"26" квітня 2024 р. Справа № 596/1006/19
Провадження № 2/596/3/2024
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Цвинтарної Т.М.
при секретарі судового засідання Рудніцькій О.П.
за участю: представника позивача - адвоката Фльорківа О.В.
представника відповідача - адвоката Янковича І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Фльорків Олександр Володимирович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області Лотовська Оксана Мар'янівна про визнання заповіту недійсним,-
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фльорків О.В. звернувся до Гусятинського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області Лотовська О.М. в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , посвідчений виконавчим комітетом Яблунівської сільської ради Гусятинського району від 06 липня 2018 року, за реєстровим №93, номер у Спадковому реєстрі 58627543.
В обґрунтування позову, представник позивача вказав, що спадкодавцем ОСОБА_3 було складено заповіт на користь позивача, який посвідчений приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу Юзвою Г.З. 27 червня 2003 року та зареєстрований в реєстрі за №1944.
17 січня 2019 року позивачем до приватного нотаріуса Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області Лотовської О.М. подано заяву про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_3 ..
Так як у позивача не було оригіналу заповіту, складеного ОСОБА_3 27 червня 2003 року в його користь, він 12 лютого 2019 року звернувся із заявою до вищезазначеного нотаріуса про витребування вказаного вище оригіналу заповіту у відповідних органів, установ з метою встановлення кола спадкоємців померлої ОСОБА_3 та видачі свідоцтва про право на спадщину.
Проте, нотаріусом відмовлено позивачу у розгляді його заяв про прийняття спадщини та про витребування документів, посилаючись на те, що заповіт від 27 червня 2003 року скасований заповітом ОСОБА_3 на все майно в користь іншого спадкоємця, який посвідчений виконавчим комітетом Яблунівської сільської ради Гусятинського району 06 липня 2018 року за реєстровим № 93. Цей спадкоємець прийняв спадщину, подавши заяву про прийняття спадщини, на підставі якої нею було заведено спадкову справу за № 125/2018 року.
Далі позивач вказав, що оспорюваний заповіт слід визнати недійсним, оскільки він складений ОСОБА_3 , яка через стан свого здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій в момент його вчинення та не могла керувати ними, а також всупереч її волі,а тому згідно ч.3 ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.225, ч.ч.2,4 ст.1257 ЦК України є недійсним.
На підтвердження вищезазначеного, посилається на те, що на час складання заповіту ОСОБА_3 виповнилося 79 років, при цьому в останні роки життя її стан здоров'я різко погіршився. З 28.03.2018 року по 05.04.2018 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділі КНП «Копичинецька КРЛ», з діагнозом при госпіталізації: ГПМК недиференційоване на грунті церебросклерозу з а/г. Зокрема, в анамнезі захворювання від 28.03.2018 року, виданого лікуючим лікарем вищезазначеної лікарні, вказано, що у ОСОБА_3 спостерігались часті провали пам'яті, присутні когнітивні порушення, періодично неадекватна. Випискою №898/178 із медичної картки стаціонарного хворого встановлено повний діагноз:Геморагічний інсульт в тім'яній долі правої гемісфери на грунті церебросклерозу з а/г.
Оскільки ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНП «Копичинецька КРЛ» та перенесла інсульт, в якої спостерігались часті провали пам'яті, були присутні когнітивні порушення, та періодична неадекватність, вважає, що на момент складання 06 липня 2018 року оспорюваного заповіту ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувала ними, чим і скористався відповідач, в користь якого складено оспорюваний заповіт.
Під час розгляду справи у підготовчому судовому засіданні, зокрема після повернення матеріалів справи із висновками експертів із експертної установи, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фльорків О.В. надіслав до суду заяву про зміну підстави позову, у якій, посилаючись на ч.ч.1-3 ст.1247, ст.ст.1248, 1251, ч.ч.1,2 ст.1257, ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України, вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним заповіту ОСОБА_3 від 06 липня 2018 року, посвідченого виконкомом Яблунівської сільської ради Гусятинського району, за реєстровим №93 підлягають до задоволення з наступних підстав:
- в момент вчинення оспорюваного заповіту заповідач через стан свого здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, і заповіт складено всупереч її волі, та, відповідно, з порушенням вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України, що, у відповідності до положень статей 215, 225, 1257 ЦК України є підставою для визнання оспорюваного заповіту недійсним;
- підпис, виконаний на оспорюваному заповіті від імені ОСОБА_3 виконаний не ОСОБА_3 , відтак оспорюваний заповіті не відповідає вимогам закону та дійсному волевиявленню заповідача, зокрема, встановленим законом (статті 203, 205, 207, 1247 ЦК України) вимогам щодо письмової форми заповіту, та, відповідно, волевиявленню заповідача на вчинення такого заповіту і його внутрішній волі, що, у відповідності до положень статей 215, 1257 ЦК України є підставою для визнання оспорюваного заповіту недійсним (нікчемним);
- при посвідченні оспорюваного заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування не було дотримано обов'язкові вимоги щодо його посвідчення, встановлені ч.2 ст.1248 ЦК України та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим Наказом міністерства юстиції України № 3306/5 від 11.11.2011 р., що у відповідності до положень статей 215, 1257 ЦК України свідчить про недійсність (нікчемність) заповіту в силу прямої вказівки закону. А саме, посвідчений оспорюваний заповіт не був зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій Яблунівської сільської ради та не записаний до алфавітної книги обліку заповітів.
Відповідачкою ОСОБА_2 до суду подано відзив на позов, згідно якого вона вважає позовні вимоги позивача безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.
В обґрунтування відзиву відповідачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , яка на випадок своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 склала заповіт в її користь.
Вважає посилання позивача на те, що на момент складання її мамою заповіту, вона за своїм віком та станом здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, вважає такими, що не відповідають дійсності. ЇЇ мати ОСОБА_3 , незважаючи на те, що перебувала у старшому віці, повністю розуміла значення своїх дій. Як будь-яка людина час від часу хворіла, потребувала стороннього догляду та піклування, що є цілком природним явищем. Оскільки позивач періодично перебував за кордоном, а також мав вже свою сім'ю, до бабусі ОСОБА_3 не приїжджав та допомагати її не спішив, а також як наслідок навіть не з'явився на її похорон і на поминальні дні після її смерті.
Вона, ОСОБА_2 , дбаючи про матеріальне благо своїх дітей, довгий час перебувала за кордоном, заробляючи гроші на них, в тому числі і на свого сина ОСОБА_4 позивача по справі. Нею, була куплена в його користь квартира, в м.Миколаєві. Проте, коли ОСОБА_5 не надавав жодної допомоги своїй бабусі ОСОБА_3 , яка її потребувала, вона змушена була покинути роботу за кордоном і приїхати для того, щоб її доглядати і належним чином пролікувати, при цьому, не маючи намірів, отримати її майно у спадщину.
ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент смерті проживала в неї в с.Яблунів без реєстрації, за якою вона доглядала.
На момент складення заповіту її мати ОСОБА_3 почувала себе добре. Від завершення стаціонарного лікування її матері ОСОБА_3 до дня складення нею заповіту минуло три місяці, тому твердження позивача про те, що вона як відповідач скористалась хворим станом матері є неправдивим.
Також зазначила, що в історії хвороби ОСОБА_3 немає висновків про погіршення психічного стану хворої внаслідок інсульту та розвиток у неї недоумства. З моменту виходу її матері ОСОБА_3 із лікарні після стаціонарного лікування, остання не вчиняла жодних дій, які б дали підстави вважати її дії неадекватними. У зв'язку із старшим віком матері, іноді змінювався її настрій, проте, зміни настрою були не тривалими і жодним чином не впливали на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Посилаючись на наведене, вважає, що в момент складення заповіту, ОСОБА_3 усвідомлювала значення своїх дій та керувалася ними.
Твердження позивача про те, що вона скористалась хворобливим станом матері, не відповідають дійсності та є вигаданими позивачем з метою безпідставного скасування заповіту та отримання спадкового майна.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоч належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи.
Представник позивача - адвокат Фльорків О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та заяві про зміну підстави позову. Просить визнати заповіт недійсним з підстав, що:
- заповідачка на момент складання заповіту через стан свого здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій, а відтак в порушення ч.3 ст.203 ЦК України вчинений без її волевиявлення;
- заповіт не підписувався ОСОБА_3 , підпис на заповіті не її;
- заповіт має ознаки нікчемності, оскільки не відповідає формі заповіту, зокрема не відповідає Порядку його вчинення, тому, що під час складання заповіту, який записується зі слів заповідача, а не складається ним власноруч, даний заповіт має бути прочитаний вголос. Тому він вважає, що ця вимога не була дотримана і доказів на її дотримання немає. Тобто, заповіт не був прочитаний вголос заповідачем.
При допиті свідка ОСОБА_6 останній цього ствердно не підтвердив.
Представник відповідача - адвокат Янкович І.Є. в судовому засіданні позовні вимоги з уточненнями не визнав, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та вказав, що позовна заява та заява про зміну підстави позову є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки згідно висновку почеркознавчої експертизи підпис виконаний ОСОБА_3 .. Крім того, згідно висновку психіатричної експертизи заповідачка ОСОБА_3 у момент підписання заповіту була дієздатною. Представник відповідача також вказав, що досудового вирішення спору між сторонами не було. Позивач не звертався до відповідачки щоб вирішити питання мирним шляхом. Також додав, що подані до суду стороною позивача медичні документи щодо лікування ОСОБА_3 були надані судом на дослідження експертам для проведення посмертної психіатричної експертизи ОСОБА_3 ..
Приватний нотаріус Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області Лотовська О.М. в судовому засіданні зазначила, що про дійсність заповіту, посвідченого 06.07.2018 року вона нічого не може вказати, оскільки цей заповіт вона не посвідчувала. Вказала, що вона заводила спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , яку і на даний час супроводжує. ЇЇ незнайомі ні спадкодавець, ні спадкоємці.ЇЇ ніхто не викликав до ОСОБА_3 для посвідчення заповіту.
Свідок ОСОБА_6 , який працював з 12.11.2015 року до середини січня 2019 року сільським головою Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_3 проживала в с. Яблунів у своєї дочки ОСОБА_2 .. Підтвердив, що він приходив до неї посвідчувати заповіт. Він встановив її особу на підставі її паспорта. При цьому, не може пригадати, чи він звертав увагу в паспорті на місце її прописки. Вказав, що згідно Закону «Про місцеве самоврядування» обов'язок щодо посвідчення заповітів покладено на секретаря ради (виконкому). Даним законом визначено, що на час відсутності секретаря, його обов'язки виконує голова. Тому він мав право посвідчувати заповіт. Приймалося розпорядження про покладення обов'язків на голову, у зв'язку з тим, що секретар пішла у відпустку. Проте, номера і дати його не пригадує.
Також зазначив, що до нього зателефонувала дочка ОСОБА_3 . Людмила і повідомила, що її мати хоче скласти заповіт. Після того, він під'їхав до будинку, де проживала ОСОБА_3 , дочка останньої провела до кімнати, де перебувала ОСОБА_3 і остання йому сказала, що хоче скласти заповіт на майно на дочку ОСОБА_7 . Він її сказав, що він заповіт має підготувати на роботі. З ОСОБА_3 він спілкувався на одинці. ОСОБА_3 при спілкуванні вільно сиділа, була адекватною, хоч була старенькою, але в неї на обличчі була посмішка. Він не пригадує чітко чи він для складення заповіту у ОСОБА_3 взяв на роботу паспорт,чи зробив на телефон його копію. Він поїхав на роботу у сільську раду, де підготував заповіт і з ним повернувся до ОСОБА_3 , яка сиділа в кімнаті будинку, розмовляла, все розуміла, була адекватною. Складений заповіт він дав ОСОБА_3 , яка з ним ознайомилася, перечитала в голос і підписала. Він чув як вона читала весь текст заповіту. Печатку на заповіті він проставляв також за місцем проживання останньої. Під час розмови із ОСОБА_3 ніхто не був присутній. Заповіт посвідчував у той самий день. Підпис на заповіті, який ним посвідчено 06.07.2018 року проставлений ним. Після того, провів запис у журналі - реєстрі нотаріальних дій, в якому підписалася ОСОБА_3 .. Після того, з метою реєстрації заповіту в спадковому реєстрі, вніс інформаційну заявку до вказаного реєстру, але коли вона робилася чи в день посвідчення заповіту чи наступного дня він не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_8 , яка працює діловодом в Яблунівському старостинському окрузі Копичинецької міської ради з березня 2019 року, у судовому засіданні пояснила, що з 12 липня 2015 року по лютий 2018 року вона працювала секретарем виконкому і ради Яблунівської сільської ради. Вона як секретар вчиняла нотаріальні дії. На час її відсутності нотаріальні дії вчиняв голова ради. 10 чи 11 січня 2018 року вона виїхала в Ізраїль, де перебувала до кінця травня 2018 року. В лютому 2018 року після відбутої відпустки вона була розрахована. Вона не може сказати хто в липні 2018 року в Яблунівській сільській раді вчиняв нотаріальні дії. Реєстр вчинення нотаріальних дій вівся. Журнал, алфавітна книга заповітів коли вона працювала знаходилися у сейфі в приміщенні сільської ради. Перед тим, як вона йшла у відпустку, вона передала ключі від сейфу. Вона точно не може сказати, чи був акт передачі вищевказаних журналів. На підставі розпорядження голови ради, або рішення сесії ради уповноважувалося хто повинен був вчиняти нотаріальні дії. Додала, що сплата державного мита проводиться у день вчинення нотаріальної дії.
Свідок ОСОБА_9 , яка є невісткою ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона ніколи не сварилася із ОСОБА_3 .. У березні 2018 року ОСОБА_3 захворіла на інсульт. Після двохтижневого лікування в лікарні, ОСОБА_3 забрала її дочка ОСОБА_10 в с.Яблунів, де вона проживала з квітня 2018 року до 31.08.2018 року, тобто до смерті. Також вказала, що після інсульту в ОСОБА_3 стан здоров'я покращився, їздила на інвалідній колясці, ходила на «ходулях». Вона постійно була в неї, психічних розладів у неї не було. На час складання заповіту - ОСОБА_3 пам'ятала, всіх і все, була адекватною, пам'ятала всіх рідних номера телефонів, імена внуків і правнуків. Все розуміла. ОСОБА_3 про заповіт її нічого не розповідала. Покійна ОСОБА_3 до того, як захворіла на інсульт проживала в АДРЕСА_1 . Крім того вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто перед смертю ОСОБА_3 хоч важко розмовляла, але їх усіх впізнавала.
Свідок ОСОБА_11 , який є рідним братом відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що його мати ОСОБА_3 була при своєму розумі до смерті, оскільки він її часто відвідував в с.Яблунів. Після перенесеної хвороби - інсульту, його мати проживала в його сестри ОСОБА_12 в с.Яблунів до смерті. Мати після перенесеного інсульту не була лежачою, вона ходила по будинку, по подвір'ї. Мати казала його сестрі ОСОБА_2 щоб привести нотаріуса, і він це чув, бо був у них, щоб вона склала заповіт на сестру ОСОБА_2 .. Також зі слів матері ОСОБА_3 йому відомо, що вона швидше склала заповіт на онука ОСОБА_1 , так як боялася його, оскільки він казав, що вижене її з будинку. Вказаний заповіт він найшов у будинку матері, що в ОСОБА_13 , і віддав його матері. Він ніякої участі у посвідченні заповіту на сестру не брав. Він лише запитав у нотаріуса Чайки чи можна посвідчити заповіт, але вона йому сказала, що це можна зробити в Яблунівській сільській раді, щоб не мучити матір. Перед смертю, приблизно за пару днів, можливо тиждень мати більше лежала, але проблем з пям'ятю, з психікою у неї не було. Вважає, що «зачинщиком» даного спору є дружина позивача, яка хотіла продати будинок його матері.
