16 травня 2024 рокуСправа №160/6328/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
08.03.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2024 року № Ф-7491-0436 щодо ОСОБА_2 ;
- при винесенні рішення судові витрати стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подати до суду звіт про повне виконання судового рішення протягом місячного строку з моменту набрання законної сили рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 13.06.2019 не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки його право на зайняття адвокатською діяльністю було припинено, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України. Вказане свідчить про відсутність у нього обов'язку сплати єдиного внеску як самозайнятої особи. Саме свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності. Проте, відповідачем протиправно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7491-0436 від 16.02.2024, відповідно до якої нараховано борг (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 11 724,24 грн. Позивач вважає протиправним нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки з 2019 року до цього часу він не здійснював адвокатської діяльності. Крім того, в оскаржуваній вимозі не зазначено детального порядку розрахунку, періоду за який нараховано, у зв'язку з чим вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) є неправомірною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 08.04.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
14.03.2024 позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за правилами загального провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 19.03.2024 у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
26.03.2024 представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що з 12.01.2010 по 10.04.2018 позивач перебував на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як особа, яка провадила незалежну професійну діяльність та відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальній системі оподаткування. Проте, податкова звітність ним не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Так, мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн. на місяць (3200,00 грн.х22%, де 3200 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 року). Отже, за 2017 рік сума нарахувань єдиного внеску становить 8448,00 грн. У 2018 році мінімальний страховий внесок становив 819,06 грн. на місяць (3723,00 грн.х22%. де 3723,00 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 року). Таким чином, у зв'язку з не сплатою позивачем внеску, контролюючим органом було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2024 №Ф-7491-0436 у загальній сумі 11 724,24 грн, яка є законною та обґрунтованою. На підставі викладеного у задоволенні позову просила відмовити.
26.03.2024 до суду від позивача надійшли пояснення, у яких представник не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві та повідомляє про відсутність додатків до відзиву.
27.03.2024 до суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про витребування у позивача довідки за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за спірний період з 2017 по 2018 роки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про витребування доказів задоволено частково, а саме витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за період з 2017 по 2018 роки (включно) стосовно ОСОБА_1 .
05.04.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що за спірний період вже є рішення суду від 24.06.2020 у справі №160/9804/18, яке набрало законної сили, за яким за період з 2017-2018 року заборгованості не встановлено, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС не потребує повторного доказування.
Станом на 14.05.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витребувані ухвалою суду від 02.04.2024 документи не надало.
Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Приймаючи до уваги, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не надані витребувані судом документи, причини неподання цих доказів не повідомлено, суд вважає необхідним розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 24.03.2006 року отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №420, видане Тернопільською обласною КДКА та перебував на податковому обліку з 12.01.2010 по 10.04.2018 в Криворізькій північній ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Згідно даних Єдиного державного реєстру адвокатів Національної асоціації адвокатів України за адвокатом Чернеш Д.С. зареєстрована форма діяльності: Адвокатське об'єднання «ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА АДВОКАТІВ».
На підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №6/ДПР-19 від 13.06.2019 адвокатська діяльність ОСОБА_1 була припинена відповідно до п.4 ч.1 ст.32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що Радою адвокатів Дніпропетровської області було внесено відповідні відомості у Єдиний реєстр адвокатів України.
16.02.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7491-0436 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 11 724,24 грн.
Підставою для формування цієї вимоги стала інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено наступні несплачені нарахування на момент винесення оскаржуваної вимоги:
- за 2017 рік у сумі 8 448,00 грн;
- за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн в місяць, за 3 місяці відповідно 2457,18 грн);
- за 2 квартал 2018 року (квітень) - 819,06 грн.
Таким чином, вказана вимога включає суму боргу у розмірі 11 724,24 грн. за 2017 рік, та І -ІІ квартал 2018 року.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2024 №Ф-7491-0436.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI).
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із ст. 2 Закону № 2464-VI, дія Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно з пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон № 5076-VI), адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 5076-VI, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.
Згідно з п.65.2 ст.65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, що передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 ст.178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із ст.65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п.167.1 ст.167 цього Кодексу.
З аналізу викладеного вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст.178 ПК України.
Відповідно до абз. 1 п. 1, п. п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Тобто, платниками єдиного соціального внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від такої діяльності. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування єдиного внеску. Проте, з метою забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, законодавцем встановлено, що за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу особа, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, зобов'язана самостійно визначити цю базу, але розмір єдиного внеску при цьому не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Отже, задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законом встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Під час розгляду справи судом встановлено, а також підтверджено податковим органом, що недоїмка зі сплати ЄСВ нарахована позивачу, як самозайнятій особі-адвокату.
У спірній вимозі вказано, що борг нараховано станом на 31.01.2024.
При цьому, з відзиву на позов вбачається, що в ІКП відображені нарахування суми боргу починаючи з січня 2017 по квітень 2018 включно.
Крім того, судом встановлено, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду вже перебувала справа №160/9804/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка нарахована позивачу як самозайнятій особі-адвокату.
Рішенням у цій справі від 24.06.2020, яке набрало законної сили 19.10.2020, суд встановив, що право на заняття адвокатською діяльністю позивача у період 2015 - 2018 років було неодноразово зупинено згідно п.3 ч.1 ст.31 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: з 02.09.2015 по 02.03.2016 на підставі рішення КДКА Дніпропетровської області (дисциплінарна палата) №240/ДПР-15 від 02 вересня 2015 року, з 24.05.2017 по 24.11.2017 на підставі рішення КДКА Дніпропетровської області (дисциплінарна палата) №49/ДПР-17 від 24 травня 2017 року, з 01.11.2017 по 01.02.2018 на підставі рішення дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області №120/ДПР-17 від 01.11.2017 року, з 13.06.2019 на підставі рішення КДКА Дніпропетровської області (дисциплінарна палата) №6/ДПР-19 від 13 червня 2019 року.
Також, суд встановив, що ОСОБА_1 є засновником АО «ВСЕУКРАЇНСЬКА СПІЛКА АДВОКАТІВ», яке було зареєстровано 20.02.2018 та взято на облік як платник податків та платник єдиного внеску, запис № 1 227 102 0000 018300. Вид діяльності: 69.10 Діяльність у сфері права.
Крім того, рішенням суду встановлено, що позивач не отримував дохід, що підпадає під сплату ЄСВ ані у 2017 р., ані у 2018 р. з огляду на зупинення його адвокатської діяльності та статусом у Адвокатському об'єднані, яке є платником спірного внеску, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.
Згідно із ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, та обставина, що позивач у 2017 та у 2018 роках не отримував дохід, що підпадає під сплату ЄСВ, з огляду на припинення його адвокатської діяльності та статусом у Адвокатському об'єднані, яке є платником спірного внеску, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, не потребує додаткового доказування у даній справі.
Також, при розгляді цієї справи, судом встановлено, що з 13.06.2019 адвокатська діяльність позивача взагалі була припинена на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №6/ДПР-19, відповідно до п.4 ч.1 ст.32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Таким чином, судом не встановлено, що позивач протягом 2017-2018 років, тобто протягом періоду, який включає оскаржувана вимога, здійснював, а також здійснює на даний час індивідуальну адвокатську діяльність, як самозайнята особа, яка зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.
За таких обставин, у контролюючого органу були відсутні підстави для нарахування позивачу єдиного внеску, як самозайнятій особі та виставлення відповідної вимоги.
Щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, суд вважає, що зобов'язати надати такий звіт, це право суду, а не обов'язок, в тому числі доказів невиконання судового рішення у майбутньому не надано, а тому в цій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд доходить висновку, що вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2024 року №Ф-7491-0436 прийнята всупереч чинному законодавству України, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193,241-246, 250, 251,257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7491-0436 від 16.02.2024 на суму 11724,24 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець