17 травня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1368/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо призначення, нарахування та виплати їй одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку та умовам призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що після повторного огляду МСЕК їй було встановлено І групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ та виникло право на отримання одноразової грошової допомоги. На свою заяву про виплату одноразової грошової допомоги позивачкою отримано відмову з посиланням на те, що пунктом 4 вищевказаного Порядку встановлений дворічний строк між первинним та вторинним встановленням інвалідності або встановленням ступеню втрати працездатності і цей строк є вирішальним при вирішенні питання про призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.
Ухвалою суду від 12.03.2024 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.12).
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що при первинному огляді МСЕК ОСОБА_1 встановлено 30 % втрати професійної втрати працездатності в 2006 році. При повторному огляді МСЕК ОСОБА_1 встановлено 70 % втрати професійної втрати працездатності та другу групу інвалідності в 2012 році. При наступному огляді МСЕК, яке проводилось у 2023 році, ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності та 90 % втрати професійної працездатності. Отже, установлення заявникові медико-соціальною експертною комісією першої групи інвалідності та 90 % втрати професійної працездатності (у 2023 році) відбулося в період понад два роки від дати встановлення у 2006 році 30 % втрати професійної працездатності, що суперечить умовам пункту 4 Порядку (а.с.15-17).
Позивачкою подано до суду відповідь на відзив у якій повністю не погоджується з доводами відповідача, підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі (а.с.26-27).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ, що не заперечується сторонами.
При первинному огляді МСЕК у 2006 році ОСОБА_1 встановлено 30 % втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності.
При повторному огляді МСЕК в 2012 році ОСОБА_1 встановлено 70 % втрати професійної працездатності та встановлено другу групу інвалідності.
При повторному огляді МСЕК в 2016 році ОСОБА_1 встановлено 70 % втрати професійної працездатності та встановлено другу групу інвалідності безтерміново. (а.с.29)
Як зазначено позивачкою у відповіді на відзив (а.с.26-27) та не заперечується відповідачем, що у 2016 році позивачці виплачено одноразову грошову допомогу.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №398820 ОСОБА_1 з 26.05.2023 року встановлено першу Б групу інвалідності, захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.7).
У зв'язку з встановленням позивачці першої групи інвалідності вона звернулась до Ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
До заяви про виплату одноразової грошової допомоги було додано: оригінал довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12 ААА №040802; довідку з НАСК "Оранта" від 15.08.2023 №1190-06-183; копію виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААГ №398820; копію свідоцтва про хворобу від 27.06.2006 №303, копію паспорта та ідентифікаційного коду, що підтверджується листом УМВС України в Кіровоградській області від 28.02.2024 року (а.с.4).
Ліквідаційною комісією УМВС України в Кіровоградській області подані ОСОБА_1 матеріали разом з висновком направлено до МВС України.
Згідно листа Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України від 16.02.2024 року (а.с.5), за результатами повторного розгляду матеріалів з'ясовано, що установлення заявниці першої групи інвалідності та 90% (2023 рік) втрати професійної працездатності відбулося в період понад два роки від дати встановлення їй другої групи інвалідності і 70% втрати працездатності (2012 рік) та 30% втрати професійної працездатності (2006 рік), що згідно з умовами пункту 4 Порядку не дає підстав для розгляду надісланих матеріалів згідно з Порядком. Враховуючи викладене, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повторно повертаються без прийняття рішення як такі, що не відповідають вимогам законодавства.
Згідно листа Управління УМВС України в Кіровоградській області від 28.02.2024 року подані позивачкою документи повернуті заявниці без прийняття рішення (а.с.4).
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію" (далі - Закон №565-XII) в редакції, що були чинні на день виникнення таких відносин.
За приписами частини 6 статті 23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1991 року № 565-XII (далі - Закон України №565-ХІІ) та Порядку № 850, пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон України № 580-VIII) визнано таким, що втратив чинність Закон України № 565-XII.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України №565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України № 580-VIII.
До набрання чинності Законом України № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.
На реалізацію вимог статті 23 Закону України №565-XII Кабінет Міністрів України 21 жовтня 2015 року ухвалив постанову №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (надалі - Порядок №850), що визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи.
Пунктом 3 Порядку №850 передбачено, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 Порядку №850.
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850).
Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або до уповноваженої установи МВС для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Всупереч вказаним вимогам Порядку № 850 відповідач, МВС України, не приймав ні рішення про призначення ні рішення про відмову в призначенні грошової допомоги позивачу.
Лист Департаменту пенсійних питань та соціальної політики МВС України про відсутність підстав для складання висновку та повернення матеріалів не може ототожнюватися із рішенням, прийнятим МВС України у відповідності до вимог пункту 9 Порядку № 850.
До того ж, суд наголошує на вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, який визначено у пункті 14 Порядку №850, а саме призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
На підставі викладеного суд робить висновок, що відповідачем не розглянуто подані висновок та матеріали про призначення позивачу спірної одноразової грошової допомоги, так як не ухвалено рішення, передбаченого пунктом 9 Порядку № 850, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
При визначенні способу судового захисту порушеного права суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі- Конвенція) (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини указує, що дія статті 13 Конвенції вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням.
Межі обов'язків за відповідною правовою нормою різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Суд зазначає, що за зверненням позивача рішення уповноваженим органом (МВС України) у відповідності до вимог Порядку №850 про наявність чи відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І Б групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, не приймалося.
Суд в силу вимог КАС України не може переймати на себе повноваження щодо прийняття такого рішення.
З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин, з огляду на положення ч.2 ст.9 КАС України, суд робить висновок, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду висновку та документів про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І Б групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, та зобов'язання відповідача розглянути такі матеріали відповідно до Закону України №565-XII та Порядку №850. Отже позов належить задовольнити частково.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що позивач звільнена від сплати судового збору та не понесла судових витрат, у зв'язку з чим суд не стягує судові витрати із відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. А. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду висновку та документів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути висновок та документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням І групи інвалідності та прийняти рішення відповідно до положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА