20 травня 2024 рокуСправа №160/7473/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 28.02.2024 року № 00019610901 на суму 17 000 грн.; покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшов до висновку про те, що позивач реалізував у власних магазинах алкогольні напої, які немарковані, з підробленими марками акцизного податку, з марками акцизного податку, що марковані з відхиленням вимог Положення № 1251. Наявність непоодиноких випадків реалізації позивачем алкогольних напоїв з однаковими реквізитами марки акцизного податку, які зазначені у розрахункових документах, не може однозначно та беззаперечно слугувати підставою вважати, що позивач здійснює реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, з марками акцизного податку, що марковані з відхиленням вимог Положення № 1251, чи такими, що взагалі немарковані. Відповідач під час здійснення фактичних перевірок не виявляв самостійно пляшки алкогольних напоїв у магазинах позивача з підробленими марками акцизного податку, з марками акцизного податку, що марковані з відхиленням вимог Положення № 1251, чи такими, що взагалі немарковані, не здійснював контрольну закупку товару у магазинах позивача. Висновки відповідача у актах фактичних перевірок здійснені ним лише на підставі аналізу розрахункових документів позивача минулих періодів. Позивач наголошує на тому, що дійсно у фіскальних чеках наявні однакові реквізити марок акцизного податку, однак ця ситуація сталася через те, що при наклеюванні марок акцизного податку на пляшку, марка може зминатися або іншим чином деформуватися, що перешкоджає касиру внести до розрахункового документу вірний номер марки акцизного податку. Через, що касир вносить до розрахункового документу довільний номер марки акцизного податку, який може співпадати з іншим номером марки акцизного податку.
Ухвалою суду від 22.03.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правимали загального позовного провадження.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Відповадіач проведено фактичну перевірку позивача. У ході проведення фактичної перевірки використовувалась інформація з бази даних податкового органу, а саме: роздруківки фіскальних чеків за період з січня по березень 2023 року. Вподальшому перевіряючими в ході аналізу вказаних фіскальних чеків встановлено факт пералізації позивачем алкогольних напоїв, з однаковими марками акцизного податку АААА111111 та АААА111112. Слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329 “Про затвердження Змін до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних документів”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.06.2020 за № 832/36454, внесено зміни до форми та змісту розрахункових документів, які стосуються наявності у фіскальних касових чеках, що формуються всіма без виключення РРО/ПРРО, цифрового значення штрихового коду марок акцизного податку на алкогольні напої. Одними з обов'язкових реквізитів марок акцизного податку нового зразка для маркування алкогольних напоїв є штрих-код та QR-код, які містять інформацію про серію та номер марки. Відповідно до п. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Згідно з п. 226.7 ст. 226 Кодексу кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Також Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 із змінами та доповненнями (далі - Положення № 1251), визначені реквізити, які наносяться на марки акцизного податку. Так, одними з обов'язкових реквізитів, які повинна містити марка акцизного податку, є серія з чотирьох літер і шестизначний номер та штрих-код (зазначається на марках для алкогольних напоїв). Штрих-код містить інформацію про серію та номер марки. Згідно з абзацом третім п. 226.9 ст. 226 ПК України вважаються такими, що немарковані, зокрема: алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої, марковані з відхиленням від вимог Положення № 1251, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки. Наявність непоодиноких випадків реалізації алкогольних напоїв з однаковими реквізитами марок акцизного податку, які зазначені у розрахункових документах, може слугувати підставою вважати, що певні суб'єкти господарювання, здійснюють реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, з марками акцизного податку, що марковані з відхиленням вимог Положення № 1251, чи такими, що взагалі немарковані. Необхідно зазначити, що відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону (п. 228.9. ст. 228 ПК України). Таким чином, у разі реалізації алкогольних напоїв, які немарковані, з підробленими марками акцизного податку, з марками акцизного податку, що марковані з відхиленням вимог Положення № 1251, до суб'єктів господарювання будуть вжиті заходи відповідно до ст. 15 та ст. 17 Закону України від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
Відповідачем проведено у магазині позивача фактичну перевірку.
За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 09.02.2024 року № 1030/11-28-09-01/2707911057, копія якого містяться у матеріалах справи.
У акті перевірки відповідач зробив наступні висновки: порушення вимог абз. 3 ч.4 ст.11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” в частині реалізації алкогольних напоїв, які відповідно до п.226.9 ПК України вважаються такими, що немарковані.
Висновки відповідача у акті фактичної перевірки обгрунтовані наступним: згідно фіскальних чеків, які містяться у базі даних відповідача, за період з січня по лютий 2023 року, встановлено факт реалізації алкогольних напоїв позивачем з однаковими резвізитами марок акцизного податку АААА111111 та АААА111112, сума акцизного податку вказана на МАП 0,008грн., дата виготовленнґ МАП - травень 2020 року, загальна вартість реалізованих адкогольних напоїв з погашеню МАП АААА111111 складає 3480,85 грн., з погашеною МАП АААА111112 складає 152,30 грн.; а тому алкогольна продукція реалізована позивачем не вважається немаркованою марками акцизного податку.
У ході проведення фактичної перевірки магазину позивача відповідачем не встановлено фактів реалізації алкогольної продукції без МАП чи з маркованими МАП не відповідного зразка.
Отже, висновки відповідача, відображені у акті перевірки, зроблені лише на підставі фіскальних чеків минулих періодів.
На підставі акту перевірки відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 28.02.2024 року № 00019610901 на суму 17 000 грн.
