же день керівником Херсонської обласної прокуратури було видано наказ №847 про визначення Позивачу робочого місця, фактично Позивача було поновлено на посаді 19 жовтня 2021 року. Рішення виконане з затримкою упродовж періоду з 15 травня 2020 року по 18 жовтня 2021 року. З огляду на викладене Позивач вважає, що Відповідач повинен сплатити на його користь середній заробіток за весь час затримки виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року.
Відповідач подав відзив, згідно якого працівник не може бути допущений до роботи без видання уповноважено особою відповідного наказу, необхідною умовою (підставою) для видання якого слугує його письмова заява. Процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, тобто, за наявності волевиявлення особи. Для цього необхідна або заява від особи, яка бажає поновитись на посаді та працювати, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі. Водночас, позивач з дня винесення Миколаївським окружним адміністративним судом рішення від 14.05.2020 взагалі із заявами щодо поновлення на роботі відповідно до судового рішення до Херсонської обласної прокуратури не звертався, тому вини Херсонської обласної прокуратури за несвоєчасне поновлення позивача на посаді немає.
29.11.21 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху. 24.12.21 судом відкрито провадження в даній справі. В зв'язку з початком війни РФ проти України справа тривалий час не розглядалась. 24.10.22 року справу прийнято до свого провадження. 03.04.24 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду. 01.05.24 винесено скорочене рішення по справі.
Судом заслухано думку представників сторін, досліджено наявні в справі докази та встановлено наступне.
15 травня 2014 року ОСОБА_1 , наказом виконувача обов'язків Генерального прокурора України №785к був призначений на посаду заступника прокурора Херсонської області та приступив до виконання своїх службових обов'язків.
23 жовтня 2014 року Наказом Генерального Прокурора України №1478к Позивача звільнено із займаної посади у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 72 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (на підставах, передбачених Законом України «Про очищення влади»).
21 листопада 2014 року Позивач звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним з моменту його прийняття та скасування наказу №1478к Генерального Прокурора України від 23 жовтня 2014 року, про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання відповідача відкликати з Міністерства юстиції України відомості про застосування заборони, передбаченої ч. З ст. 1 Закону України «Про очищення влади».
14 травня 2020 року рішенням суду по адміністративній справі №814/3545/14 позовні вимоги задоволено повністю наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 № 1478к про звільнення Позивача з посади заступника прокурора Херсонської області визнано протиправним та скасовано, Позивача поновлено посаді заступника прокурора Херсонської області, Офіс Генерального прокурора зобов'язано надіслати Рішення до Міністерства юстиції України для вилучення з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомостей про застосування до Позивача заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади». Крім того, з прокуратури Херсонської області на користь Позивача постановлено стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 14.05.2020 в сумі 2 844 474,81 грн. без утримання податків та обов'язкових зборів.
Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 16787,19 грн. допущено до негайного виконання.
19 травня 2020 року судом винесено ухвалу про виправлення помилки, а саме внесено виправлення до пункту 5 резолютивної частини рішення суду від 14.05.2020, замінено слова і цифри "2 844 474,81 грн. (два мільйони вісімсот сорок чотири тисячі чотириста сімдесят чотири грн. 81 к.)" словами і цифрами "2 837 448,18 грн. (два мільйони вісімсот тридцять сім тисяч чотириста сорок вісім грн. 18 к.)"; а також внесено виправлення до пункту 7 резолютивної частини рішення суду від 14.05.2020, замінивши слова і цифри "2 861 262 грн." словами і цифрами "2 854 235,37 грн."
21 січня 2021 року Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги залишено без задоволення, а Рішення - без змін.
Постановою Верховного Суду від 26 травня 2022 року Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано.
Справу у частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року залишено без змін.
За результатами нового розгляду справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Миколаївським окружним адміністративним судом 06.06.2023р. ухвалено рішення, яким позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014р. по 14.05.2020р. задоволено в сумі 2320658,54 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою 5-го Апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 року змінено резолютивну частину рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року шляхом викладення її абзацу першого в наступній редакції: «Стягнути з прокуратури Херсонської області (вул.Михайлівська, 33, м.Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 14 травня 2020 року в сумі 2 320 476,80 грн. (два мільйони триста двадцять тисяч чотириста сімдесят шість гривень 80 копійок) з відрахуванням належних до сплати податків та інших обов'язкових платежів». В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року залишено без змін.
