Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 травня 2024 року Справа№200/1624/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
На адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення періоду з 24.02.2022 по 17.05.2022 до періоду участі ОСОБА_1 у заходах національної безпеки та оборони, та з відбиття збройної агресії Російської Федерації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 включити період з 24.02.2022 по 17.05.2022 до періоду участі ОСОБА_1 до заходів національної безпеки та оборони, та з відбиття збройної агресії Російської Федерації, про що видати відповідну довідку;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн./міс (з урахуванням фактично виплачених сум) за період 24.02.2022 по 17.05.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоплачену частину додаткової грошову винагороду у розмірі 106129,03 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168;
В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначає, що з 24.02.2022 по теперішній час вона безперервно проходить військову службу. В період з 24.02.2022 по 16.12.2022 позивач проходила службу на посадах військової частини НОМЕР_1 , де з 23.05.2022 по 16.12.2022 перебувала в розпорядженні старшого начальника - військової частини НОМЕР_2 . В період з 24.02.2022 по 17.05.2022 позивач виконувала обов'язки військової служби в АДРЕСА_1 та в тому числі на території ПрАТ «МК «Азовсталь». В період 17.05.2022 по 17.10.2022 позивач перебувала в полоні військ РФ. Наступний місяць позивач перебувала на лікуванні, та ще місяць у відпустці за станом здоров'я та реабілітації. Указом Президента України від 22.11.2022 №796/2022 «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі постановлено нагородити орденом «За мужність» ІІІ ступеня старшого солдата ОСОБА_2 . 16.12.2022 позивача направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 . 12.12.2023 на адресу відповідача було направлено адвокатський запит №12/12-02 з вимогою повідомити чи проводив відповідач нарахування та виплату додаткової грошової винагороди в розмірі до 100000 грн/міс за період з 24.02.2022 по 17.05.2022, надати довідки про розмір грошового забезпечення, матеріали службових розслідувань, а також повідомити причини бездіяльності щодо видачі довідки про залучення позивача у період з 24.02.2022 по 17.05.2022 до заходів національної безпеки та оборони. Листом від 27.12.2023 №1553/5951 позивач повідомив, що, начебто, додаткову грошову винагороду виплачував відповідно до законодавства, та повідомив, що позивача, начебто, не залучали до заходів національної безпеки та оборони. Однак сторона позивача вважає такі твердження відповідача такими, що не відповідають обставинам подій та порушують права позивача на виплату додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою КМ України від 28.02.2022 №168 та пільг передбачених учасникам бойових дій. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою суду від 22 березня 2024 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1624/24.
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзиву на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що з 24.02.2022 року по 31.03.2022 року необхідно зазначити, що Позивач отримав додаткову грошову винагороду у розмірі 100 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, і тому позивач не має право отримати кошти повторно.
З 01.04.2022 по 16.05.2022, відповідно до пункту 1 Постанови № 168 у редакції, що діяла до 21.01.2023, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачувалася додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшувався до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У зв'язку із тим, що інформації про існування документів, передбачених абзацом третім пункту 3 Окремого доручення № 912/з/29, що підтверджують участь Позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 1 квітня по 17 травня 2022 року немає, а дії спрямовані на пошук (виявлення) таких документів не дали позитивних результатів, відсутні підстави для видання наказу про виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 грн із розрахунку за місяць за період із 01 квітня по 16 травня 2022 року Позивачу, у зв'язку із чим виплата їй додаткової винагороди за цей період здійснювалась у розмірі 30 000,00 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.
Поряд із цим, вказує на те, що Позивач не зверталась до військової частини НОМЕР_1 щодо надання довідки про залучення до участі у бойових діях, у зв'язку із чим підстав для визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 відсутні.
Ухвалою суду від 20.05.2024 року відмовлено у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 (до заміжжя - ОСОБА_3 відповідно до копії свідоцтва про шлюб сер. НОМЕР_4 ) громадянка України, згідно паспорту № НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7 , виданим 06 листопада 2023 року.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 , тимчасове місцезнаходження: АДРЕСА_3 , є органом державної влади.
Згідно відомостей військового квитка сер. НОМЕР_9 , в частині спірного періоду, Позивач проходила військову службу з 24.02.2022 по 16.12.2022 на посадах військової частини НОМЕР_1 , де з 23.05.2022 по 16.12.2022 перебувала в розпорядженні старшого начальника - військової частини НОМЕР_2 .
