20 травня 2024 рокуСправа №160/9856/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить:
визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не обчислення пенсії відповідно до довідки про доходи виданої ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» від 28.08.2023 року № 247;
зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до довідки про доходи виданої ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» від 28.08.2023 року № 247 починаючи з 08.02.2024 р.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , перебуваю на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та отримую пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.05.2023 року за рішенням суду, яке виконано у січні 2024 року. Проте, відповідачем під час нарахування пенсії не було враховано довідку про доходи видану ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» від 28.08.2023 р. № 247 за період роботи з березня 2015 року по квітень 2016 року, яке він отримував під час мобілізації в особливий період, у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків. Позивач уважає такі дії відповідача незаконними, які привели до зменшення розміру пенсії та такими, що порушують його право на обчислення розміру пенсії у більшому розмірі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
03 травня 2024 року до суду надійшов відзив Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач на обґрунтування своїх заперечень зазначили, що За даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування інформація про нарахування та сплату ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” ВСП “Шахтоуправління Дніпровське” страхових внесків за період з березня 2015 року по квітень 2016 року відсутня. Заробітна плата за період з березня 2015 по квітень 2016 зараховано Позивачу на підставі довідки про грошове забезпечення від 16.04.2024 № 1941, видану ВЧ НОМЕР_1 .
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та отримую пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 05.05.2023 року за рішенням суду, яке виконано у січні 2024 р.
08.02.2024 року позивач звернувся до Відповідача із заявою про перерахунок пенсії по заробітній платі та надав довідку про доходи видану ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» від 28.08.2023 р. № 247 за період роботи з березня 2015 року по квітень 2016 р. яке він отримував під час мобілізації в особливий період.
Листом від 04.03.2024 року № 13308-6863/В-01/-0400/24 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю сплати страхових внесків.
Позивач не погодившись з діями відповідача щодо не обчислення пенсії відповідно до довідки про доходи виданої ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» від 28.08.2023 року № 247.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що умови, норми і порядок пенсійного
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно частини 6 цієї статті визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу та інші.
Відповідно до ч. 2 ст.21 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що громадяни України для виконання обов'язків, пов'язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов'язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров'я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.
В свою чергу, частиною 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України "Про освіту", частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України "Про фахову передвищу освіту", частиною другою статті 46 Закону України "Про вищу освіту".
Статтею 119 Кодексу законів про працю України закріплені гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків.
Відповідно до частин 1-3 та 5 зазначеної статті, на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Слід зазначити, що статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно зі ст. ст. 1, 10 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що Президент України, відповідно до повноважень, визначених Конституцією України, зокрема, приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України.
Так, відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 року, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 1126-VІІ, оголошено та проведено часткову мобілізацію й з того часу в Україні діє особливий період.
При цьому, особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Рішень про закінчення такого періоду на час розгляду справи Президентом України не приймалось.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Разом з тим, за приписами ч. 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції чинній у спірний період - з березня 2015 по квітень 2016 року) визначено, що не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та /або введення воєнного стану.
Аналіз вказаних норм, свідчить про те, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
При цьому, не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Так, з матеріалів справи вбачається, що з 17.09.2012 р. по 27.01.2020 р. позивач працював Дніпровське» ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП «Шахтоуправління Дніпровське», що підтверджується копіями трудової книжки позивача та відповідної довідки У період, зокрема, з 10 березня 2015р. по 26 квітня 2016р. проходив військову службу під час мобілізації в особливий період, що встановлено судовим рішенням у справі № 160/11569/23, яку набрало законної сили 27 грудня 2023 року.
При цьому, у період з березня 2015р. по квітень 2016р за основним місцем роботи позивача - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» - нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, що підтверджується копією довідки від 28.08.23 № 247 (а.с.23).
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відмова пенсійного органу у проведенні перерахунку та виплати пенсії на пільгових умовах позивачеві з урахуванням заробітної плати за період з березня 2015р. по квітень 2016р., яку нараховували та сплачували за основним місцем роботи у ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП «Шахтоуправління Дніпровське», викладена в листі від 04.03.2024р. № 13308-6863/В-01/8-0400/24, є протиправною.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 30.07.2019р. у справі № 346/1454/17.
Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії на пільгових умовах позивачеві з урахуванням заробітної плати за період з березня 2015р. по квітень 2016р., яку нараховували та сплачували за основним місцем роботи у ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП «Шахтоуправління Дніпровське», викладеної в листі від 04.03.2024р. № 13308-6863/В-01/8-0400/24, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.
Водночас є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що оскільки в системі персоніфікованого обліку по позивачу відсутні відомості про нарахований ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» дохід та сплату відповідних внесків, Головне управління не мало законних підстав для врахування доходу за період з березня 2015 року по квітень 2016 року при розрахунку розміру середньої заробітної плати для обчислення пенсійної виплати, так як вказане спростовується приписами ч. 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно якої не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії на пільгових умовах позивачеві з урахуванням заробітної плати за період з березня 2015р. по квітень 2016р, яку нараховували та сплачували за основним місцем роботи у ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП "Шахтоуправління Дніпровське", викладеної в листі від 04.03.2024 р. № 13308-6863/В-01/8-0400/24, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши у проведенні такого перерахунку пенсії позивача та не врахувавши заробітну плату позивача за наведеною довідкою діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, суд приходить до висновку, що такі дії відповідача щодо відмови у проведенні вищенаведеного перерахунку пенсії позивача, порушують право позивача на перерахунок його пенсії із врахуванням його заробітної плати за вищенаведеною довідкою, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання таких дій протиправними, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Також підлягають задоволенню похідні позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії на пільгових умовах позивачеві з урахуванням заробітної плати за період з березня 2015р. по квітень 2016р., яку нараховували та сплачували за основним місцем роботи у ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП "Шахтоуправління Дніпровське" на підставі довідки від 28 серпня 2023 року за № 247, виданої ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП "Шахтоуправління Дніпровське", починаючи з 08.02.2024р. та з урахуванням фактично виплачених сум, враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення та дій відповідача щодо відмови у проведенні такого перерахунку пенсії та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі «Кечко проти України» зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії на пільгових умовах позивачеві з урахуванням заробітної плати, яку нараховували та сплачували за основним місцем роботи у ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП "Шахтоуправління Дніпровське" на підставі довідки від 28 серпня 2023 року за № 247, виданої ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" ВСП "Шахтоуправління Дніпровське", починаючи з 08.02.2024р. та з урахуванням фактично виплачених сум, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 на підставі довідки про доходи виданої ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» від 28.08.2023 року № 247.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до довідки про доходи виданої ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля» ВСП «Шахтоуправління Дніпровське» від 28.08.2023 року № 247 починаючи з 08.02.2024 р. з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев