20 травня 2024 року Справа № 280/3079/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
08 квітня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу про звільнення, його вислуга років становила у календарному обчисленні - 23 роки 02 місяці 26 днів; у пільговому обчисленні - 29 років 02 місяці 06 днів. В зв'язку з чим позивач вважає, що має право на призначення пенсії за вислугу років, на підставі п.«а» ст.12 Закону України від 09.04.1992 за №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії (документи було повернуто без розгляду). Позивач вказує на те, що таке рішення відповідача порушує його конституційні права на соціальний захист та пенсійне забезпечення. Просить суд задовольнити позов.
12 квітня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/3079/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 19 квітня 2024 року за вх. № 18796. З позиції відповідача, В обґрунтування відзиву посилається на те, що оскільки нормою Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено як обов'язкову умову для призначення пенсії особам, звільненим зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Вказав, що редакція Порядку № 393 до внесення змін передбачала зарахування календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ. Натомість, новою редакцією пункту 3 Порядку № 393 передбачено зарахування останньої тільки для визначення розміру пенсії. Вважає, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року. Враховуючи те, що станом на дату звільнення позивача з військової служби (25 листопада 2022 року) діяла нова редакція пункту 3 Порядку № 393, відсутні підстави для зарахування на пільгових умовах позивачу часу проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідь на відзив надійшла до суду 23 квітня 2024 року за вх. № 19430. Представник позивача зазначає, в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2023 по справі № 280/2788/23 зазначено позицію, згідно якої до загального строку вислуги позивача входить урахування пільгових умов для обчислення необхідного стажу для призначення пенсії, та перевищує необхідний строк для призначення пенсії 25 календарних років. З огляду на викладене, представник позивача вважає позицію відповідача такою, що не відповідає вимогам п. "а" ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХII, а також встановленим (преюдиційним) обставинам у Рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2023 року по справі № 280/2788/23, у зв'язку з чим, просимо поставитись до позиції відповідача критично і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Наказом від 22.11.2022 №627/К позивача з 25.11.2022 звільнено з органів кримінально-виконавчої служби за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію) (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) (а.с.17).
Згідно із вищезазначеного наказу вислуга років позивача станом на день звільнення становить: календарна: 23 роки 02 місяців 26 днів; пільгова: 29 років 08 місяці 06 днів.
02.02.2023 позивач звернувся до Державної установи «Центр пробації» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, код ЄДРПОУ 41847154) із заявою, в якій просив підготувати та направити до ГУ ПФУ в Запорізькій області документи для призначення пенсії за вислугу років.
Листом №145/П-150/10/Ян-23 від 10.04.2023 відповідач повідомив, що пенсія особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України призначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон) та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова). Відповідно до пункту а) статті 12 Закону, пенсія за вислугу років, у тому числі особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, призначається незалежно від віку, якщо ці особи звільнені зі служби і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться відповідно до пункту 21 Постанови. Наказом Державної установи «Центр пробації» від 22.11.2022 № 627/К позивача звільнено зі служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів 25 листопада 2022 року, вислуга років на день звільнення складала в календарному обчисленні 23 роки 02 місяці 26 днів. Оскільки, у позивача календарна вислуга років менша ніж передбачено Законом, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, підстав для направлення до ГУ ПФУ в Запорізькій області документів для призначення пенсії за вислугу років немає. Призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі пільгової вислуги років Законом та Постановою не передбачено
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2023 по справі № 280/2788/23, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції, зобов'язано Державну установу «Центр пробації» оформити та подати необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2023 по справі № 280/2788/23 Державною установою «Центр пробації» листом від 04.01.2024 № 24/10/Ян-24 направлено документи, передбачені діючим законодавством, для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 були направлені до ГУ ПФУ в Запорізькій області.
13.02.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою, в якій просив повідомити про наступне:
чи подавались ДУ "Центр пробації" документи до Головного управління ПФУ в Запорізькій області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХII та чи прийняте ГУ ПФУ в Запорізькій області рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до зазначеного закону?
Листом № 4850-2925/П-02/8-0800/24 від 15.03.2024 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило позивачу, що документи призначення пенсії за вислугу років повернуто без реалізації, оскільки у порушення вимог пункту "а" ст. 12 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХII календарна вислуга років ОСОБА_1 на дату звільнення складає 23 роки 02 місяці 26 днів. Підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно Закону відсутні.
Позивач, не погодившись з правомірністю відмови, звернувся до суду із вказаним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Частиною четвертої цієї статті встановлено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.
Згідно з ч.2 ст. 2 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до п. «а» ст. 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Статтею 17-1 Закону №2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 7 пп. «б» п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» від 17.07.1992 року №393 (далі - Порядок №393) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за два місяці час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в закладах охорони здоров'я, призначених для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених та надання психіатричної допомоги, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції.
В рамках цього спору між сторонами відсутній спір про кількість вислуги років у позивача, натомість наявний різний підхід до порядку обчислення наявної вислуги років, а саме: можливість призначення пенсії при наявності вислуги років, яка має пільговий характер.
Положеннями статті 17-1 Закону №2262-ХІІ та підпункту «г» пункту 3 Порядку №393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні лише для визначення розміру пенсії (а не призначення пенсії), тому посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років є обґрунтованими та не суперечать вищезазначеним положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та вказаного Порядку.
Правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби, права на призначення пенсії за вислугу років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого та розрахованого у відповідності до норм законодавства, що регулюють засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.
В аспекті Закону №2262-ХІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за цим Законом календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.
Отже, саме через застосування норм вказаного Порядку календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах, в разі відсутності таких норм у цьому Порядку такого зарахування не відбувається.
Порядок обчислення календарної вислуги на пільгових умовах (Порядок №393) зазнав певних змін.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» від 16.02.2022 №119 (набрала чинності з 19.02.2022, далі - Постанова №119) внесені зміни до пункту 3 Порядку №393, а саме передбачено зарахування на пільгових умовах певних періодів до вислуги років лише для визначення розміру пенсії, в тому числі: один місяць служби за сорок днів - час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
За таких умов на час звільнення з органів Державної кримінально-виконавчої служби у позивача не виникало правових підстав для зарахування його календарної вислуги років на пільгових умовах для призначення пенсії за віком.
Також суд зауважує, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані висновки, викладені Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, оскільки після прийняття вказаних постанов змінилося правове регулювання спірних правовідносин, а саме Постановою №119 внесені зміни до абз. 1 пункту 3 постанови № 393, відповідно до якого на пільгових умовах зараховуються певні періоди служби до вислуги років саме для визначення розміру пенсії, а не для її призначення.
Після прийняття Постанови №119 і стаття 12 Закону №2262-ХІІ, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Постановою №119 усунуто розбіжності між Законом №2262-ХІІ та Постановою №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22 та постанові від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/22, у яких, серед іншого Верховний Суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 13.11.2023 у справі №140/1151/23.
Щодо застосування преюдиційних обставин в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2023 по справі № 280/2788/23, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц.
Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до ст. 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у п. 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
В рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2023 по справі № 280/2788/23 стороною відповідача була Державна установа «Центр пробації», коли у цій справі відповідачем є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Преюдиційний характер зазначеного рішення у даній справі втрачено.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази по справі, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 - Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 20 травня 2024 року.
Суддя Сацький Р.В.