Іменем України
20 травня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/290/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом адвоката Бездолі Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,
25.03.2024 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Бездолі Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправним Рішення №045650018581 від 15.03.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , його стаж роботи з 13.11.1984 по 27.07.1987 у Сєвєродонецькому приладобудівельному заводі НВО "Імпульс" та призначити йому виплату пенсії за віком, починаючи з 03.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 08.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою про призначення йому пенсії за віком у зв'язку із досягненням ним 02.04.2024 60-річного віку, відповідно до ст. 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У відповідь на вищевказану заяву відповідач надав Рішення про відмову у призначенні пенсії №045650018581 від 15.03.2024, в якому зазначив, що згідно наданих документів та даних реєстру ОСОБА_1 має загальний стаж 28 років 11 місяців 28 днів. При цьому, період (стаж) його роботи з 13.11.1984 по 27.07.1987 у Сєвєродонецькому приладобудівельному заводі НВО "Імпульс" відповідачем не було враховано, оскільки в трудовій книжці не зазначено номер наказу про звільнення (хоча і зазначено дату цього наказу). Тобто, не враховано майже 2 роки 8 місяців стажу, яких було б достатньо для призначення пенсії (у 2024 році такий загальний страховий стаж складає 31 рік).
Також не було враховано до стажу періоди навчання у ПТУ №101 м. Сєвєродонецька та службу в армії, у зв'язку із втратою позивачем диплому про освіту (диплом залишився у тимчасово окупованому м. Сєвєродонецьку, але залишилася у позивача його копія) та військового квитка для підтвердження відповідних періодів.
Таким чином, неврахування відповідачем стажу роботи позивача за період з 13.11.1984 року по 27.07.1987- є основною підставою для відмови у призначенні пенсії за віком позивачу.
У зв'язку із вище- та нижчезазначеним, позивач вважає протиправним вищевказане рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії №045650018581 від 15.03.2024, а також вважає, що відповідач зобов'язаний зарахувати йому відповідний страховий стаж та призначити виплату пенсії за віком.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 27.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
02.04.2024 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.
08.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком. Заява Позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.03.2024 № 045650018581 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Згідно ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі-Закон № 1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Відповідно до пп.1, 3, 18 “Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
До заяви про призначення пенсії Позивачем надано трудову книжку серії НОМЕР_2 .
Згідно п. 2.2, 2.4. 2.11 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
При досліджені трудової книжки серії НОМЕР_3 встановлено, що записи за період з 13.11.1984 по 27.07.1987 виконано з порушенням вимог визначених Інструкцією №58, а саме відсутній номер наказу при звільнені.
Отже, відсутні підстави зарахувати до страхового стажу період роботи з 13.11.1984 по 27.07.1987 на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_3 .
Загальний страховий стаж роботи Позивача складає 28 років 11 місяців 28 днів, що не достатньо для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону № 1058 (менше 31 років).
Також відповідач зазначив, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями Відповідача. З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, Позивачем не вірно обрано спосіб захисту права.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , 08.03.2024 звернувся до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою про призначення йому пенсії за віком, що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , картки платника податків, заяви від 08.03.2024, довідки від 16.06.2022 № 1203-5001758218.
Згідно із розпискою-повідомленням до заяви від 08.03.2024 № 4425 позивачем до заяви про призначення пенсії за віком було додано, зокрема, трудову книжку НОМЕР_3 .
Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що визнається сторонами.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 15.03.2024 № 045650018581 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви від 08.03.2024 за відсутністю стажу на дату звернення.
В рішенні зазначено таке:
«Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 08.03.2024 року.
Вік заявника 59 років 11 місяців.
За наданими документами та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, на теперішній час, загальний стаж склав 28 років 11 місяців 28 днів.
Без врахування в стаж:
- навчання та військову службу, оскільки відсутній диплом та військовий квиток або уточнюючі довідки;
- з 13.11.1984 по 27.07.1987, оскільки відсутній номер наказу при звільненні.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) у 2024 році право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 року, у віці 63 роки, за наявності страхового стажу від 24 років, а у віці 65 років, за наявності страхового стажу не менше 15 років».
