Справа №601/903/24
Провадження № 2/601/342/2024
20 травня 2024 року Суддя Кременецького районного суду Тернопільської області Коротич І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями (бездіяльністю) органів досудового розслідування,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кременецького районного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями (бездіяльністю) органів досудового розслідування в розмірі 10000 гривень.
Позовна заява мотивована тим, що 07.03.2024 ним було подано до Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. У зв'язку з невнесенням, протягом встановленого ст. 214 КПК України строку, відомостей до ЄРДР була допущена бездіяльність та він змушений був звернутись до Кременецького районного суду Тернопільської області зі скаргою на бездіяльність службових осіб Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області. Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 15.03.2024 скаргу позивача було задоволено та зобов'язано слідчого Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області внести до ЄРДР вiдомостi за його заявою вiд 07.03.2024. 15.03.2024 йому роз'яснено працівниками поліції, що його заяву передано на розгляд начальника слідчого відділу Кулика А.І., який після її вивчення не знайшов підстав у внесенні її в ЄРДР та доручив її розгляд дільничому ОСОБА_2 . Станом на 19.03.2024 його заява не була внесена в ЄРДР.
Вказана бездiяльнiсть посадових осіб Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області спричиняє ОСОБА_1 значну моральну шкоду, яка полягає у глибоких душевних стражданнях, він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, витрачати час на підготовку та подання до суду відповідної скарги на бездіяльність поліції, їздити в суд м. Кременець для участі в судових засіданнях з метою відновлення його права на захист від кримінального правопорушення. Таким чином, в період з 07.03.2024 по19.03.2024 були порушенні його нормальні життєві зв'язки, оскільки в цей час ОСОБА_1 був змушений займатися питаннями відновлення його прав, звертатися із запитами до Кременецького РВП щодо того, чи виконано рішення суду в частині внесення відомостей в ЄРДР. Уся ця ситуація для позивача є стресовою та збільшує віру в безкарність посадових осіб Національної поліції України.
Також він змушений був витрачати свій час на підготовку цього позову, збирати докази, пошуку кваліфікованої правової допомоги. Внаслідок чого він відчуває стрес, душевні страждання, змушений відволікатися від своїх повсякденних справ. Крiм того, такою бездiяльнiстю підірвано авторитет правоохоронних органiв, обов'язком яких є захист прав, свобод та інтересiв простих громадян України як позивач. Просить стягнути завдану Кременецьким РВП ГУНП в Тернопільській області моралъну шкоду в розмiрi 10 000 грн.
09.05.2024 від Державної казначейської служби надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого просять у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач має довести причинно-наслідкий зв'язок між діями відповідача та наслідками у вигляді наявності моральної шкоди. В даному випадку відсутні докази на доведення наявності моральної шкоди.
30.04.2024 від відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області надійшов відзив на позов, у якому просять в задоволенні позову відмовити, у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю. У відзиві зазначено, що свої вимоги позивач обґрунтовує невнесенням до ЄРДР його заяви про вчинення кримінального правопорушення та винесення слідчим суддею ухвали про задоволення його скарги. 07.03.2024 було подано до Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області заяву ОСОБА_1 , яка зареєстрована в ЄО за №1731 про те, що працівник ДВС ОСОБА_3 призначила заявникові меншу суму накладеного штрафу від суми арештованого майна. 19.03.2024 надійшла ухвала Кременецького районного суду Тернопільської області № 601/803/24, якою зобов'язано слідчого внести відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. 20.03.2024 внесено до ЄРДР заяву та відкрито кримінальне провадження. Відповідно до ст.214 КПК України проводяться усі передбачені Кодексом процесуальні дії.
Вважають, що позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди, не додано доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми. Просять в позові відмовити з підстав наведених у відзиві.
Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, призначено справу до судового розгляду .
Ухвалою судді від 20.05.2024 відмовлено у клопотанні представника відповідача, здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; кількість сторін та інших учасників справи (ч. 2 ст. 274 ЦПК України).
При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення зі слідуючих міркувань.
15.03.2024 ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області № 601/803/24 зобов'язано слідчого Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області внести до ЄРДР відповідні дані за заявою ОСОБА_1 від 07.03.2024 та розпочати досудове розслідування.
За правилом частини другої статті 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
В ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого, дізнавача та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
Разом із тим, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження № 61-7053зпв18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17 (провадження № 61-7478св18), від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17 (провадження № 61-42619св18), від 01 квітня 2020 року у справі №641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 30 червня 2020 року у справі №641/7984/17 (провадження № 61-36602св18).
Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом та у разі задоволення таких скарг, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач.
Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.
Ухвалою слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 березня 2024 року не встановлено протиправної бездіяльності уповноважених осіб Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області.
Згідно витягу з ЄРДР 20.03.2024 зареєстровано кримінальне провадження ЄРДР за № 12024211010000172 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України та додано витяг з ЄРДР, згідно ухвали слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 березня 2024 року № 601/803/24. На даний час триває досудове провадження та проводяться процесуальні дії.
Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно із ст.23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди,завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами, діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Згідно зі статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому з урахуванням положень п.10 ч.2 ст.16, ст.ст.21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
При розгляді справи позивач повинен надати докази, що свідчать про протиправність дій заподіювача шкоди, наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими діями та заподіяною шкодою.
Зазначений вище правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у № 6-440цс16, постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №554/741/16-ц, від 25.04.2018 у №520/3307/16-ц.
Крім того, абз.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Правовідносини, що склалися між ОСОБА_4 та Кременецьким РВП ГУНП в Тернопільській області врегульовані кримінальним процесуальним законодавством.
У рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2001від 23.05.2001 зазначено, що кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Пунктом 4.2 зазначеного рішення передбачено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності та не може бути предметом оскарження в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, сам факт звернення позивача з заявою до правоохоронних органів чи до суду не може свідчити про реальне порушення його прав, а не погоджуючись з рішеннями слідчого чи прокурора, він у повному обсязі реалізує своє конституційне право на доступ до правосуддя, шляхом звернення до слідчого судді, який згідно п. 18 ч. 1 ст.3 КПК України здійснює судовий контроль за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, у спірних правовідносинах службові особи Кременецьким РВП ГУНП в Тернопільській області, з огляду на положення КПК України, виконують не владні управлінські функції, а процесуальні функції, то положення статті 1174ЦК України не підлягають застосуванню.
Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №638/9055/15, від 31.10.2018 у справі № 646/5224/17, від 10.10.2018 у справі №640/3837/17, від 04.07.2018 у справах №№ 641/2328/17, 638/14260/16, від 13.03.2019 у справі № 638/12193/16, від 11.09.2019 у справі №336/5519/18.
Під час розгляду справи встановлено, що позивач, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 07.03.2024 протягом періоду часу з 07.03.2024 по 19.03.2024. Зазначені обставини, на думку позивача, викликають у нього моральні страждання, зокрема, порушення його прав.
При цьому, такі твердження позивача про наявність у нього моральних страждань не ґрунтуються на вимогах ст. 82 ЦПК України та підлягають доведенню позивачем на загальновизначених підставах згідно зі статтею 81 ЦПК України.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позивачем ОСОБА_4 не надано до позовної заяви жодного доказу в підтвердження своєї позиції, а висновки зроблені з власних суб'єктивних міркувань, що вказує на недоведеність та необґрунтованість його доводів та позовної заявив цілому.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів обставин, вказаних позивачем у позові щодо спричинення йому моральних страждань саме діями (бездіяльністю) уповноважених осіб Кременецьким РВП ГУНП в Тернопільській області та їх розміру.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 130, 131, 141, 229, 263, 354, 430 ЦПК України, суд ,-
В позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями (бездіяльністю) органів досудового розслідування, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області , код ЄДРПОУ 40108720, місцезнаходження: 01133, м. Тернопіль, вулиця Валова, 11.
Відповідач: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567656, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вулиця Бастіонна, 6.
Головуючий: