17 травня 2024 року Справа № 280/1951/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - відповідач), у якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
1) визнати протиправною відмову відповідача у призначенні позивачу компенсації як фізичній особі, які надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, оформлену як рішення №39 від 08.02.2024 «Про затвердження висновку що до ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі»;
2) зобов'язати відповідача призначити позивачу компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» з дня звернення за її призначенням.
Крім того, просить стягнути із відповідача понесені позивачем судові витрати.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Невольніченком О.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АХ № 1052779 від 26.02.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач здійснює догляд за своїм племінником ОСОБА_2 , який відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією є інвалідом 1б групи з дитинства безстроково та потребує постійного стороннього догляду. Відповідачу було надано пакет документів відповідно до Порядку № 859, за результатами розгляду якого комісією Широківської сільської ради було складено акт проведення обстеження сім'ї, який містить висновок-рекомендацію про призначення позивачу компенсації як особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі. Попри зазначену рекомендацію, відповідач прийняв рішення, за яким ОСОБА_2 визнано таким, що не потребує надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі. Представник наполягає, що позивач є особою, яка надає соціальні послуги з догляду, та має право на отримання компенсації за догляд на непрофесійній основі. Зауважує, що оскаржуване рішення прийняте всупереч акту проведення обстеження сім'ї, без урахування висновку довідки до акта огляду МСЕК.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
02.04.2024 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 15766), у якому відповідач зазначає, що оскільки висновком про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг ОСОБА_2 нарахована суму балів 100 (менше 54 балів) виконавчий комітет Широківської сільської ради рішенням від 08.02.2024 № 39 затвердив висновок, відповідно до якого ОСОБА_2 не потребує надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі. Він був поінформований також про звернення із заявами на отримання інших видів соціальних послуг. При комплексному визначенні ступеня індивідуальних потреб особи ОСОБА_2 було враховано медичні показники стану його здоров'я, оскільки в складі робочої групи з комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг є лікар. Довідки до акта огляду МСЕК не є виключною підставою для призначення компенсації, оскільки відповідно до пункту 7 Порядку № 859 здійснюється також за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг. Зауважує, що права ОСОБА_2 не порушено, він не позбавлених права на отримання іншої соціальної послуги «Догляд вдома», яка надається на професійній основі. З огляду на викладене, вважає зазначені у позові підстави необґрунтованими та безпідставними, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 11.03.2024 позовну заяву залишено без руху, на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви із зазначенням належного відповідача та його місцезнаходження відповідно до даних Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України; доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви із доданими до неї документами листом із описом вкладення або підтвердження (квитанція) про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (у випадку наявності такого у відповідача).
Ухвалою від 18.03.2024 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував від виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області належним чином засвідчені копії матеріалів особової справи ОСОБА_1 та інших документів, на підставі яких прийнято спірне рішення від 08.02.2024 №39 «Про затвердження висновку що до ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі».
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 627739 від 23.02.2022 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою І групи інвалідності, підгрупа Б, інвалід з дитинства, інвалідність встановлена безстроково. У висновку про умови та характер праці зазначено, що потребує постійного стороннього догляду.
Актом проведення обстеження сім'ї від 09.01.2024 встановлено, що ОСОБА_1 щоденно надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 . За висновком-рекомендації ОСОБА_1 , 1986 р.н., рекомендовано призначення компенсації як особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі. Акт складений та підписаний ОСОБА_1 (ознайомлений), старостою та фахівцем соціальних робіт.
10.01.2024 позивачем до відповідача надано заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та заяву ОСОБА_2 про згоду отримувати соціальні послуги.
Під час розгляду поданих документів, відповідачем проведено процедури комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб, яка потребує надання соціальних послуг, за результатами якої складено висновок про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особам надання соціальних послуг від 06.02.2024 № 47
Відповідно до висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особам надання соціальних послуг від 06.02.2024 № 47, ОСОБА_2 за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб набрав 100 балів, та відповідно є таким, що не потребує надання послуги з догляду на непрофесійній основі.
Рішенням виконавчого комітету Широківської сільської ради від 08.02.2024 № 39 затверджено висновок від 06.02.2024 № 47 робочої групи з комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, складений за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб гр. ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати гр. ОСОБА_2 таким, що не потребує надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі.
Вважаючи протиправним рішення відповідача, яким визнано ОСОБА_2 таким, що не потребує надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі, позивач звернулась із цим позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Закон України від 17.01.2019 № 2671-VIII «Про соціальні послуги» (далі - Закон № 2671-VIII) визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Пунктом 17 частини першої статті 1 Закону № 2671-VIII передбачено, що соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Суб'єктами системи надання соціальних послуг є, зокрема, надавачі соціальних послуг (пункт 3 частини першої статті 8 Закону № 2671-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 2671-VIII до надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 13 Закону № 2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є особами з інвалідністю I групи.
За правилами частини сьомої статті 13 Закону № 2671-VIII фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (далі - Порядок №859).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 6 Порядку № 859 для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку. Особою/законним представником особи, яка потребує надання соціальних послуг, подається заява про згоду отримувати соціальні послуги.
За змістом пункту 7 Порядку № 859 призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, таких документів у паперовій формі: заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; заяви про згоду отримувати соціальні послуги; копії свідоцтва про народження дитини (у разі надання дитині соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі); декларації про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім'ї фізичної особи, яка надає соціальні послуги; копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю); висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ; висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, за формою, затвердженою МОЗ; копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ; довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ; копії рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена); копії рішення суду або органу опіки та піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників).
Копії поданих документів засвідчуються посадовими особами уповноваженого органу або центру надання адміністративних послуг, який прийняв заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги.
Уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги здійснює комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, за показниками згідно з додатком.
Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснюється фахівцями уповноваженого органу разом із представниками закладу охорони здоров'я, надавачів соціальних послуг із залученням особи, яка потребує надання соціальних послуг, та/або її законного представника.
За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, уповноваженим органом готується висновок за формою згідно з додатком.
Особа потребує надання соціальних послуг, якщо за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, їй установлено IV чи V групу рухової активності.
Згідно з абзацами третім, четвертим пункту 14 Порядку №859 для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім'ї фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім'ї затверджується Мінсоцполітики. Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, обстеження сім'ї для встановлення факту догляду є обов'язковим.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 14 Порядку №859 компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи. Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом протягом 10 днів з дати подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги.
Рішення уповноваженого органу про відмову у призначенні компенсації може бути оскаржено у визначеному законодавством порядку (пункт 17 Порядку №859).
Додатком до Порядку № 859 визначено показники, за якими здійснюється комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, а саме: ступінь індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг (таблиця 1), визначається на підставі оцінки можливості виконання елементарних та складних дій: IV група рухової активності: 5 ступінь включає 54 - 62 балів за шкалами оцінки виконання елементарних та складних дій; 6 ступінь включає 43 - 53 балів; 7 ступінь включає 32 - 42 балів; V група рухової активності: 8 ступінь включає 25 - 31 балів за шкалами оцінки виконання елементарних та складних дій; 9 ступінь включає 12 - 24 балів; 10 ступінь включає 0 - 11 балів.
Згідно із формою Висновку про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, затвердженою в додатку до Порядку № 859, якщо за результатами комплексного визначення індивідуальних потреб сума балів становить більше ніж 54 бали, особа не потребує надання соціальних послуг з догляду, якщо сума балів становить від 54 до 0 балів - потребує.
Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, уповноважений орган (в даному випадку - виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області як виконавчий орган сільської ради в розумінні положень пункту 3 Порядку №859) зобов'язаний діяти згідно вказаного Порядку №859, зокрема, розглянути подану заяву та додані до неї документи і прийняти рішення за результатами розгляду такої заяви про призначення компенсації або про відмову в її наданні. Для призначення виплати компенсації заявник подає відповідну заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та вичерпний перелік документів, передбачених пунктом 7 Порядку №859.