Відповідачем рішення від 14 травня 2020 року суду по адміністративній справі №814/3545/14 не було виконано і після апеляційного розгляду справи, що відбулось 21 січня 2021 року.
Лише 19 жовтня 2021 року Позивача було викликано до Херсонської обласної прокуратури, ознайомлено з наказом Генерального прокурора від 12 жовтня 2021 року №361к під розпис, в цей же день керівником Херсонської обласної прокуратури було видано наказ №847 про визначення Позивачу робочого місця, призначення відповідального за визначення Позивачу службових обов'язків, забезпечення табелювання його робочого часу, контролю за дотриманням Правил внутрішнього розпорядку (додаток 5) і з цього ж дня Позивачу почала нараховуватись заробітна плата.
Таким чином, фактично Позивача було поновлено на посаді 19 жовтня 2021 року, незважаючи на те, що Рішення в частині поновлення Позивача на посаді допущено до негайного виконання,так виконання рішення відбулось з затримкою упродовж періоду з 15 травня 2020 року по 18 жовтня 2021 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Правові положення аналогічного змісту містяться також в статті 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно із статтею 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Отже, законодавством передбачено обов'язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що таке рішення підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з моменту його прийняття.
Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.
Наведена правова позиція підтверджується також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.12.2019 у справі №817/1308/16, від 17.06.2020 у справі №521/1892/18, від 21.04.2021 у справі №461/1303/19.
З огляду на зазначене, після прийняття Миколаївським окружним адміністративним судом 14 травня 2020 року рішення по адміністративній справі №814/3545/14 у відповідача, як роботодавця, виник обов'язок добровільно і негайно виконати це рішення в частині поновлення позивача на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.
Суд звертає увагу на те, що станом на момент прийняття рішення у цій справі, доказів негайного поновлення позивача на посаді відповідачем не надано.
Доводи Відповідача про те, що на це необхідне було волевиявлення Позивача у вигляді заяви є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а саме статтям 236, 236 КЗпП.
Своє волевиявлення щодо поновлення Позивач висловив безпосередньо під час подачі позову до суду та його підтримання, тому додаткового волевиявлення в даному випадку не має бути.
Крім того, як зауважив Верховний Суд у постанові від 09 січня 2024 року по справі №460/15639/2, що негайне виконання рішення суду про поновлення особи на посаді у відносинах публічної служби не ставиться у залежність від будь-яких обставин.
Враховуючи викладене, відповідач не довів належними та допустимими доказами неможливість негайного виконання рішення про поновлення позивача на посаді, а тому суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №814/3545/14, починаючи з 15.05.2020 (наступний день після ухваленого рішення про поновлення на посаді позивача).
Враховуючи встановлені чинним законодавством гарантії обов'язковості виконання судових рішень, затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Таким чином, згідно зі статтею 236 Кодексу законів про працю України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі здійснюється незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 27.11.2019 у справі №802/1183/16-а, а від 05.03.2020 у справі №280/360/19.
Визначаючи суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, яку належить стягнути з відповідача, суд зазначає таке.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі Порядок №100).
За приписами 5 Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку №100).
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку №100).
Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку №100, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Як встановлено в ході судового розгляду, що знайшло своє відображення у рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №814/3545/14, відповідно до довідки Прокуратури Херсонської області від 13.11.2014 №18/368 вих.14, середньоденна заробітна плата позивача, яка обчислена виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передували звільненню за серпень 2014 та вересень 2014 відповідно, складала 799,39 грн.
За приписами п.10 Порядку №100 (у редакції до 12.12.2020), обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
За наслідком системного аналізу вказаної правової норми суд зазначає, що у разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення при обчисленні середньої заробітної плати.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №826/15725/17, від 16.09.2020 у справі №140/3020/19.
12 грудня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1213 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. №100" (далі - Постанова №1213), якою пункт 10 Порядку №100 виключено.
Постановою 5-го Апеляційного адміністративного суду від 04.09.2023 року, встановлено факти, що не підлягають доведенню в даній справі, відповідно до норм ст. 78 КАС України, а саме згідно довідки прокуратури Херсонської області від 07.05.2020р. №18-67 вих 20 про суму середнього заробітку ОСОБА_1 , обчислену відповідно до Порядку №100 з урахуванням її коригування на коефіцієнт підвищення, передбаченого пунктом 10 вказаного Порядку, за період з 24.10.2014р. по 14.04.2020р., з урахуванням змін окладу за відповідною посадою, що відбулись у грудні 2015 року та у вересні 2017 року, прокуратура Херсонської області, згідно з пунктом 10 розділу IV Порядку №100, застосувала до обчисленої відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку середньоденної заробітної плати (799,39 грн.), коефіцієнти коригування 1,25 (з грудня 2015 року) та 2,93 (з 06.09.2017р.).
Враховуючи, що період затримки виконання рішення суду має місце з 15.05.2020 по 18 жовтня 2021 року року, відтак охоплює період підвищення посадового окладу за посадою з якої позивач незаконно був звільнений та відповідно мав право на отримання такого (у випадку відсутності затримки виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №814/3545/14).
Судом встановлено, що 19 жовтня 2021 року Позивач був ознайомлений в Херсонській обласній прокуратурі з наказом Генерального прокурора від 12 жовтня 2021 року №361к під розпис, в цей же день керівником Херсонської обласної прокуратури було видано наказ №847 про визначення Позивачу робочого місця, призначення відповідального за визначення Позивачу службових обов'язків, забезпечення табелювання його робочого часу, контролю за дотриманням Правил внутрішнього розпорядку (додаток 5) і з цього ж дня Позивачу почала нараховуватись заробітна плата.
Отже, затримка виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №814/3545/14 в частині поновлення позивача на посаді за період з 15.05.2020 року по 18.10.2021 року становить 357 робочих днів.
Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у сумі 1192897,72 грн. (799,39 х 357х(1,25+2,93).
При цьому, суд критично оцінює доводи позивача щодо необхідності застосування коефіцієнта підвищення посадового окладу позивача, з якого належить обраховувати суму середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача за час вимушеного прогулу у зв'язку з підвищенням посадового окладу позивача відповідно до ст.81 закону України «Про прокуратуру» виходячи з посадового окладу заступника прокурора області 49187,00 грн та 49920,00 грн., враховуючи таке.
Частиною першою статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі Закон №1697-VII) встановлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII внесено зміни до пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1697-VII та встановлено, що стаття 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевою бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14 жовтня 2014 року зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Суд зазначає, що на дату поновлення позивача на посаді (відповідно до судового рішення) в системі органів прокуратури відбувалися зміни, супроводжувані, зокрема, (поетапною) атестацією працюючих прокурорів (усіх рівнів) і переведенням їх на посади відповідно до Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ), який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 "Про умови оплати праці прокурорів" (далі - Постанова №1155) затверджено посадові оклади прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур.
Суд зауважує, що виплата заробітної плати згідно з Постановою №1155 і статтею 81 Закону №1697-VII пов'язувалася якраз із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в "новоутворені"/"оновлені" прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ).
Прокурори, зокрема Генеральної прокуратури України, які не були переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримували/отримують заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримують заробітну плату згідно з Постановою №1155 та статтею 81 Закону №1697-VII.
Прирівнювати посадовий оклад позивача до прокурорів Офісу Генерального прокурора (для визначення коефіцієнта підвищення при розрахунку середнього заробітку при поновленні на посаді) за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в цю структуру (без попереднього проходження атестації як умови для переведення) суперечило б меті і вимогам Закону №113-ІХ).
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.04.2022 у справі №826/18143/14, від 31.05.2022 у справі №640/9712/20 та від 15 червня 2023 року по справі №640/9125/21
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , атестацію не проходив.
Отже, підстави для застосування коефіцієнта підвищення посадового окладу позивача з огляду на Постанову №1155 відсутні.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Херсонської обласної прокуратури (ул. Михайлівська, 33, м.Херсон,Херсонська обл., Херсонський р-н,73003 ідентифікаційний код 04851120) задовольнити частково.
2. Стягнути з Херсонської обласної прокуратури (вул. Михайлівська. 33, м. Херсон, 73000, ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), середній заробіток за час затримки виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у адміністративній справі №814/3545/14 про поновлення на посаді за період з 15 травня 2020 року по 18 жовтня 2021 року в розмірі 1192897,72 грн. (один мільйон сто дев'яносто дві тисячі вісімсот дев'яносто сім гривен. 72 коп.) з утриманням податків та обов'язкових зборів.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської обласної прокуратури (вул. Михайлівська, 33,м. Херсон,Херсонська обл., Херсонський р-н,73003 ідентифікаційний код 04851120) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 11350,00 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник
Рішення складено в повному обсязі
16.05.24