Згідно із формою РС-право «Стаж для розрахунку права: ОСОБА_1 », страховий стаж позивача становить 28 років 11 місяців 28 днів, а саме:
29.07.1982 - 16.09.1982 - 0 років 1 місяць 18 днів;
06.10.1982 - 24.03.1983 - 0 років 5 місяців 19 днів;
31.07.1987 - 08.09.1993 - 6 років 1 місяць 8 днів;
09.09.1993 - 01.07.1994 - 0 років 9 місяців 23 дні;
14.11.1995 - 13.05.1996 - безробіття - 0 років 6 місяців 0 днів;
14.10.1996 - 13.01.1997 - безробіття - 0 років 3 місяці 0 днів;
14.10.1997 - 08.01.1998 - безробіття - 0 років 2 місяці 25 днів;
03.05.1999 - 01.10.1999 - 0 років 4 місяці 29 днів;
01.12.1999 - 30.06.2000 - 0 років 7 місяців 0 днів;
26.10.2000 - 20.10.2001 - безробіття - 0 років 11 місяців 25 днів;
01.08.2002 - 30.09.2002 - 0 років 2 місяці 0 днів;
22.10.2002 - 16.10.2003 - безробіття - 0 років 11 місяців 25 днів;
01.06.2006 - 30.06.2006 - 0 років 1 місяць 0 днів;
14.07.2006 - 15.11.2006 - безробіття - 0 років 4 місяці 18 днів;
16.11.2006 - 31.03.2022 - 15 років 4 місяці 18 днів;
01.06.2022 - 31.12.2023 - 1 рік 7 місяців 0 днів.
Спірним питанням у цій справі є правомірність незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи з 13.11.1984 по 27.07.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_3 у зв'язку з відсутністю номеру наказу про звільнення, та як наслідок - відмови у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.12.2014 №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
16.03.2021 за № 339/35961 в Міністерстві юстиції України зареєстровано постанову правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2020 № 25-1, якою затверджено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1).
Зазначеною постановою правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2020 № 25-1, зокрема, передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Згідно із розділом IV п. 4.2 Порядку 22-1 із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.12.2020 № 25-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Заява позивача щодо призначення пенсії за віком розглянута ГУПФУ в Дніпропетровській області з урахуванням принципу екстериторіальності.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набув чинності з 1 січня 2004 року.
У відповідності до частини першої статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 20 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
ОСОБА_1 звернувся з заявою про призначення пенсії 08.03.2024, народився 02.04.1964, тобто вік позивача склав 59 років 11 місяців 6 днів, і відповідно він досяг віку, що дає право на призначення пенсії за віком за статтею 26 Закону № 1058.
Разом з тим, за твердженням відповідача, позивач не набув страхового стажу у кількості 31 року, що унеможливлює призначення пенсії за віком.
Надаючи оцінку доводам відповідача про неможливість врахування страхового стажу за період з 13.11.1984 по 27.07.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_3 у зв'язку з відсутністю номеру наказу про звільнення, суд зазначає таке.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Тобто, надання уточнюючих довідок та інших документів підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.
Трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_3 щодо спірного періоду роботи містить такі записи:
«Сєвєродонецький приладобудівний завод НВО «Імпульс»:
6 - 13.11.1984 - прийнятий в цех монтажу керуючих обчислювальних машин № 1 монтажником радіоапаратури та приладів третього розряду, наказ № 965 від 01.11.84;
7 - 27.07.1987 - звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП УРСР, наказ № від 28.07.1987».
Запис № 7 засвідчений печаткою підприємства, але не містить номеру наказу про звільнення від 28.07.1987.
Згідно із пунктом 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців», яка була чинною на час заповнення записів про роботу позивача з 13.11.1984 по 27.07.1987 у трудовій книжці, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Згідно з пунктами 2.3, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Тобто, враховуючи положення пунктів 2.3 та 2.4 Інструкції № 58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.
Згідно з пунктами 1.5 Інструкції № 58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 11.07.2019 у справі № 683/737/17.
Отже, з урахуванням наведеного, суд не приймає вищевказані посилання відповідача на недоліки заповнення трудової книжки як на підставу для неврахування відомостей, що зазначені у такій трудовій книжці, оскільки суд наголошує, що саме на керівника підприємства, установи, організації, як станом на теперішній час, так і станом на дату внесення запису № 7 до трудової книжки позивача, покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.
Суд звертає увагу, що записи у трудовій книжці позивача за спірний період здійснені у хронологічній послідовності, засвідчені печаткою підприємства, інших мотивів неврахування якихось періодів роботи позивача, крім відсутності номеру наказу, відповідачем не наведено.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність врахування трудової книжки позивача, зокрема, записів №№ 6-7 щодо періоду роботи з 13.11.1984 по 27.07.1987 при обчисленні страхового стажу для призначення пенсії за віком, і відповідно про протиправність оскаржуваного рішення.
Крім того, згідно із оскаржуваним рішенням позивачеві до страхового стажу не враховано періоди навчання та військової служби, оскільки відсутній диплом та військовий квиток або уточнюючі довідки.
Відповідно до положень статті 59 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби (пункт в) частини третьої статті 59), навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт д) частини третьої статті 59).
Законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
В постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року № 346/1454/17 зроблено правовий висновок, що право позивача на зарахування до страхового стажу періоду перебування на військовій службі прямо передбачено нормами частини другої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і не потребує додаткового підтвердження.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пункт 2.23 Порядку № 22-1 визначає, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Трудова книжка НОМЕР_3 містить такі записи:
1 - 01.09.1981 - 19.07.1982 - навчання в ПТУ № 101 м. Сєвєродонецька, диплом НОМЕР_5 ;
5 - 24.03.1983 - звільнений за статтею 38 пункт 3 КЗпП України (призов до ІНФОРМАЦІЯ_3 ), наказ № 226 від 24.03.1983;
02.04.1983 - 26.09.1984 - служба у Збройних Силах СРСР, в/б НУ № 9033378.
Тобто, в оригіналі трудової книжки, яка надана відповідачеві, містяться належним чином виконані записи про періоди навчання та військової служби, тому ці періоді належать до зарахування до страхового стажу позивача.
Оскільки відповідачем зараховано до страхового стажу позивача 28 років 11 місяців 28 днів, при зарахуванні до стажу періоду роботи з 13.11.1984 по 27.07.1987, періоду навчання з 01.09.1981 по 19.07.1982 та періоду проходження військової служби з 02.04.1983 по 26.09.1984, страховий стаж позивача становитиме більше необхідного для призначення пенсії 31 року.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Днем досягнення пенсійного віку позивача є 02.04.2024, тому пенсія за віком має бути призначена з 03.04.2024.
Позивач у позовній заяві на заявляє вимог щодо зарахування періодів навчання та військової служби до страхового стажу.
Разом з тим, частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
З огляду на наведене, позовні вимоги належать до задоволення з виходом за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.03.2024 №045650018581 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 його стаж роботи з 13.11.1984 по 27.07.1987, період навчання з 01.09.1981 по 19.07.1982, період проходження військової служби з 02.04.1983 по 26.09.1984, згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_3 , та призначити йому пенсію за віком з 03.04.2024 на підставі заяви від 03.08.2024 № 4425.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з виходом за межі позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 968, 96 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги адвоката Бездолі Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.03.2024 №045650018581 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 його стаж роботи з 13.11.1984 по 27.07.1987, період навчання з 01.09.1981 по 19.07.1982, період проходження військової служби з 02.04.1983 по 26.09.1984, згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_3 , та призначити йому пенсію за віком з 03.04.2024 на підставі заяви від 03.08.2024 № 4425.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя А.Г. Секірська