20 травня 2024 року (09:10)Справа № 280/3032/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
04.04.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2024 № 00027900709.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною фактичною перевіркою, податковим органом встановлено порушенням позивачем 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема реалізацію товарів, без відповідних документів, які підтверджують їх облік та походження у встановленому порядку на загальну суму 407 127,00 грн. З виявленими порушеннями позивач не погоджується, оскільки позивачем 10.02.2024 надано первинні документи на товар, який знаходився на реалізації 10.02.2024. У зв'язку з тим, що інспекторами, які проводили фактичну перевірку у магазині «Золотий Вік», у якому здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 не досліджено усі надані документи, повторно було надано первинні документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів контролюючому органу разом із запереченнями на акт перевірки. Проте, контролюючим органом при розгляді заперечень на акт фактично перевірки було проігноровано доводи ФОП ОСОБА_1 та залишено висновки акту фактичної перевірки без змін. Зауважує, що для підтвердження належного ведення обліку товарних запасів, які перебувають чи перебували на реалізації у ФОП ОСОБА_1 та відображення в обліку первинних документів щодо походження товару на суму 407127,00 грн, який зафіксований перевіряючими під час перевірки, позивачем наведено таблицю, яка підтверджена відповідними актами прийому-передачі товару на комісію та обліком товарних запасів. Разом з цим, під час перевірки встановлено реалізацію товару, без документів які підтверджують облік та походження реалізованого товару на суму 407127,00 грн. У такому, випадку, відповідач повинен довести, що цей товар по-перше, був реалізований позивачем, а по-друге, що реалізований товар не був облікований та первинні документи на цей товар відсутні. Проте, жодних таких доказів у матеріалах перевірки не міститься. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 09.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
29.04.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20321), в якому зазначає, що враховуючи ненадання до перевірки саме в магазині документів, що підтверджують облік та походження товарів, що знаходились в реалізації (документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/ або документи на внутрішнє переміщення товарів), актом перевірки зафіксоване порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». До документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару, в тому числі за місцем їх реалізації, належать первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Так, надані акти-приймання передачі, надані позивачем, не підтверджують факт отримання позивачем товару саме в магазині, де проводилась перевірки. Тож необхідними є документи про переміщення товару від податкової адреси позивача в м. Запоріжжі до магазину, яке є внутрішнім переміщенням від ФОП до місця торгівлі. Відповідно, позивач повинен був надати документи на таке внутрішнє переміщення. Тобто, надані позивачем документи можуть підтверджувати лише наміри сторін договорів комісії, які без документів на переміщення товару безпосередньо від міста Запоріжжя до магазину в місті Луцьк не підтверджують походження такого товару в магазині, де проводилась перевірка. Отже переміщення товару потребує обліку, який складається з низки документів. Так надання тільки угод, як підстав постачання товару, без підтвердження постачання такого товару до магазину з товарно-транспортними накладними, з сертифікатами відповідності, або документами на внутрішнє переміщення не може вважатись повним комплектом документів щодо походження такого товару в магазині. Товаротранспортні накладні є підставою для перевезення, але також потребують підтвердження підстав для такого переміщення саме від вантажовідправника. А в разі передачі товару за угодою не на адресу магазину, а на адресу іншого об'єкта позивача, підтвердженням правомірності переміщення товару саме в магазин, є документи на внутрішнє переміщення з підписом уповноваженої особи, зокрема директора магазину. Однак, позивачем надано документи, які свідчать про намір переміщення товару тільки в межах міста Запоріжжя, тож такі документи не стосуються предмету спору, відповідно не є належними доказами по справі в розумінні статті 73 КАС України, тому що не підтверджують переміщення товару саме на адресу магазину, де проводилась перевірка. Крім того, позивач не посилається на конкретні первинні документи, що підтверджують походження товару, що знаходився на реалізації в магазині, натомість надає загальні списки з переліком товару, які складені у місті Запоріжжі. Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає, що діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДПС України прав, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ФОП ОСОБА_1 здійснює свою господарську діяльність з реалізації ювелірних виробів в магазині «Золотий Вік» на підставі Договору комісії №65 від 28.12.2020, додаткової угоди №1 від 28.12.2020 до нього та договору комісії №44-ТДК від 01.05.2023, додаткової угоди №1 від 01.05.2023 та актів приймання -передачі до них.
На виконання листа ДПС України від 05.01.2024 №301/7/99-00-07-04-02-07 та на підставі ст.20, п. 75.1.3 п. 75.1ст. 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, п.80.8 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Рівненській області видано наказ №300-п від 06.02.2024 про проведення фактичної перевірки магазину «Золотий вік» за адресою: АДРЕСА_2 , з 06 лютого 2024 року терміном 10 діб, з метою перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Період діяльності що перевіряється згідно статті 102 ПК України (т.1 а.с.193).
На підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області №300-п від 06.02.2024 та направлення від 06.02.2024 №490/Ж3/17-00-07-05-15 фахівцями ГУ ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку магазину «Золотий вік» за вищевказаною адресою, за результатами якої складено та зареєстровано акт фактичної перевірки від 12.02.2024 №1515/ж5/17-00-07-05-17/2523611941 (т.1 а.с.198-199).
За змістом вказаного акту, проведеною фактичною перевіркою встановлено факт реалізації ювелірних виробів без наявності документів в паперовій та/або електронній формі, а саме: протягом проведення фактичної перевірки не надано для огляду документи що підтверджують походження товарних запасів на даному господарському об'єкті - магазині за адресою АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та їх облік, зокрема але не виключно: документи щодо інвентаризації товарних запасів за місцем реалізації по вказаній адресі, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів на даний господарський об'єкт за вказаною адресою, які на момент перевірки знаходяться в місті продажу - магазині за адресою АДРЕСА_2 на загальну суму 407 127,00 грн. (згідно акту зняття залишків)».
Зазначене свідчить про недотримання позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
22.02.2024 позивачем на адресу ГУ ДПС у Рівненській області направлені заперечення на акт фактичної перевірки від 12.02.2024 №1515/ж5/17-00-07-05-17/2523611941, одночасно надавши: первинні документи на товар який знаходився на реалізації 10.02.2024 та який вибув з реалізації на флеш-носії; копії договору транспортного експедирування №52-52 від 01.04.2019 з замовленнями (акт-замовлення), звітами експедитора та актами виконаних робіт до договору транспортного експедирування №52-52 від 01.04.2019; копії договору комісії №65 від 28.12.2020 та Додаткової угоди №1 від 28.12.2020 до нього; копії договору комісії №44-ТДК від 01.05.2023 та додаткової угоди №1 від 01.05.2023 до нього; залишки товарів на комісії станом на 10.02.2024; облік товарних запасів; копію акту інвентаризації від 07.02.2024; копію акту про відмову від отримання/підписання документів від 10.02.2024 (т.1 а.с.156-165).
На підставі акту перевірки від 12.02.2024 №1515/ж5/17-00-07-05-17/2523611941, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» № 00027900709 від 12.03.2024, яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 407 127,00 грн. (т.1 а.с.196).
Відповідно до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по акту фактичної перевірки від 10.02.2024 №1515/ж5/17-00-07-05-17/2523611941 (дата реєстрації 12.02.2024) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 407127,00 грн. за порушення вимог п.12 ст.3 Закону України від «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: реалізацію товарів, без відповідних документів, які підтверджують їх облік та походження у встановленому законом порядку на загальну суму 407 127,00 грн. (т.1 а.с.19).
Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулась до суду із даним позовом про його скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Щодо підстав для проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Із змісту п.81.1 ст.81 ПК України слідує, що в наказі про проведення перевірки повинні зазначатися, серед іншого, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем призначено фактичну перевірку на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України.
Відповідно до пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Із змісту цієї норми слідує, що вказана підстава, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання, вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Чинне законодавство не деталізує форму та шляхи отримання такої інформації, однак наголошує на тому, що така повинна підтверджувати можливі порушення платником податків діючого законодавства.
За вказаною підставою контролюючий орган в наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.
Під час розгляду справи з'ясовано, що підставою для проведення спірної перевірки слугувала інформація, викладена в листі ДПС України від 05.01.2024 №301/7/99-00-07-04-02-07 щодо здійснення контрольно-перевірочних заходів магазинів ювелірних виробів «Золотий вік».
Суд зазначає, що в наказі ГУ ДПС у Запорізькій області № 300-п від 06.02.2024 міститься покликання на вказаний лист як на фактичну підставу для проведення відповідної перевірки.
Водночас, під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, в разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Згідно з встановленими судом фактичними обставинами справи посадові особи ГУ ДПС у Рівненській області були допущені до проведення фактичної перевірки за місцем здійснення позивачем господарської діяльності; така перевірка була проведена; під час її проведення на вимогу фахівців позивач надавав необхідні документи.
Отже, формулювання підстав перевірки в наказі надавало об'єктивного розуміння того, що підставою для проведення перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері здійснення платниками податків розрахункових операцій.
Також, зміст наказу про призначення перевірки не призвів таких порушень, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.
Щодо виявлених перевіркою порушень, за які відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані фінансові санкції, суд вказує про наступне.
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Порядок ведення обліку товарних запасів для ФОП, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок № 496), визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону № 265/95-ВР зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі - Форма обліку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку (п. 1 розд. II Порядку № 496).
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Також, згідно з положеннями п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Так, судом встановлено, що 10.02.2024 ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки, на вимогу контролюючого органу надано електрону Форму обліку товарних запасів, залишки товару на комісії станом на 10.02.2024 та первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, які знаходився на реалізації станом на 10.02.2024 та який вже вибув з реалізації, у форматі візуалізації для перегляду та копіювання шляхом фотофіксації, зокрема: договори комісії, акти приймання/повернення товару, форма обліку товарних запасів, що ведеться за місцем продажу товарів: АДРЕСА_2 . Окрім цього, на вимогу перевіряючих було роздруковано та надано у паперовій формі трудові договори, договір оренди, залишки товарів на комісії станом на 10.02.2024. Надання документів перевіряючим, під час проведення перевірки, здійснювалося директором магазину ОСОБА_2 в присутності заступника директора магазину ОСОБА_3 .
Зазначена обставина підтверджується актом про відмову від отримання/підписання документів від 10.02.2024, в якому зазначено про відмову ревізорів від отримання зазначених документів на флеш носії (т.1 а.с.139).
Статтею 20 Закону № 265/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Отже, облік товарних запасів, здійснення продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку є обов'язком суб'єкта господарювання відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР, а стаття 20 цього Закону передбачає санкцію, що може бути застосована до суб'єкта господарювання в тому випадку, коли ця особа реалізує товари, які не обліковані у встановленому порядку так і в разі ненадання суб'єктом господарювання під час перевірки документів, що підтверджують облік товарів, які знаходяться у місці продажу/господарському об'єкті.
Разом з цим, позивачем надавались під час проведення фактичної перевірки документи, які підтверджують облік та походження товарів, які знаходився на реалізації станом на 10.02.2024, тобто на момент проведення перевірки, які перевіряючими не були взяті до уваги, натомість у акті перевірки податковим органом зазначено, що протягом проведення фактичної перевірки не надано для огляду документи що підтверджують походження товарних запасів та їх облік, у зв'язку із чим встановлено факт реалізації ювелірних виробів без наявності документів в паперовій та/або електронній формі на суму 407 127,00 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом не досліджувались документи, які надавались позивачем під час проведення перевірки, у зв'язку із чим висновки, зазначені у акті фактичної перевірки про порушення позивачем вимог чинного законодавства є припущеннями перевіряючих.
Вищенаведене вказує на необ'єктивний підхід контролюючого органу до проведення податкової перевірки та встановлення її результатів, а відтак винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» не підтверджується жодними доказами та є безпідставним та необґрунтованими.
Разом з цим, позивачем разом із запереченням на акт фактичної перевірки від 12.02.2024 №1515/ж5/17-00-07-05-17/2523611941 надавались первинні документи на товар який знаходився на реалізації 10.02.2024 та який вибув з реалізації на флеш-носії; копії договору транспортного експедирування №52-52 від 01.04.2019 з замовленнями (акт-замовлення), звітами експедитора та актами виконаних робіт до договору транспортного експедирування №52-52 від 01.04.2019; копії договору комісії №65 від 28.12.2020 та Додаткової угоди №1 від 28.12.2020 до нього; копії договору комісії №44-ТДК від 01.05.2023 та додаткової угоди №1 від 01.05.2023 до нього; залишки товарів на комісії станом на 10.02.2024; облік товарних запасів; копію акту інвентаризації від 07.02.2024; копію акту про відмову від отримання/підписання документів від 10.02.2024.
Проте, ГУ ДПС у Рівненській області, при розгляді заперечень на акт фактично перевірки так само було проігноровано доводи ФОП ОСОБА_1 та залишено висновки акту фактичної перевірки без змін.
З нього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду у постановах від 13.07.2022 у справі №3640/20016/18, від 17.01.2022 у справі №640/4983/19 сформував сталу правову позицію, відповідно до якої податкові повідомлення-рішення, винесені контролюючим органом без урахування документів та пояснень, наданих платником податків на стадії заперечень на акт перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.
Окрім того, суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.03.2024 № 00027900709 винесено за порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Так, із системного аналізу вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що штрафна санкція застосовується виключно за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 806/2402/16 зазначив: «Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що застосування такої санкції можливо до підприємства, яке не облікувало товар та реалізувало його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операції».
Однак, судом встановлено, що в акті перевірки зафіксовано факт реалізації необлікованого товару на суму 407127,00 грн. Проте, жодних належними, допустимими та достовірними доказів на підтвердження зазначеної обставини матеріали проведеної фактичної перевірки не містять та до суду не надано.
Таким чином, суд не погоджується з доводами відповідача про встановлені порушення позивачем вимог п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки відповідачем не доведено суду факту продажу необлікованого товару.
Суд зауважує, що підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром). При цьому, застосування вказаної санкції можливе до суб'єкта господарювання, яке не облікувало товар та реалізувало його.
Ураховуючи вищевикладене у сукупності, у повній мірі оцінивши доводи та дослідивши надані докази, які стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.03.2024 № 00027900709 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ДПС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати зі сплати судового збору, документально підтверджені у сумі 4071,27 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 12.03.2024 № 00027900709.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 4071,27 грн. (чотири тисячі сімдесят одна гривня 27 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 20.05.2024.
Суддя Ю.В. Калашник