Судом встановлено, та не заперечується сторонами, період з 24.02.2022 по 17.05.2022 позивач виконувала обов'язки військової служби в м. Маріуполь та в тому числі на території ПрАТ «МК «Азовсталь». В період 17.05.2022 по 17.10.2022 позивач перебувала в полоні військ РФ. Вищезазначене також підтверджується Наказом №49 від 29.11.2022 року про результати службового розслідування та копією довідки від 20.10.2022 №6038-22 про перебування позивача в полоні.
12.12.2023 на адресу відповідача було направлено адвокатський запит №12/12-02 з вимогою повідомити чи проводив відповідач нарахування та виплату додаткової грошової винагороди в розмірі до 100000 грн/міс за період з 24.02.2022 по 17.05.2022, надати довідки про розмір грошового забезпечення, матеріали службових розслідувань, а також повідомити причини бездіяльності щодо видачі довідки про залучення позивача у період з 24.02.2022 по 17.05.2022 до заходів національної безпеки та оборони.
Листом відповідача від 27.12.2023 №1553/5951 повідомлено, що, розрахунок та виплата ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 17.10.2022 додаткової грошової винагороди , передбаченої Наказом №168 проводилася відповідно до чинного законодавства, та повідомив, що позивача з 01.04.2022 по 16.12.2022 не залучено до бойових дій або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у зв'язку із відсутністю у ВЧ НОМЕР_1 відповідних документів.
У якості підтвердження вказаних обставин до суду надано архівну відомість про нараховане ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, з якої судом встановлено, що позивачу, в частині спірного періоду, нараховувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168: за квітень 2022 - 30000 грн., за травень 2022 - 63870,97 грн.
Також, судом встановлено, та не заперечується сторонами, що відповідачем виплачувалась ОСОБА_1 , додаткова винагорода в розмірі 100000,00 грн/місяц в період з 24.02.2022 по 31.03.2022.
Позивач вважає такі дії відповідача такими, що не відповідають обставинам подій та порушують права позивача на виплату додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою КМ України від 28.02.2022 №168 та пільг передбачених учасникам бойових дій, у зв'язку з чим звернулась до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, а також стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань кваліфікованим особовим складом, а також враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно із п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) грошове забезпечення військовослужбовців, складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється у порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), врегульовані правила та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам та визначена структура (складові) грошового забезпечення, яка є аналогічною структурі грошового забезпечення, визначеної у ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ та у п. 2 Постанови № 704.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.
Указом Президента України від 18.05.2022, затвердженим Верховною Радою України (законопроекти №7389 та №7390), продовжено строк дії воєнного стану із 25 травня 2022 на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022).
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено воєнний стан в Україні з 5 год. 30 хв. 23 серпня 2022 року терміном на 90 діб.
Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 02 травня 2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 27 липня 2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
09 листопада 2023 року Президентом України підписано Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 р. № 3429-IX, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - до 14 лютого 2024 року.
Указом Президента України № 10456 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05:30 14.02.2024 строком на 90 діб, тобто до 13 травня 2024 року.
Президентом України підписано Закон «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на 90 днів (законопроєкти №11235 та №11236) з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року на 90 діб, тобто до 12 серпня 2024 року до 05 години 30 хвилин.
Пунктом 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, […] разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
28 лютого 2022 року на виконання Указу Президента України № 64/2022, а також Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України була прийнята № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стан» (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 зазначеної постанови (в редакції, яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, […] виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів [...], - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України № 793 від 7 липня 2022 року внесено зміни до Постанови № 168, якими, зокрема, доповнено постанову пунктом 2-1, згідно якого порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Вказано, що даний пункт застосовується з 24 лютого 2022 року.
Суд зазначає, що постановою № 168 не визначено перелік документів, які мають підтверджувати участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів.
За поясненням відповідача, питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в тому числі перелік на підтвердження участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів, було врегульовано Окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
Згідно п.1 Окремого доручення під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (бойові дії та заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави:
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії.
Пунктом 3 Окремого доручення передбачений перелік документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходів, згідно якого такими документами є:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкту, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Також у цьому пункті вказано, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу) до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Згідно із п. 4 Окремого доручення керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку 1 до цього доручення, у про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць.
Відповідно до п. 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснювати на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;
керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
У цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи розміру 100 000 грн за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Пунктом 6 Окремого доручення визначено накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
За поясненням відповідача наведене Окреме доручення було обов'язковим для виконання/врахуванням.
Разом із цим суд зазначає, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 730), Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.
Згідно п. 8 даного Положення Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Накази Міноборони, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”. Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пп. 24 п. 40 Положення Міністр оборони дає обов'язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення.
Суд зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, установленому законом.
Пунктом 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 3 жовтня 1992 року № 493/92 визначено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Відповідно до п.п. 2, 3 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Нормативно-правові акти, зазначені в ст. 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Згідно із п. 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (далі - Положення № 731) державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси та стосуються обов'язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють, скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб'єкта нормотворення.
Пунктом 15 Положення № 731 передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення цих вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосовані.
Суд зазначає, що Окреме доручення містить норми, які зачіпають права громадян (військовослужбовців) на отримання додаткової винагороди і встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації таких прав, отже, виходячи з його змісту, воно підлягало обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Беручи до уваги, що Окреме доручення не було зареєстроване в Міністерстві юстиції України, воно не підлягає застосуванню судом при вирішенні даної справи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що 25 січня 2023 року Міністерством оборони України був прийнятий наказ № 44 (зареєстрований в Мінюсті 30 січня 2023 року за №177/39233), яким внесено зміни до Порядку № 260 (Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам), зокрема доповнено Порядок новим розділом: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Згідно п. 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 грн- тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
50 000 грн- тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30 000 грн- військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Згідно п. 4 розділу ХХХІV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно п. 3 наказу № 44 він застосовується з 1 лютого 2023 року.
Жодних вказівок про те, що винесені наказом № 44 приписи мають застосовуватись також і щодо правовідносин, що виникли раніше, - вказаний наказ не містить.
Таким чином, приписи Наказу Міноборони № 44 також не можуть застосовуватись судом до спірних правовідносин.
Інших нормативно-правових документів (наказів, доручень), які би встановлювали порядок та умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та були належним чином зареєстровані, Міністерством оборони України у період з лютого 2022 року по січень 2023 року не видавалось.
Беручи до уваги, що протягом спірних правовідносин був відсутній належний підзаконний нормативно-правовий акт щодо встановлення порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, військовослужбовцям Збройних Сил України, який був зареєстрований в Мінюсті України, суд висновує, що єдиним чинним у спірний період підзаконним нормативно-правовим актом, яким визначались підстави, порядок та умови виплати відповідачем додаткової винагороди, що передбачена Постановою № 168, була лише сама Постанова.
Як вже зазначалось, згідно із п. 1 Постанови № 168 обов'язковою умовою для виплати додаткової винагороди (збільшеної до 100 000 грн) є встановлення факту безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях чи забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
При цьому на період дії спірних правовідносин не було визначено, які документи підтверджують участь військовослужбовців Збройних Сил України у бойових діях чи у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Згідно наявних матеріалів справи судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_10 , у складі якої проходить службу позивач, з 27 лютого 2022 року базувалась на території ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» в м. Маріуполь і була безпосередньо залучена до участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) зазначених заходів, зокрема в м. Маріуполь.
Відповідно до пп. 2.6 п. 2 розділу І Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, вся територія Маріупольського району Донецької області (в т.ч. м. Маріуполь) віднесена до територій України, які тимчасово окуповані російською федерацією.
Факт оточення міста Маріуполь з 2 березня 2022 року військовими формуваннями російської федерації, а також факт ведення на території цього міста у вказаний період запеклих боїв, під час яких військовослужбовці, що перебували на території ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (в тому числі позивач) постійно піддавалися бомбардуванню та масованим обстрілам, є загальновідомим та не заперечується відповідачем по справі.
Отже, як вже встановлено судом, у період з 1 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року позивач, як і у період з 27 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року, за якій їй було сплачено збільшену винагороду (100 000 грн на місяць), виконувала свої військові обов'язки, перебуваючи на тимчасово окупованій території України, на якій велися активні бойові дії.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що позивач має право на отримання передбаченої Постановою № 168 збільшеної до 100 000 грн (із розрахунку на місяць) додаткової винагороди.
Як наслідок, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати їй додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн/місяць за період з 1 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року - підлягають задоволенню.
Позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн./міс (з урахуванням фактично виплачених сум) за період 24.02.2022 по 31.03.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 - задоволенню не підлягають, оскільки за вказаний період позивачу було сплачено збільшену винагороду (100 000 грн на місяць) .
Щодо позовних вимог стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоплачену частину додаткової грошову винагороду у розмірі 106129,03 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).
«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача перерахувати позивачу пенсію є формою втручання у дискреційні повноваження.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн/місяць за період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року (з урахуванням фактично виплачених сум).
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення періоду з 24.02.2022 по 17.05.2022 до періоду участі ОСОБА_1 у заходах національної безпеки та оборони, та з відбиття збройної агресії Російської Федерації та зобов'язаня Військову частину НОМЕР_1 включити період з 24.02.2022 по 17.05.2022 до періоду участі ОСОБА_1 до заходів національної безпеки та оборони, та з відбиття збройної агресії Російської Федерації, про що видати відповідну довідку, суд виходить з наступного.
Як вже встановлено судом, та про що зазначено вище, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX в Україні введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)
Стаття 6
Учасниками бойових дій визнаються:
19) військовослужбовці Збройних Сил України, …, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (застосовується у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)
Пункт 2. Статус учасника бойових дій надається:
військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) Збройних Сил, … , у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Пункт 4. Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення:
для осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, - витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витяги з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів, документи про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів;
для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), - документи, зазначені в абзаці сьомому цього пункту, матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.
Пункт 6. Для надання статусу учасника бойових дій:
Особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій після закінчення 30 календарних днів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 4 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Висновки суду щодо цієї частини позовних вимог.
Позивач стверджує, що відповідачем протиправно не включено період з 24.02.2022 по 17.05.2022, коли позивач брав безпосередню участь у обороні м. Маріуполь.
Відповідач з цього приводу покликаються на відсутність документів, які б підтверджували залучення позивача до безпосередньої участі у бойових діях.
Суд вважає такі твердження відповідача хибними, з огляду на таке.
Порядком № 413 визначено, що обов'язок зі складення довідки, зокрема, за формою згідно додатку 4 до цього порядку покладається на командирів (начальників) військових частин у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), у складі яких проходили службу особи.
Наявні у матеріалах справи матеріали службового розслідування підтверджують той факт, що з 24.02.2022 по 17.05.2022 позивач виконувала обов'язки військової служби перебуваючи безпосередньо в зоні бойових дій.
Загальновідомим фактом, що не потребує доведення, є факт того, що протягом періоду з 24.02.2022 по 17.05.2022 м. Маріуполь було територією ведення активних бойових дій.
Поряд із цим, Указом Президента України від 22.11.2022 №796/2022 «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі постановлено нагородити орденом «За мужність» ІІІ ступеня - старшого солдата ОСОБА_2 .
Пункт 2.8 розділ 2 Інструкції № 333. До списків особового складу військової частини наказами не зараховуються особи, прикомандировані з інших військових частин.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи наявні належні, достовірні, допустимі докази, які у своїй сукупності є достатніми для установлення факту участі позивача у діях та заходах, які необхідні для оформлення відносно неї довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення за період з 24.02.2022 по 17.05.2022.
Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягає частковому задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» позивач є звільненою від сплати судового збору.
Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а доказів на підтвердження понесення сторонами інших судових витрат матеріали справи не містять, тому в силу вимог ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення періоду з 24.02.2022 по 17.05.2022 до періоду участі ОСОБА_1 у заходах національної безпеки та оборони, та з відбиття збройної агресії Російської Федерації.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 включити період з 24.02.2022 по 17.05.2022 до періоду участі ОСОБА_1 до заходів національної безпеки та оборони, та з відбиття збройної агресії Російської Федерації, про що видати відповідну довідку.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн./міс (з урахуванням фактично виплачених сум) за період 01.04.2022 по 17.05.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн/місяць за період з 01 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, з урахуванням фактично виплачених сум.
Узадоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Суддя О.О. Галатіна