Іменем України
17 травня 2024 рокум. ДніпроСправа № 200/6077/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 16 червня 2023 року № 104650014180 щодо відмови в призначенні пенсії на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 08 червня 2023 року у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 14 лютого 1984 року по 27 листопада 1984 року та з 13 грудня 1984 року по 01 березня 1987 року на Крайньому Півночі один рік за півтора.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив наступне.
08.06.2023 позивач звернувся до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка була розглянута відповідачем.
Рішенням від 14.06.2023 № 104650014180 в призначенні пенсії було відмовлено у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 30 років. До страхового стажу не було зараховано спірні періоди роботи та не враховано довідки для підтвердження роботи позивача, оскільки були видані Російською Федерацією та не легалізовані відповідно до вимог законодавства України.
Представник позивача вважає спірне рішення про відмову в призначені пенсії протиправним та таким, що порушує права позивача на належний соціальний захист.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалось.
Ненадання відповідачем відзиву не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних доказів.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вимоги частини 9 статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:
- ухвалою суду від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні);
- ухвалою суду від 09.02.2024 витребувано від відповідача додаткові докази;
- ухвалою суду від 26.02.2024 повторно витребувано від відповідача додаткові докази;
- ухвалою суду від 26.02.2024 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження;
- ухвалою суду від 28.03.2024 повторно витребувано додаткові докази;
- ухвалою суду від 25.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
08.06.2023 позивач звернувся до територіального підрозділу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про призначення пенсії та пакетом документів. Вказана заява була прийнята 08.06.2023 та зареєстрована за № 6901.
Заява від 08.06.2023 за № 6901 була розглянута за принципом екстериторіальності відповідачем.
ГУ ПФУ в Сумській області було прийнято рішення від 14.06.2023 № 104650014180 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (далі - рішення від 14.06.2023 № 104650014180). Зі змісту вказаного рішення вбачається, що страховий стаж позивача складає 23 роки 7 місяців 12 днів. Відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 13.12.1984 по 01.03.1987, оскільки в записі про прийняття на роботу відсутня дата наказу про прийняття, дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення. При розгляді заяві не враховані довідки № К-1570/2 від 19.10.2020, № К-1570-3 від 19.10.2020, № 1-22-34-05/5383/1406 від 17.09.2020, оскільки видані Російською Федерацією та не легалізовані відповідно до вимог законодавства України.
На виконання вимог ухвали суду від 28.03.2024, відповідачем були надані пояснення, відповідно до яких вбачається, що період роботи з 14.02.1984 по 27.11.1984 зарахований до страхового стажу без кратного обчислення за роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, оскільки відсутній трудовий договір на відповідний термін роботи або інші довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі із зазначенням, що працівник має право на пільги, передбачені відповідними постановами Ради Міністрів СРСР чи указами Президії Верховної Ради СРСР.
Дослідженням записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 01.06.1963, судом встановлені наступні відомості про його роботу (в межах спірних правовідносин):
- 14.02.1984 прийнятий водієм 3 класу на всі марки автомобілів автобази № 5 в/о «Якутуголь», наказ № 28к від 15.02.1984, запис № 5;
- 27.11.1984 звільнений за власним бажанням за ст. 31 КзпП РРФСР, наказ № 220 к від 23.11.1984, запис № 6;
- 13.12.1984 прийнятий в будівельну артіль «Золотинка» водієм, наказ № 21-84, дата відсутня, запис 7;
- 01.03.1987 звільнений за п.6 Статуту (за власним бажанням), розпорядження № 28-86 від 01.10.1986, дата не відповідає даті звільнення, запис № 8.
Інші періоди трудової діяльності позивача не досліджувались, оскільки не є спірними.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до пунктів 1.7, 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 2.1. Порядку №22-1 визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Так, зокрема, до заяви про призначення пенсії за віком подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому пункт 7 Порядку №637 доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Вказана правова норма кореспондується з положеннями абзацу 3 підпункту 2 пункту 2.1. Порядку № 22-1.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.
Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії ВР СРСР від 29 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців ) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.
З огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані: або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 7 червня 2018 року у справі № 173/637/17, від 3 липня 2018 року у справі №302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 554/1723/17 та від 21 серпня 2019 року у справі № 750/1717/16-а.
Матеріалами справи підтверджено, що при зверненні із заявою від 08.06.2023 за № 6901, позивачем було надано трудову книжку серії НОМЕР_2 від 01.06.1963, а також довідки від 17.09.2020 № 1-22-34-05/5383/1407, від 19.10.2020 № К-1570/1, від 19.10.2020 № К-1570/2, 19.10.2020 № К-1570/3, які були видані підприємствами, розташованими на території Російської Федерації.
Судом досліджено архівну довідку від 17.09.2020 № 1-22-34-05/5383/1407, яку видано «АО ХК «Якутуголь»» та містить інформацію, що позивач дійсно працював на автобазі № 5 Якутського виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Якутуголь» постійно, повний робочий день з 14.02.1984 по 27.11.1984 водієм 3 класу на всі марки автомобілів. Підприємство знаходиться в м. Нерюнгрі Республіки Саха (Якутія), яке розташоване в районах Крайньої Півночі.
Крім того, згідно відповідно до довідки від 19.10.2020 № К-1570/1, виданої «Муниципальным бюджетным учреждением «Муниципальный архив Нерюнгринского района»», вбачається, що ОСОБА_1 працював водієм «Старательной артели «Золотинка», в період з 13.12.1984 по 01.03.1987. Організація розташовувалась на території м. Нерюнгрі та прилеглих селищ Якутської АРСР, які відносяться до районів Крайної Півночі.
Отже, трудовою книжкою позивача та архівними довідками підтверджується, що позивач працював в районах Крайньої Півночі з 14.02.1984 п 27.11.1984 та з 13.12.1984 по 01.03.1987, внаслідок чого вказані періоди роботи мають бути зараховані позивачу до страхового стажу з урахуванням кратності за один рік роботи - один рік і шість місяців.
Щодо посилань відповідача не неможливість врахування спірних довідок, оскільки вони видані Російською Федерацією та не легалізовані відповідно до вимог чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 11 Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 (далі Угода від 13.03.1992) передбачено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасників Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав учасниць Співдружності без легалізації.
Статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (далі - Конвенція) передбачено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
ГУПФ в Сумській області у спірному рішенні, як на одну з підстав для відмови послався на те, що довідки № К-1570/2 від 19.10.2020, № К-1570-3 від 19.10.2020, № 1-22-34-05/5383/1406 від 17.09.2020 мають бути легалізовані.
Однак, така відмова суперечить Угоді, адже в ній прямо зазначено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасників Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав учасниць Співдружності без легалізації. Тому, зазначена підстава для відмови врахування наданої позивачем довідки є протиправною.
Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що 23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР.
В даному випадку спірні періоди роботи позивача охоплювали період до 23.12.2023.
Крім того, відповідач в обґрунтування відмови у призначенні пенсії позивачу посилається на те, що до страхового стажу не зараховано період з 13.12.1984 по 01.03.1987, оскільки в записі про прийняття відсутня дата наказу про прийняття, дата звільнення не відповідає даті наказу про звільнення.
Статтею 62 Закону № 1788-XII, пунктом 1 Порядку № 637, пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (далі - Інструкція №162), яка діяла під час оформлення спірних записів в трудовій книжці позивача, передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
Пунктами 2.1-2.3 Інструкції №162 було визначено (мовою оригіналу):
« 2.1. Заполнение трудовых книжек и вкладышей к ним производится на языке союзной, автономной республики, автономной области, автономного округа, на территории которых расположено данное предприятие, учреждение, организация, и на официальном языке СССР.
2.2. Заполнение трудовой книжки впервые производится администрацией предприятия в присутствии работника не позднее недельного срока со дня приема на работу.
В трудовую книжку вносятся: … сведения о работе: прием на работу, перевод на другую постоянную работу, увольнение;…
2.3. Все записи в трудовой книжке о приеме на работу, переводе на другую постоянную работу или увольнении, а также о награждениях и поощрениях вносятся администрацией предприятия после издания приказа (распоряжения), но не позднее недельного срока, а при увольнении - в день увольнения и должны точно соответствовать тексту приказа (распоряжения).».
Суд зазначає, що обов'язок належного оформлення записів у трудові книжці покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, суд зазначає, що виявлені відповідачем недоліки можуть мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже і не може впливати на права позивача на зарахування цього періоду до страхового стажу для призначення пенсії.
Аналіз застосованих ГУ ПФУ в Сумській області підзаконних нормативно-правових актів при прийнятті рішення від 14.06.2023 № 104650014180 свідчить, що вони суперечать положенням норм діючих законів, які регламентують пенсійне забезпечення позивача, відтак вони безпідставно були прийняті до уваги відповідачем при вирішенні питання щодо призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України ««Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що спірне рішення ГУ ПФУ в Сумській області є таким, що не відповідає критеріям визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, внаслідок чого підлягає скасуванню, а заява позивача про призначення пенсії від 08.06.2023 за № 6901 підлягає повторному розгляду з врахуванням висновків суду.
Так, відповідач повинен обрахувати дійсний стаж ОСОБА_1 з урахуванням всіх періодів роботи за даними його трудової книжки, довідок про роботу, зарахувавши спірні періоди роботи позивача в районах Крайньої Півночі в кратному обчисленні, а саме із розрахунку за один рік роботи - один рік і шість місяців.
Також відповідач має вирішити питання щодо призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог із словесним коригуванням обраного способу захисту порушених прав.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
При зверненні до суду із позовом, позивачем сплачено судовий збір 858,88 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки спірні правовідносини виникли внаслідок протиправного рішення ГУ ПФУ в Сумській області, а позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 858,88 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ: 21108013, місцезнаходження: Сумська обл., м. Суми, вул. Берестовська, буд. 1) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 16 червня 2023 року № 104650014180 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 червня 2023 року за № 6901 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 14 лютого 1984 року по 27 листопада 1984 року та з 13 грудня 1984 року по 01 березня 1987 року в кратному обчисленні, із розрахунку кожен рік роботи за один рік і шість місяців стажу, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.О. Кисельова