про залишення позовної заяви без руху
17 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/8968/24
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі до суду позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність, стягнення моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України у порушенні строків та у тривалому невиконанні рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 17 грудня 2020 року у справі № 296/10274/19;
- стягнути з Державної казначейської служби України на його користь компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми 495,84 гривень;
- стягнути з Державної казначейської служби України на його користь борг та інфляційні нарахування на суму боргу 15782,75 гривень;
- стягнути з Державної казначейської служби України на його користь 35500,00 гривень моральної шкоди.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 5 статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Суд звертає увагу, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Частиною 4 статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
На обгрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що в порушення вимог частини 4 статті 3 Закону від 05.06.2012 №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Державна казначейська служба України не здійснила у тримісячний строк (а саме до 17.04.2021) стягнення на його користь 3000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом списання вказаних коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, як це було визначено рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2020 року у справі № 296/10274/19, та як наслідок допустила бездіяльність, яка полягає у тривалому невиконанні цього рішення.
Таким чином, зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом спірних у даній справі правовідносин є бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2020 року у справі № 296/10274/19, яким з Державного бюджету України було стягнуто на користь ОСОБА_1 3000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом списання вказаних коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Суд зазначає, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45) (далі - Порядок №845).
Відповідно до підпункту 2 пункту 35 Порядку №845 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету (п. 38 Порядку №845).
Згідно з пунктом 36 Порядку №845 у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.
Положеннями пункту 6 Порядку №845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).
В свою чергу, органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер (п.8 Порядку №845).
Зміст вказаних правових норм Порядку №845 свідчить, що обов'язок щодо здійснення на виконання рішення суду безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, виникає в органів Казначейства лише після звернення такої фізичної особи (стягувача) із відповідною заявою про виконання такого рішення суду та оригіналом виконавчого листа відповідно до п. 6 та п. 35 цього Порядку.
Разом з тим, звертаючись із даним позовом до суду з приводу оскарження бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання нею рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2020 року у справі №296/10274/19 про стягнення з Державного бюджету України на його користь 3000,00 гривень моральної шкоди, ОСОБА_1 на долучив до позовної заяви жодного доказу того його звернення до Державної казначейської служби України із заявою про виконання виконавчого листа Корольовського районного суду м. Житомира від 30.08.2022, виданого по справі №296/10274/19.
Вказане свідчить, що в порушення вимог частини 4 статті 161 КАС України позивач не надав до суду доказів, що підтверджують наявність між ним і відповідачем правовідносин щодо виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2020 року у справі №296/10274/19 про стягнення з Державного бюджету України на його користь моральної шкоди, та підтверджують обставини порушення Державною казначейською службою України його права на виконання цього рішення, на яких ґрунтуються заявлені ним позовні вимоги.
Частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановити йому строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів його звернення до Державної казначейської служби України із заявою про виконання виконавчого листа Корольовського районного суду м. Житомира від 30.08.2022, виданого по справі №296/10274/19.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.Е.Черняхович