Таким чином, суду під час розгляду справи необхідно надати відповідь на питання: чи є наявність непоодиноких випадків реалізації позивачем алкогольних напоїв з однаковими реквізитами марок акцизного податку, які зазначені у розрахункових документах, підставою вважати, що позивач здійснює реалізацію алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, з марками акцизного податку, що марковані з відхиленням вимог Положення № 1251, чи такими, що взагалі немарковані.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 11 цього Закону, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
За приписами підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
За правилами пункту 226.1 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів (пункт 226.2 статті 226 ПК України)
Згідно з пунктом 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
Також, згідно пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2010 №1251, маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Разом з тим, механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790 (надалі - Порядок).
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що підставами для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання алкогольних напоїв, повинні додержуватись вимог абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів”, стаття 226 ПК України та пункт 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, щодо належного маркування алкогольних напоїв.
Склад правопорушення, за яке статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізацію алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Разом з тим, суд звертає увагу, що необхідною передумовою застосування до суб'єкта господарювання рішення про застосування фінансових санкцій є наявність необхідних доказів на підтвердження порушення таким суб'єктом вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” склад правопорушення утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Отже, склад правопорушення, за яке вищенаведеною нормою передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Тобто, контролюючому органу під час проведення перевірки необхідно встановити факт наявності у субєкта господарювання у продажу алкогольних напоїв, факт відсутності марок акцизного податку встановленого зразка на даному алкогольному напої (алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки) або наявність на алкогольному напої підробленої марки акцизного податку, здійснити купівлю алкогольного напою, отримати розрахунковий документ, здійснення фото та/або відеофіксації даних обставин, тримати пояснення від продавця та субєкта господарювання.
Згідно статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Сам лише факт реалізації алкогольних напоїв з однаковими реквізитами марок акцизного податку, які зазначені у розрахункових документах, може лише слугувати підставою (припущенням) вважати, що здійснена реалізація алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, з марками акцизного податку, що марковані з відхиленням вимог Положення № 1251, чи такими, що взагалі немарковані. Тобто дані обставини можуть слугувати підставою для проведення перевірки позивача з боку відповідача.
Однак дані обставни не можуть слугувати єдиною та достатньою підставою для висновку про порушення позивачем вимог частини другої статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”: реалізація алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка (алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки) або з підробленими марками акцизного податку.
Разом з тим, при дослідженні змісту акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, судом встановлено неповноту встановленого порушення, що ставить під сумнів встановлені висновки контролюючого органу, зазначені в акті перевірки.
Відповідач, як контролюючий орган, за таких обставин обґрунтував оскаржене податкове повідомлення-рішення виключно наявною в нього ще до перевірки податковою інформацією, що і стала підставою для нарахування фінансової санкції вже за результатами проведеної податкової перевірки, але в розумінні чинного процесуального законодавства за висновками Верховного Суду, викладеними 02.04.2020 у постанові Касаційного адміністративного суду №К/9901/25783/19, така податкова інформація не визнається належним доказом і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, через що відповідач не впорався з покладеним на нього згідно з частиною другою статті 77 КАС України тягарем доказування, надаючи листам ДПС України всупереч частини другої статті 90 цього Кодексу наперед встановленої сили виявленого податкового правопорушення внаслідок недобросовісно проведеної податкової перевірки.
Отже, судом встановлено, що посадовими особами податкового органу не відображено в акті перевірки детального опису усіх дій, вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених законом заходів з метою підтвердження факту правопорушення - маркування алкогольної продукції однаковими марками акцизного податку. Докази фотофіксації такого правопорушення матеріали справи також не містять, що позбавляє суд можливості встановити реальність правопорушення, визначено в акті перевірки.
Відповідно, наявні у справі докази у своїй сукупності свідчать про те, що перевірка проведена без урахуванням всіх нормативних правил, порушення не містить детального опису, не описано з яких підстав марка акцизного податку не відповідає маркам встановленого зразка.
Таким чином, враховуючи неповноту дослідження обставин про маркування алкогольної продукції однаковими марками акцизного податку, відповідачем не доведено належними та достовірними доказами порушення позивачем вимог пункту 226.11 статті 226 Податкового кодексу України, статті 11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” від 19.12.1995 №481-95-ВР.
Суд, вважає, що без контрольної розрахункової операції, без хронометражу господарських операцій, без вимоги провести інвентаризацію, без перевірки документів, що посвідчують особу та підтверджують посаду осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції, лише формально проводилася фактична перевірка, яка за змістом вжитих заходів контролю такою по своїй суті не була, внаслідок чого оскаржувані рішення контролюючого органу та його дії не відповідають вимогам визначеного законом способу їх вчинення всупереч пункту 1 частини другої статті 2 КАС України.
З'ясовані обставини проведення контролюючим органом формально фактичних перевірок за стійким внутрішнім переконанням суду тягнуть протиправність податкових повідомлень-рішень також згідно підпунктів 3, 8 частини другої статті 2 КАС України внаслідок помилковості розрахунку контролюючим органом непропорційно завищеного розміру фінансової санкції та необґрунтованості його висновків про проведення розрахункових операцій без зазначення обов'язкових реквізитів у відповідних розрахункових документах.
Відтак, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, в контексті викладених норм права, відповідачем не доведено належними та достовірними доказами порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 28.02.2024 року № 00019610901 на суму 17 000 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Третій апеляційний адміністративнй суд у постанові від 12.04.2023 року у справі № 160/13494/22 та від 16.04.2024 року у справі № 160/20622/23.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №802/2236/17-а).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика, Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 28.02.2024 року № 00019610901 на суму 17 000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін