17 травня 2024 рокум. Ужгород№ 260/2404/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Моняк Олесі Василівни (89000, Закарпатська область, Ужгородський район, смт. Великий Березний, вул. Загородня, 36) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
15 квітня 2024 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 071850001161 від 10.10.2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 12.02.1991 року по 01.10.2002 року; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу період догляду за дітьми, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.10.2023 року.
19 квітня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов'язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 09 травня 2024 року відмовні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
25 квітня 2024 року на виконання вимог ухвали суду Головним управлінням ПФУ в Закарпатській області надано суду завірені документи відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .
1. Позиції сторін.
Позивач свої позовні вимоги аргументувала тим, що записами трудової книжки повністю підтверджено період роботи в «Волосянківський радіозавод» з 12.02.1991 року по 01.10.2002 рік. Додатково вищевказаний період роботи на «Волосянківському радіозаводі» підтверджується архівною довідкою Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області № 217 від 19.02.2024 року виданої ОСОБА_3 про те, що в особових рахунках по оплаті праці «Волосянківського радіозаводу» Великоберезнянського району Закарпатської області становлять нарахування заробітної плати з 01.02.1991 року по 31.12.1992 року та за: березень, квітень, травень, грудень 1993 року. В примітці вказаної довідки зазначено, що нарахування подані в грошових одиницях, що перебували в обігу на той час. За 1994 рік вказано ПІП без нарахування заробітної плати. Вказана довідка підтверджує записи в трудовій книжці ОСОБА_1 про те, що така дійсно працювала у вказаному заводі. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист. Крім того, позивачка народила та виховала дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 ); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_3 ); ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_4 ); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження НОМЕР_5 ), що також підтверджується довідкою № 106 від 12.10.2023 року Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.
29 квітня 2024 року відповідачем 1 до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що відповідно до частини другої статті 26 Закону право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу зокрема з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 - не менше 20 років. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу - 15 років. Згідно даних, що містяться в електронній пенсійній справі з наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудові книжки, довідка про стаж, свідоцтво про народження дітей) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж складає 11 років 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Відповідачем №2 не зараховано до загального страхового стажу періоди: згідно записів трудової книжки з 12.02.1991 по 01.10.2002, оскільки відсутня сплата внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; догляд за дітьми 30.11.1984р.н., ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки у свідоцтві про народження відсутній штамп про отримання паспорту (паспорта дітей не надано, в заяві заявниця не зазначає що виховала до трьохрічного віку, анкета відсутня). Крім того, враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні. Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов'язано повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії відповідно у випадку задоволення позову. Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не здійснювало розгляд заяви позивачки, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивачки.
06 травня 2024 року відповідачем 2 до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що згідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудові книжки, довідка про стаж, свідоцтво про народження дітей) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж складає 11 років 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Не зараховано до загального страхового стажу періоди: згідно записів трудової книжки з 12.02.1991 по 01.10.2002, оскільки відсутня сплата внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; догляд за дітьми 30.11.1984р.н., ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки у свідоцтві про народження відсутній штамп про отримання паспорту (паспорта дітей не надано, в заяві заявниця не зазначає що виховала до трьохрічного віку, анкета відсутня). Період догляду за дитиною до 3-х річного віку до 01.01.2004 року зараховується на підставі раніше діючого законодавства, а саме свідоцтва про народження. Таким чином, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж (20 років).
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Закарпатській області із заявою № 993 про призначення пенсії за віком, (а.с. 46-48).
10 жовтня 2023 року Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві рішенням № 071850001161 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до поданої заяви № 993 від 04 жовтня 2023 року, (а.с. 16).
В рішенні зазначено, що згідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудові книжки, довідка про стаж, свідоцтво про народження дітей) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж складає 11 років 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Не зараховано до загального страхового стажу періоди:
- згідно записів трудової книжки з 12.02.1991 по 01.10.2002, оскільки відсутня сплата внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- догляд за дітьми 30.11.1984р.н, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки у свідоцтві про народження відсутній штамп про отримання паспорту (паспорта дітей не надано, в заяві заявниця не зазначає що виховала до трьохрічного віку, анкета відсутня).
Враховуючи вищевикладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж (20 років).
13 жовтня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом № 0700-0201-8/57064 повідомило ОСОБА_1 , що за результатами розгляду заяви про призначення пенсії № 993 від 04 жовтня 2023 року, направляють рішення про відмову у призначенні пенсії № 071850001161 від 10 жовтня 2023 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, (а.с. 17).
Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Згідно з статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Суд також враховує, що на момент внесення у трудову книжку позивача записі про періоди роботи була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 р. № 162 (далі - Інструкція № 162), де згідно з пунктом 2.2 у трудову книжку вноситься запис про роботу: прийом на роботу, перехід на іншу постійну роботу, звільнення.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Крім того, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Слід вказати, що відповідно до пункту 18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).
Аналогічний припис міститься в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно із пунктом 2.4 зазначеної Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Позивачем при поданні заяви 04 жовтня 2023 року було надано трудову книжку від 09 червня 1978 року НОМЕР_6 , (а.с. 51-59).
Так, судом із трудової книжки позивача встановлено, що згідно записів № 8-11 з 12 лютого 1991 року по 01 жовтня 2002 року ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Волосянківський радіозавод».
В даному випадку відповідач 1 мав в розпорядженні трудову книжку позивача, в якій по хронології відображено місце та роботу яку виконувала позивач та наявний відтиск печатки, тому суд констатує що відповідач 2 до обрахунку стажу ОСОБА_1 поставився формально, та протиправно не зарахував спірний період до страхового стажу.
Періоди роботи позивача з 12 лютого 1991 року по 01 жовтня 2002 року, які пенсійним органом не зараховані до страхового стажу, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, необхідно зарахувати до страхового стажу позивача, так як відсутність відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказані періоди трудової діяльності позивача не може слугувати правовою підставою для відмови позивачу у зарахуванні вказаних періодів трудової діяльності до страхового стажу який дає право на призначення пенсії за віком в зв'язку з тим, що обов'язок по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України за застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями та обов'язок своєчасної реєстрації роботодавців у пенсійних органах в якості платників страхових внесків, покладений на роботодавців які є страхувальниками осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах та платниками таких внесків, а контроль за повнотою та своєчасністю страхових внесків покладений на уповноважені контролюючі органи відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо зобов'язання зарахувати до страхового стажу період догляду за дітьми, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту «ж» частини третьої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.
Відповідно пункту 11 вказаного Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.
Отже, час догляду за дитиною зараховується до страхового стажу непрацюючій матері до досягнення нею 3-річного віку.
До заяви про призначення пенсії ОСОБА_8 надала свідоцтва про народження ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) НОМЕР_4 , ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) НОМЕР_5 , ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) НОМЕР_3 , ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) НОМЕР_2 , (а.с. 62-65).
Таким чином, період догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку має бути враховано до страхового стажу позивача, з урахуванням відомостей трудової книжки від 09 липня 1978 року НОМЕР_7 .
Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Натомість, відповідач 2 не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 12 лютого 1991 року по 01 жовтня 2002 року та періоду догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку має бути враховано до страхового стажу позивача, з урахуванням відомостей трудової книжки від 09 липня 1978 року НОМЕР_7 є протиправною, оскільки вищевказаний період підтверджується записами в трудовій книжці позивача та свідоцтвом про народження дітей.
Відтак, суд приходить до висновку про необхідність зарахування вищевказаних періодів роботи до страхового стажу позивача.
З огляду на встановлені судом обставини, на переконання суду, відповідач 2, приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії № 071850001161 від 10 жовтня 2023 року діяв у супереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом із тим, щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 04.10.2023 року, суд зазначає наступне.
З практики Європейського суду слідує, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
При цьому, у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має власну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку щодо обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, а саме шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 жовтня 2023 року № 993, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, зарахувавши позивачу до страхового стажу періоду роботи з 12 лютого 1991 року по 01 жовтня 2002 року та періоду догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку, з урахуванням відомостей трудової книжки від 09 липня 1978 року НОМЕР_7 .
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьоїстатті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач при поданні адміністративного позову сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією від 09 квітня 2024 року № 4880930005, (а.с. 12).
Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог .
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 071850001161 від 10 жовтня 2023 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 жовтня 2023 року № 993 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 12 лютого 1991 року по 01 жовтня 2002 року та періоду догляду за дітьми ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) до досягнення ними 3-річного віку, з урахуванням відомостей трудової книжки від 09 липня 1978 року НОМЕР_7 .
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
5. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 травня 2024 року.
СуддяТ.В.Скраль