Свідок ОСОБА_14 , яка є сестрою позивача та дочкою відповідачки у судовому засіданні вказала, що її мати і брат перебували в неприязних стосунках з того часу, як її баба ОСОБА_3 захворіла на інсульт і її мати забрала з лікарні проживати разом з нею в с.Яблунів. До хвороби її бабуся проживала в м. Копичинці. Покійна бабуся була у добрих відносинах як з її матір'ю ОСОБА_2 . так і з її братом ОСОБА_1 .. Після перенесеного інсульту бабуся добре розмовляла, була така як все - вредна, проблем із пам'ятю в неї не було. Вона ходила на «ходулях». Вказала, що вона до бабки в с.Яблунів приїзджала один раз на 2, 3 тижні і телефонувала із свого телефону до ОСОБА_15 , щоб вони порозмовляли. В серпні 2018 року вона ще один раз телефонувала зі свого телефону до ОСОБА_15 , щоб він поспілкувався з бабусею. ОСОБА_15 не хотів ні з ким спілкуватися, окрім як з бабусею та з нею. ЇЇ невідомо чи бабуся складала заповіт на матір. Знала те, що її розповідали.
Свідок ОСОБА_16 , який є сусідом відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні вказав, що з ОСОБА_3 особисто не спілкувався. Бачив її неодноразово в дома її дочки ОСОБА_2 .. Після того як її паралізувало, ОСОБА_3 проживала до смерті в дочки ОСОБА_2 в с. Яблунів. Був один раз, що вона вийшла і попросила набрати номер телефону до ОСОБА_15 , оскільки сказала, що вона не може «набрати ОСОБА_15 ». Набравши, він чув, як вона розмовляла чи із ОСОБА_15 , чи з його дружиною. Це було після її хвороби, приблизно за один чи півтора місяця до дня її смерті. ОСОБА_15 в с.Яблунів не бачив і на похороні ОСОБА_3 теж його не було.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
За життя, 27 червня 2003 року ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу Юзвою Г.З. в смт.Гусятин, Тернопільської області та зареєстрований в реєстрі за №1944, відповідно до якого заповідачка на випадок своєї смерті заповіла все належне її майно ОСОБА_1 (Т.1 а.с.9, 131).
Також, 06 липня 2018 року ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений сільським головою Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області ОСОБА_6 в с. Яблунів Гусятинського району Тернопільської області та зареєстрований в реєстрі за №93, відповідно до якого ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати її по закону на день смерті і на що вона матиме право, вона заповіла ОСОБА_2 . У тексті заповіту зазначено, що цей заповіт на особисте прохання заповідача з її слів записано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Також у тексті заповіту зазначено, що «мною, ОСОБА_3 , текст заповіту прочитано в голос та власноручно підписано». Заповіт записаний сільським головою ОСОБА_6 зі слів ОСОБА_3 , до підписання, прочитаний уголос заповідачем та власноручно підписаний нею у присутності сільського голови о 15 год. 30 хв.. Особу ОСОБА_3 встановлено, дієздатність її перевірено (Т.1 а.с.77, Т.3 а.с.238).
Як вбачається із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №52863909, виданого 06 серпня 2018 року, оспорюваний заповіт зареєстровано 06 серпня 2018 року о 12.11 год. Тернопільською філією державного підприємства «Національні інформаційні системи» за № 62809010.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №169015995 від 03.06.2019 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 6121610400:02:001:1215, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (Т.1 а.с.11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 у віці 79 років, актовий запис № 69, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 01 вересня 2018 року Копичинецькою міською радою Гусятинського району Тернопільської області (Т.1 а.с.51,70).
Після її смерті 19 вересня 2018 року приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області заведена спадкова справа №125/2018, номер у Спадковому реєстрі 63011685. Вказаний факт підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 53355371 від 19.09.2018 року та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 54775208 від 17.01.2019 року.
Із заявою про прийняття спадщини за заповітом 19 вересня 2018 року звернулась ОСОБА_2 . Із заявою про відмову від прийняття спадщини 19 вересня 2018 року звернувся ОСОБА_17 . Крім того, 17 січня 2019 року до приватного нотаріуса Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернувся ОСОБА_1 (Т.1 а.с.10, 69,74, 82, 88).
Підтвердженням юридичного факту про те, що ОСОБА_2 (відповідачка по справі) є дочкою ОСОБА_3 , є копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Перемилівською сільською радою Чортківського районного бюро ЗАГС 18 квітня 1963 року (Т.1 а.с.50,78).
Як вбачається з копій свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Яблунівською сільською радою Гусятинського району 07.06.1994 року, рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2018 року остання змінила прізвище на « ОСОБА_18 » у зв'язку з реєстрацією 07 червня 1994 року шлюбу з ОСОБА_19 (Т.1 а.с.50 зворот., 63, 89,90).
Як підтверджено в судовому засіданні стороною позивача та не заперечено стороною відповідача позивач ОСОБА_1 є сином відповідачки ОСОБА_2 ..
Судом досліджено спадкову справу за №125/2018 після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яку представлено приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області також Книгу реєстрації нотаріальних дій, Алфавітну книгу обліку заповітів Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області, заповіт складений ОСОБА_3 від 06 липня 2018 року за № 93, витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі.
В оглянутій в судовому засіданні Книзі реєстрації нотаріальних дій Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області за 2018 рік, зазначено, що 06 липня 2018 року складено та посвідчено заповіт на все майно в користь ОСОБА_2 .. Номер нотаріальної дії - 93. У графі «Підпис осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії» записано - « ОСОБА_20 ». У графі «Сума сплаченого державного мита або сума оплати за вчинену нотаріальну дію» записано - «0,85». Факт сплати ОСОБА_3 державного мита в розмірі 0,85 грн. підтверджується копією квитанції за № 8/6094 (Т.3 а.с.228-231, 237).
В оглянутій у судовому засіданні Алфавітній книзі обліку заповітів Яблунівської сільської ради за 2018 рік під літерою «Л» за порядковим номером 3 вказано ОСОБА_21 . Вас., дата посвідчення заповіту - 06.07.2018 р.. Реєстровий номер - 93 (Т.1 а.с 232-235).
Як вбачається із інформаційної довідки із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 53355204, виданої приватним нотаріусом Лотовською О.М. 19 вересня 2018 року у зв'язку із відкриттям спадкової справи, заповіт складений ОСОБА_3 27 червня 2003 року та посвідчений приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу Юзвою Г.З. за реєстровим №1944, чинний, проте скасований заповітом ОСОБА_3 , який посвідчений сільським головою Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №93, а в Спадковому реєстрі за № 62809010 (Т.1 а.с.71,72).
Як видно із інформаційної довідки із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 53355251, виданої приватним нотаріусом Лотовською О.М. 19 вересня 2018 року у зв'язку із відкриттям спадкової справи за ОСОБА_3 у Спадковому реєстрі інформація відсутня (Т.1 а.с.73).
12 лютого 2019 року ОСОБА_1 позивач по справі звернувся до приватного нотаріуса Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області Лотовської О.М. із письмовою заявою про витребування у відповідних органів, установ оригіналу заповіту, складеного ОСОБА_3 27 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу Юзвою Г.З. та зареєстрованого в реєстрі за №1944, який йому потрібно для вчинення нотаріальних дій, в т.ч. встановлення кола спадкоємців померлої ОСОБА_3 та видачі свідоцтва про право на спадщину (Т.1 а.с.12).
Як вбачається із відповіді приватного нотаріуса Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області Лотовської О.М. від 21 лютого 2019 року за № 117/02-14 на вищевказану заяву ОСОБА_1 , приватним нотаріусом зазначено, що його заява про прийняття спадщини та про витребування документів не може бути розглянута, оскільки відповідно до п.2.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Повідомлено, що він не являється спадкоємцем за заповітом, оскільки заповіт, який було посвідчено у його користь скасований заповітом, посвідченим виконкомом Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області 06 липня 2018 року за реєстровим №93 на все майно в користь іншого спадкоємця, який належним чином прийняв спадщину, подавши заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк, на підставі якої було заведено спадкову справу за №125/2018 року приватним нотаріусом Лотовською О.М. (Т.1 а.с.13,91).