З метою забезпечення надання компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 859, постанови Кабінет Міністрів України від 07.05.2022 № 591, керуючись статтями 34, 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет Широківської сільської ради вирішив затвердити Порядок подання та оформлення документів для призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги на непрофесійній основі, в Широківській сільській раді Запорізького району Запорізької області.
За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб відповідно до висновку про результатами комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг від 06.02.2024 № 47 встановлено 100 балів, відповідно є таким, що не потребує надання соціальних послуг з догляду. Разом з тим, вказаний висновок не містить мотивів, критеріїв та доказів на їх підтвердження, за якими фахівцями визначено для ОСОБА_2 суму балів 100. Крім того, суд зауважує, що відповідно до наданої таблиці 2 (шкала оцінки можливості виконання елементарних дій) до висновку від 06.02.2024 № 47 сума балів складає 83, проте у самому висновку зазначено суму 100 балів.
Долучена до матеріалів справи, яка також перебувала на розгляді у відповідача, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 627739 від 23.02.2022 містить висновок про потребу ОСОБА_2 саме постійного стороннього догляду, а не будь-яких інших соціальних послуг. Зазначена довідка містить інформацію про групу та причину інвалідності, строк встановлення інвалідності, висновок про умови та характер праці, які є обов'язковими для підприємств, установ та організацій.
Крім того, відповідачем також розглядався акт проведення обстеження сім'ї від 09.01.2024, яким рекомендовано призначити ОСОБА_1 компенсації як особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі. При цьому метою обстеження є саме оцінювання фахівцем із соціальної роботи потреб особи/сім'ї у соціальних послугах.
Водночас висновок про результатами комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг від 06.02.2024 № 47 не містить відомостей щодо підстав врахування/неврахування довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 627739 від 23.02.2022 та акта проведення обстеження сім'ї від 09.01.2024, яким рекомендовано призначити ОСОБА_1 компенсації як особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі.
Враховуючи викладені обставини, суд зазначає, що висновок про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг щодо ОСОБА_2 від 06.02.2024 № 47 суперечить медичним показникам та медичним документам ОСОБА_2 , які слід враховувати при вирішенні питання про його потребу в отриманні соціальних послуг.
Щодо доводів відповідача стосовно рекомендованого виду соціальних послуг як догляд вдома слід зазначити наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» перелік соціальних послуг, що надаються відповідно до цього Закону, визначається класифікатором соціальних послуг, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з частиною шостою статті 15 згаданого Закону базовими є такі соціальні послуги: 1) догляд вдома, денний догляд; 2) підтримане проживання; 3) соціальна адаптація; 4) соціальна інтеграція та реінтеграція; 5) надання притулку; 6) екстрене (кризове) втручання; 7) консультування; 8) соціальний супровід; 9) представництво інтересів; 10) посередництво; 11) соціальна профілактика; 12) натуральна допомога; 13) фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору; 14) переклад жестовою мовою; 15) догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних; 16) супровід під час інклюзивного навчання; 17) інформування; 18) медіація.
У відповідності до Класифікатора соціальних послуг, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 429 від 23.06.2020, код 015.0 «Догляд»; назва соціальної послуги 015.1 «Догляд вдома», включає в себе допомогу в самообслуговуванні (дотримання особистої гігієни, рухового режиму, годування), пересуванні в побутових умовах, веденні домашнього господарства (закупівля і доставка продуктів харчування, ліків та інших товарів, приготування їжі, косметичне прибирання житла, оплата комунальних платежів, прання білизни, дрібний ремонт одягу), в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами (виклик лікаря, працівників комунальних служб, транспортних служб тощо); навчання навичкам самообслуговування; допомогу в забезпеченні технічними засобами реабілітації, навчання навичкам користування ними; психологічну підтримку; інформування та представництво інтересів.
Отримувачами послуги є особи похилого віку, діти з інвалідністю, особи з інвалідністю; особи з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), особи з психічними та поведінковими порушеннями (комбіновані порушення), надаються за місцем проживання отримувача соціальної послуги; за місцем перебування отримувача соціальної послуги (вдома); строк надання: постійно/тимчасово.
Відповідно до вказаного Класифікатора отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи на непрофесійній основі не є окремим видом соціальної послуги, а фактично становить окрему форму надання соціальних послуг членом сім'ї отримувача на непрофесійній основі.
Отже, рекомендація у медичному висновку про надання соціальної послуги як догляд вдома не виключає можливості отримання такої послуги на непрофесійній основі від фізичної особи.
Посилання, що міститься у пункті 2 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 859 від 23.09.2020 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», про неможливість призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги особам, якщо такі особи отримують соціальні послуги з догляду вдома, не може застосовуватися до розглядуваного випадку, оскільки позивач не отримував такої соціальної послуги (на професійній чи непрофесійній основі) на момент звернення до відповідача. Водночас, така рекомендована соціальна послуга може надаватися фізичною особою на непрофесійній основі.
Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відтак, невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити.
У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Водночас, як встановлено судом, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано не було.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що уповноважені особи на проведення комплексного обстеження не надали належної оцінки приведеним вище медичним документам ОСОБА_2 щодо стану його здоров'я та як наслідок винесли необґрунтований належними доказами висновок про результати комплексного визначення індивідуальних потреб щодо потреби у наданні соціальних послуг.
Таким чином, оскаржуване рішення від 08.02.2024 № 39 «Про затвердження висновку щодо визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі», яким затверджено висновок від 06.02.2024 № 47 робочої групи з комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, складений за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб гр. ОСОБА_2 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, є необґрунтованим, оскільки не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для позивача рішення.
Разом з тим, оцінка правомірності відмови у призначенні компенсації стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у рішенні від 08.02.2024 № 39 (яким затверджено висновок від 06.02.2024 № 47) про відмову у призначенні позивачу компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі. Зазначені дії належать до повноважень відповідачів і суд позбавлений можливості за таких умов вирішувати питання про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі, відповідно до Постанови № 859.
Суд зауважує, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18.
У постанові від 26.09.2023 у справі № 420/5833/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує останнього вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Натомість, застосування такого способу захисту прав, свобод та інтересів позивача як зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, є правильним тоді, коли останній розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив у його задоволенні.
З урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт владних повноважень дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах належним способом захисту порушеного права позивача, за встановлених обставин, є зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що за змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин третьої-шостої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду надано копію договору № 25.02.24 про надання правничої допомоги від 25.02.2024, укладеного між адвокатом Невольніченком О.О. та Вакуленком О.В.
Відповідно до пунктів 1, 3 зазначеного договору адвокат надає правову допомогу клієнтові з приводу представництва інтересів клієнта в якості представника в справі про оскарження рішення.
Сторони обумовили, що правнича допомога в даній справі узгоджена сторонами в фіксованій сумі 4000,00грн.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі №520/12065/19, постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, відповідно до якої відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу вищевикладеного, видно, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 922/902/19.
Відтак що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом та в даному випадку опис робіт, виконаних адвокатом не є обов'язковим.
Водночас суд зауважує, що навіть за умови визначення у договорі фіксованого розміру гонорару адвоката, суд оцінюючи такий розмір має надавати оцінку всім складовим таких витрат та може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Так, у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 по справі №560/3073/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Разом з тим, принциповим під час вирішення цього питання є перевірка судом доведеності стороною відповідності таких витрат критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та їх співмірності зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг та ціною позову.
Суд зауважує, що ця справа є справою незначної складності, справа розглянута у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, відповідно до якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
З огляду на викладене, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн є не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 2000,00 грн.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Квитанцією від 02.03.2024 № 3465-9013-7655-8166 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 605,60 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 08.02.2024 № 39 про відмову у призначенні ОСОБА_1 компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Зобов'язати виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 компенсації за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживанням: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач - виконавчий комітет Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, місцезнаходження: вул.Центральна, буд.1, с.Широке, Запорізький район, Запорізька область, 70413; код ЄДРПОУ 04352865.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.05.2024.
Суддя К.В.Мінаєва