Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 травня 2024 року Справа№200/2303/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.04.2024 року № 056650010135 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за дня звернення, тобто, з 29.03.2024 року,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.04.2024 року № 056650010135 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за дня звернення, тобто, з 29.03.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона 29.03.2024 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п. 2. ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням відповідача від 05.04.2024 року № 056650010135 їй відмовлено у призначенні пенсії.
Вважає вказане рішення протиправним та просить його скасувати, оскільки вважає, що має достатньо пільгового та страхового стажу для призначення пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
ОСОБА_1 29.03.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке було уповноважене розглянути подану позивачем заяву від 29.03.2024 року.
05.04.2024 Головним управлінням на підставі заяви та наданих документів було винесено рішення № 056650010135 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Підставою для винесення вищевказаного рішення послугувало те, що позивач не досягла необхідного пенсійного віку 55 років, на дату подання заяви позивачу виповнилось 50 років.
Позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням пенсійного віку.
Зазначає, що завдання з розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком згідно Закону № 1058 Головним управлінням виконано, надалі правовідносини з позивачем мають відбуватися з органом Пенсійного фонду за її місцем проживання, а саме - з Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. І саме до останнього, на думку відповідача, позивач мав би позиватись з позовною заявою стосовно будь-яких зобов'язань, а Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повинно виступати як співвідповідач лише в частині визнання/невизнання протиправними вчинених дій його посадовими особами.
Позовна вимога в частині зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення, тобто з 29.03.2024 року не підлягає задоволенню, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.
З огляду на зазначені обставини відповідач вважає, що спірне рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах було прийнято у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, у зв'язку з чим наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 29 березня 2024 року звернулась через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою № 3186 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Враховуючи екстериторіальний принцип заява позивача від 29 березня 2024 року про призначення пенсії була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056650010135 від 05.04.2024 року позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням віку - 55 років.
Вказаним рішенням також визначено, що станом на дату звернення позивача із заявою про призначення позивач досягла віку 50 років 01 місяць.
Страховий стаж особи 26 років 11 місяців. До страхового стажу згідно наданих документів зараховано всі періоди роботи.
Пільговий стаж особи становить: 10 років 10 місяців 12 днів. До пільгового стажу зараховано всі періоди.
Суд зазначає, що розрахунок страхового та пільгового стажу позивача не є спірним у цій справі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Крім того, 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених робота.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам
Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону №1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.
Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788 з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон №1788 був прийнятий раніше за Закон №1058.
Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи встановлено, що на момент звернення із заявою від 29 березня 2024 року № 3186 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивач досягла віку 50 років 01 місяць, набула страхового стажу 26 років 11 місяців, пільгового стажу - 10 років 10 місяців 12 днів, про що зазначено в оскаржуваному рішенні та не спростовується відповідачем.
Суд наголошує, що відповідно до п. «б» статті 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, жінки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за умови досягнення ними 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених робота.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29 березня 2024 року № 3186, досягла необхідного віку (50 років - згідно п. «б» ст. 13 Закону № 1788) та мала пільговий стаж для призначення пенсії (більше 10 років відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788), отже мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Разом з тим, відповідач, приймаючи спірне рішення не врахував зазначені вище норми законодавства.
Таким чином, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.04.2024 року № 056650010135 про відмову в призначення пенсії за віком на пільгових умовах прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що належним відповідачем у справі є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оскільки саме ним було розглянуто заяву позивача від 29 березня 2024 року № 3186 та прийнято спірне рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.
У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.
Посилання відповідача на наявність у нього дискреційних повноважень щодо розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення за результатами її розгляду суд до уваги не приймає, оскільки єдиним законним способом дій у даному випадку є саме призначення пенсії позивачеві відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції згідно рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
З огляду на те, що позивач досягла віку та має необхідний пільговий стаж, визначений п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд приходить висновку, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 березня 2024 року № 3186 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції згідно рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 з 29 березня 2024 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.04.2024 року № 056650010135, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 березня 2024 року № 3186 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції згідно рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 з 29 березня 2024 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки підставою звернення до суду стало протиправне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, суд приходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.04.2024 року № 056650010135, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 березня 2024 року № 3186 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції згідно рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 з 29 березня 2024 року.- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.04.2024 року № 056650010135.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 29 березня 2024 року № 3186 та призначити ОСОБА_1 (пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції згідно рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 з 29 березня 2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 20 травня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська