20.05.2024 Справа №607/10875/24 Провадження №1-кс/607/3009/2024
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна, -
прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024211040001026 від 24.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України , а саме на куртку чорного кольору шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що 23.04.2024 до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення від ОСОБА_4 про те, що близько 15:30 год. невідома особа в умовах воєнного стану у державі, який введено відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, перебуваючи в АДРЕСА_1 шляхом вільного доступу таємно викрала кабель довжиною 32 м., чим спричинила матеріальну шкоду на суму 1152 гривень. В ході досудового розслідування було встановлено, що до вчинення злочину причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент вчинення вищевказаного кримінального правопорушення був одягнений у куртку чорного кольору. 16.05.2024 року громадянином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було добровільно видано куртку чорного кольору. 16.05.2024 вищевказану куртку, яка належить ОСОБА_5 , за постановою слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області визнано речовим доказом. Посилаючись на необхідність збереження зазначених речових доказів, просить накласти арешт на вищезазначене майно.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримала та просила задовольнити, з підстав, викладених у ньому.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя вважає наступне.
Слідчий суддя встановив, що СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024211040001026 від 24.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
В ході досудового розслідування було встановлено, що до вчинення даного злочину причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент вчинення вищевказаного кримінального правопорушення був одягнений у куртку чорного кольору.
16.05.2024 року громадянином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було добровільно видано куртку чорного кольору.
16.05.2024 вищевказану куртка, яка належить ОСОБА_5 , за постановою слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області ОСОБА_6 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024211040001026.
У відповідності до ст.131 КПК України арешт є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170, 173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Статтею 132 КПК України встановлені загальні умови, що не допускають застосування заходів забезпечення кримінального провадження, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно першого речення абзацу 2 ч.1 ст.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до вимог ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об'єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На підставі ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Із змісту клопотання вбачається, що прокурор просить накласти арешт з огляду на те, що тимчасово вилучена куртка чорного кольору, яку визнано речовим доказом у кримінальному проваджені №12024211040001026 від 24.04.2024, має значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.
Однак, в судовому засіданні та в тексті клопотання прокурора, останньою не наведено будь-яких ризиків знищення майна, не надано доказів наявності обгрунтованої підозри щодо вчинення злочину, не доведено необхідності арешту майна. Крім того, в клопотанні не зазначено, які конкретно відомості, сліди містить майно, на яке прокурор просить накласти арешт.
Також, прокурором не доведено, що без арешту вказаного майна не можливо проведення слідчих дій, а також не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, про який ідеться в клопотанні, і що він виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, якій належить майно, що є правові підстави для такого арешту, а також можливі наслідки здійснення арешту, а саме обмеження права власності, є розумними і співрозмірними із завданням кримінального провадження.
На підставі наведеного, враховуючи недоведення стороною обвинувачення необхідності в накладенні арешту на вказане майно та існування ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість поданого клопотання та відсутність підстав для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
у задоволенні клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 , поданого в рамках кримінального провадження №12024211040001026 від 24.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме про накладення арешту на куртку чорного кольору шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою при оголошенні ухвали протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1