20 травня 2024 року № 320/6071/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» до Київської митниці, у якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.01.2023 № UA100380/2023/000008/1, що винесене Київською митницею.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту) та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей. Проте, відповідач безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду судді від 20.03.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 320/6071/23 без проведення судового засідання.
Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідач у визначені судом строки подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що додані позивачем до митної декларації документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
У свою чергу позивач у відповіді на відзив підтримав вимоги позовної заяви та просив суд задовольнити їх. При цьому позивач наголосив, що доводи відзиву зводиться до цитування висновків оскаржуваного рішення та МК України.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (ідентифікаційний код 33540678, місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 23-А) зареєстровано в якості юридичної особи 28.04.2005, номер запису 10731020000003917 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
01.11.2021 між продавцем - компанією ROYAL FOOTWEAR LTD. (Бангладеш) та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕНТООФІС» (Україна) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1-RRF, за умовами якого продавець продає, а позивач купує спортивне обладнання, фітнес-аксесуари, спортивний одяг, взуття та аксесуари і оплачує за нього на умовах і відповідно до правил Інкотермс 2010.
Відповідно до п. 4 контракту № 1-RRF ціна товару встановлюється в проформі-інвойсі і є підсумковою для розрахунку за контрактом. Ціна товару включає в себе вартість тари, упаковки, маркування та робіт по їх виконанню, митного оформлення у країні експорту та інших витрат згідно встановлених умов поставки FOB
На виконання умов контракту № 1-RRF продавцем поставлено товар покупцю, а саме: взуття на підошві з гуми або пластмаси та з верхом з текстильних матеріалів: кросівки чоловічі та жіночі.
Згідно з інвойсом від 14.10.2022 № RYL20220627 ціна товару складала 21162 долари США.
З метою митного оформлення товару відповідачу було подано митну декларацію від 20.01.2023 № UA100380/2023/670838 (№ 23UA100380670838U7)Ю, у графі 12 якої заявлено митну вартість товару митна вартість товару в розмірі 957 192,45 грн за курсом Національного банку України на день подання декларації.
На підтвердження митної вартості вказаного вище товару позивачем відповідно до вимог МК України подано до митного оформлення разом із митною декларацією від 20.01.2023 № UA100380/2023/670838 (№ 23UA100380670838U7) наступні документи:
- рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) від 14.10.2022 № RYL20220627,
- коносамент (Bill of lading) від 21.11.2022 № RLL-UKR-0091-1122,
- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 19.01.2023 № 1401,
- довідку про транспортні витрати від 20.01.2023 № 01-01/-03,
- довідку про транспортні витрати від 22.12.2022 № 01-01/-06,
- довідку про транспортні витрати від 20.01.2023 б/н,
- рахунок на оплату транспортних послуг від 20.01.2023 № 35,
- рахунок на оплату транспортних послуг від 23.01.2023 № 184,
- рахунок на оплату транспортних послуг від 22.12.2022 № 4862,
- прайс-лист від 30.11.2022 б/н,
- митну декларацію країни відправлення від 25.10.2022 № 00002976/000620/2022,
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, що декларуються, від 01.11.2021 № 1-RRF,
- договір (контракт) про перевезення від 01.07.2021 № 010721-86.
- договір (контракт) про перевезення від 01.03.2022 № 010322-05,
- договір (контракт) про перевезення від 01.07.2021 № Т789/21.
За результатом розгляду поданих позивачем документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості митний орган направив електронне повідомлення, у якому зазначив що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 МК України містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В електронному повідомленні декларанту відповідач попросив надати додаткові документи, а саме, проформа-інвойс, пакувальний лист, копію митної декларації країни відправлення, документи, передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (Розділом 2 Контракту передбачена така послуга, як страхування), за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, прайс-лист виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
24.01.2023 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000008/1, в якому зазначено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів неможливо застосувати через відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. Натомість, наявна інформація, що є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу.
Джерелом інформації, яким користувався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, була митна декларація від 03.06.2021 № 401020/2021/027584 (9,5661 доларів США за пару).
Відповідно до граф 28 та 30 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA100380/2023/000008/1 заявлену декларантом митну вартість товару у розмірі 26 175,26 доларів США відповідачем збільшено до 29 080,94 доларів США.
Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості, подав митну декларацію від 24.01.2023 № 23UA100380600840U6 та сплатив різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, заявленою декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, у розмірі 34 002,22 грн.
Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків і зборів регулюється МК України.
Відповідно до п. 21 ст. 4 МК України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.
Відповідно до п. 23 ст. 4 МК України митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно з п. 5 ст. 4 МК України випуск товарів - це надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.2 ст.51 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: (1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; (2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; (3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право зокрема (1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; ... (4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів; ... (6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; ... (8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з ч. 8 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу);якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Водночас згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) - основний метод - щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний», орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України)
Стаття 57 МК України встановлює, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні:а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Частинами 1, 2, 5-8 та 10 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає наступне.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним.
На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи.
При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об'єктивної неможливості застосування попереднього методу.
У ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, відповідач дійшов висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу, з огляду на наступне.
Однією з підстав для прийняття оскаржуваного рішення стало ненадання позивачем під час розмитнення товару: проформи-інвойсу та пакувального листа.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 810/692/17, «відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 МК України документом, який підтверджує митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Оскільки задекларований позивачем товар є об'єктом купівлі-продажу (про що безпосередньо свідчать надані до митного оформлення банківські платіжні документи), і позивач надав до митного оформлення комерційний рахунок фактуру, то у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи інвойса».
Суд зазначає, що пакувальний лист (англ. Packing List) - супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці.
Затвердженої форми пакувального листа та вимог щодо його заповнення законодавством України та міжнародним законодавством не передбачено, з огляду на що жодна інформація, викладена в пакувальному листі не суперечить його суті та не може слугувати підставами для сумніву.
Крім цього, згідно з вимогами ч.2 ст.53 Митного кодексу України пакувальний лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.
Суд зауважує, що інвойс (рахунок-фактура) - у міжнародній комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача. Виписка інвойсу свідчить про те, що (крім випадків, коли постачання здійснюється по передоплаті) у покупця з'являється обов'язок оплати товару відповідно до зазначених умовами, а також про те, що товар відвантажено відповідно до умов поставки.
Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).
З урахуванням викладеного та з огляду на надання відповідачу в пакеті документів рахунку-фактури (інвойсу) від 14.10.2022 №, товаросупровідних документів, зокрема, коносаменту (Bill of lading) від 21.11.2022 №UKR-0091-1122, а також міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 19.01.2023 № 1401 слід зазначити, що у відповідача не було підстав для витребування та оцінки проформи інвойса.
Отже, висновки митного органу про відсутність можливості встановити ціну товару, яка згідно положеннями Контракту, встановлюється в проформі-інвойсі, є безпідставними.
Окрім того, враховуючи, що пакувальний лист - це супровідний документ до вантажу, де дається перелік усіх видів, артикулів і сортів товарів, що перебувають у кожному товарному місці, то сама по собі відсутність пакувального листа, який не містить вартості товару, як обов'язкового реквізиту, не може слугувати обставиною для сумніву вартості товару.
Щодо посилань відповідача на відсутність банківських платіжних документів, що свідчили б про оплату товару зі 100% передплатою суд зазначає наступне
У постанові Верховного Суду від 10.11.2020 в справі № 280/1746/19 зроблено правовий висновок, згідно з яким у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Відповідно до частин 4 та 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Наведені норми свідчать, що на питання правильності визначення митної вартості товарів момент оплати цих товарів, який є виключно предметом домовленості договірних сторін, не має жодного впливу.
Щодо тверджень відповідача, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідки про транспортні витрати, які видані різними підприємствами, а саме від 22.12.2022 № 01-01/-06 ТОВ «Хіллдом Логістікс», від 20.01.2023 № 01-01/-03 ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді», від 20.01.2023 б/н ТОВ «Навіс Груп» ссуд зазначає наступне.
Графа 44 митної декларації містить інформацію щодо транспортно-експедиційного договору від 01.07.2021 № 010721-86 з ТОВ «Хілдом Логістик». Зазначений договір містить позначку «d», тобто до митного оформлення не поданий. Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 19.01.2023 № 1401 перевезення товарів здійснювалось ТОВ «Рівне-Тір».
На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про ненадання декларантом документів, відповідно до яких погоджено питання, пов'язані з транспортуванням вантажу.
У позовній заяві позивач зазначив, що з огляду на маршрут переміщення товару, обумовлений війною в Україні, для забезпечення транспортування товару різними видами транспорту з Бангладеш до Європейського Союзу, а потім в Україну позивач користується послугами декількох перевізників.
На підтвердження зазначеного, відповідачу надано довідки про транспортні витрати, виданих ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС», ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді» та ТОВ «НАВІС ГРУП».
Твердження відповідача про посилання в графі 44 митної декларації від 20.01.2023 №/2023/670838 (№ 23UA100380670838U7) тільки на транспортно-експедиційний договір від 01.07.2021 № 010721-86 з ТОВ «Хілдом Логістик» помилкові, оскільки графа 44 (доповнення № 2 до МД) містить також посилання на договір (контракт) про перевезення від 01.03.2022 № 010322-05 з ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч.Ді», а також на договір (контракт) про перевезення від 01.07.2021 № Т789/21, укладений Позивачем з ТОВ «НАВІС ГРУП».
Таким чином графа 44 митної декларації містить посилання на три договори про перевезення, укладені Позивачем з підприємствами, що забезпечили транспортування товару та видали надані відповідачу рахунки-фактури щодо транспортно-експедиційних послуг та довідки про транспортні витрати.
Щодо транспортно-експедиційного договору від 01.07.2021 № 010721-86 з ТОВ «Хілдом Логістик», який відповідачу не подано та при цьому інформація про цей договір у митній декларації містить позначку «d», слід зазначити таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, при внесенні до графи 44 відомостей про документи, які відповідно до МК України не подаються митному органу одночасно з митною декларацією та зберігаються декларантом, перед кодом документа проставляється символ «d».
Згідно частини 3 статті 335 МК України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості, зокрема у відповідності до пункту 3, про транспортні (перевізні) документи.
Таким чином транспортно-експедиційний договір від 01.07.2021 № 010721-86 з ТОВ «Хілдом Логістик» декларантом не подано відповідачу, проте інформацію про нього вказано у митній декларації з позначкою «d» у відповідності до вказаних вище норм.
Також суд наголошує на тому, що у разі за необхідності отримати копію договору відповідач мав повідомити про це декларанта, витребовуючи додаткові документи, з належним обґрунтуванням такої необхідності.
Щодо наявності в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 19.01.2023 № 1401 відомостей про перевезення товарів автомобільним транспортом ТОВ «Рівне-Тір» суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 2.1 та 3.1.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.07.2021 № Т789/21 між Позивачем та ТОВ «НАВІС ГРУП», яке забезпечувало перевезення товарів автомобільним транспортом, експедитор (перевізник): бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок замовника (позивача) організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів у міжміському та міжнародному сполученні автомобільним транспортом; на виконання доручення замовника (позивача) здійснювати добір перевізників, агентів, інших третіх осіб, укладати угоди з третіми особами від свого імені договори та за рахунок замовника.
Стосовно посилання відповідача на те, що у відповідача наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ суд зазначає наступне.
Вказані посилання є загально нормативними, ніким не оспорюються, проте, самі по собі вони не свідчать про наявність у митного органу підстав, передбачених частиною третьою статті 53 МК України для витребування документів.
Суд звертає увагу, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені у митному відношенні із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена, зокрема, в постанові від 31 березня 2020 року у справі №826/12344/15.
Відповідач вказує на те, що експортна декларація від 25.10.2022 № 00002976/000620/2022 містить інформацію про контракт, назву та адресу вантажоотримувача, що не пов'язані з оцінюваним товаром, у зв'язку із чим прийшов до висновку, що позивач не надав документів про свій зв'язок з імпортером, вказаним в експортній декларації.
З пояснень позивача вбачається, що як прайс-лист так і експортну декларацію декларантом було надано відповідачу помилково. Відомості, на наявність яких в експортній декларації посилається відповідач, свідчать, що цей документ, дійсно, не стосується товару, щодо якого винесено оскаржуване рішення.
Виключний перелік документів, що надаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів та розбіжності, в яких можуть бути підставою для витребовування додаткових документів, визначений в частині другій статті 53 МК України.
Митна декларація не належить до таких документів.
У зв'язку з цим суд погоджуються з доводами позивача, що обґрунтування відповідачем висновків про наявність у наданих до митного оформлення документах розбіжностей чи відсутності в них необхідних відомостей, на підставі митної декларації країни відправлення суперечить частині 3 статті 53 МК України, відповідно до якої копія митної декларації країни відправлення може вимагатися митним органом додатково у разі, якщо надані документи, які підтверджують митну вартість, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен був вказати в оскаржуваному рішенні, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення відповідачем в оскаржуваному рішенні належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування ним додаткових документів, зокрема, перекладу декларації країни відправлення, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 05.03.2019 в справі №815/143/17, від 09.04.2019 в справі №825/1575/17.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач, послався на відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів за ціною договору, а також про складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що унеможливлює застосування визначених ст. 57 МК України методів визначення митної вартості 2а-2г. Водночас, відповідач вказав на наявність інформації, що є підставою для застосування другорядного методу 2ґ (резервного методу).
Джерелом інформації, яким користувався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, була митна декларація від 03.06.2021 № 401020/2021/027584 (9,5661 доларів США за пару).
Представником позивача у відповідь на адвокатський запит від відповідача отримано лист від 31.01.2023 № 7.8-4/28.13/8.19/1416 з копією зазначеної декларації.
У наданій копії декларації відповідачем залишено обсяг відомостей про товар, що фактично унеможливлює аналіз обґрунтованості визначення джерела інформації, зокрема, відсутня інформація про умови поставки, повне найменування товару.
Також відповідно до графи 15 митної декларації, визначеної джерелом інформації, країною відправлення товару № 682 походженням з Бангладеш (графа 34) була Румунія. Тобто перш ніж товар був проданий в Україну, він був імпортований до Румунії.
У той же час на підставі декларації, якої стосується оскаржуване рішення, товар був відправлений з Бангладеш, тобто з країни походження.
Таким чином ціна товару, якого стосується оскаржуване рішення, та товару джерела інформації формувалась за різних обставин.
В оскаржуваному рішенні відповідач не навів інформації з митної декларації, яку визначено ним як підставу для коригування митної вартості, в обсязі, що дозволила б встановити, яким чином митна вартість належного Позивачу товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що є порушенням частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 27.06.2019 у справі № 803/667/17 про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
У відповідності з ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі змісту спірного рішення відповідача від 24.01.2023 № UA100380/2023/000008/1 вбачається, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товарів базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем заявленої в митній декларації від 20.01.2023 № UA100380/2023/670838 (№ 23UA100380670838U7) митної вартості імпортованих товарів є необґрунтованими, а подальше коригування їх митної вартості є протиправним.
Приписами ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на значення задекларованої позивачем митної вартості товарів судом не встановлено.
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд доходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
В позовній заяві позивачем не заявлялося позовної вимоги щодо відшкодування судових витрат, а тому, судом питання розподілу судових витрат не розглядалося.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.01.2023 № UA100380/2023/000008/1.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.