17 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фльорків О.В. звернувся до приватного нотаріуса Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області Лотовської О.М. із адвокатським запитом про надання копії заповіту ОСОБА_3 , який посвідчений виконкомом Яблунівської сільської ради 06.07.2018 року за реєстровим №93 також інформації про те, хто із спадкоємців ОСОБА_3 прийняв спадщину, чи видавались документи про право на спадщину та реєструвались за спадкоємцями ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на майно померлої, хто є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом посвідченим виконкомом Яблунівської сільської ради 06.07.2018 року за реєстровим номером №93 (Т.1 а.с.30).
Як вбачається із відповіді приватного нотаріуса Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області Лотовської О.М. від 04 травня 2019 року за № 269/01-16 на вищевказаний адвокатський запит, приватним нотаріусом, посилаючись на ст.8 Закону України «Про нотаріат», відмовлено у надані запиту- ваної інформації та копії оспорюваного заповіту (Т.1 а.с.31).
17 квітня 2019 року адвокат Фльорків О.В. звернувся до Яблунівської сільської ради з приводу надання копії заповіту ОСОБА_3 , посвідченого виконкомом Яблунівської сільської ради 06.07.2018 року за реєстровим №93 (Т.1 а.с.32).
Згідно відповіді Копичинецької міської ради Гусятинського району Тернопільської області від 23 квітня 2019 року за №136 на вищевказаний адвокатський запит, адвокату відмовлено у надані копії запитуваного заповіту та рекомендовано із вищевказаного приводу звернутись до нотаріуса за місцем заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3 (Т.1 а.с.33).
Згідно копії довідки №3584, виданої Копичинецькою міською радою 17.09.2018 року за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 , що по АДРЕСА_1 , на день смерті останньої ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ніхто не проживав і не був зареєстрований (Т.1 а.с.76).
Як вбачається із копій довідки та комісійного акту обстеження фактичних умов проживання ОСОБА_3 , виданих Копичинецькою міською радою Гусятинського району Тернопільської області 16 липня 2019 року за №№ 374,375 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06 квітня 2018 року до дня смерті проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 . Разом із нею за вказаною адресою на день її смерті були зареєстровані та проживали: дочка ОСОБА_2 , зять ОСОБА_19 , онук ОСОБА_22 та невістка ОСОБА_23 (Т.1 а.с.52,53).
Згідно відповіді КНП «Копичинецька комунальна районна лікарня» Гусятинської районної ради від 07 березня 2019 року за № 114 на адвокатський запит адвоката Фльорківа О.В. від 28 лютого 2019 року, ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділі лікарні з 28.03.2018 року по 05.04.2018 року з діагнозом при госпіталізації: ГПМК недиференційоване на грунті церебросклерозу з а/г.. Станом на 06.07.2018 року ОСОБА_3 на стаціонарному та амбулаторному лікуваннї в КНП «Копичинецька КРЛ» не перебувала (Т.1 а.с.14,15).
Як видно із копій медичної карти стаціонарно хворого № 898/178 28.03.2018 року та виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 898/178 від 05.04.2018 року ОСОБА_3 була госпіталізована у неврологічний відділ Копичинецької КР лікарні, де стаціонарно лікувалася в період з 28.03.2018 року по 05.04.2018 року. Діагноз при госпіталізації: ГПМК недиференційоване на грунті церебросклерозу з а/г.. Госпіталізація з приводу цього захворювання вперше. Заключний повний діагноз (основний) при виписці з лікарні: Геморагічний інсульт в тім'яній долі правої гемісфери (27.03.18 р.) з наявністю лівобічного геміпарезу, гемігіпестезії на грунті церебросклерозу з а/г. Працездатність: знижена. Результати лікування: виписана з поліпшенням. Виписана по настоюванні хворої на амбулаторне лікування під наглядом сімейного лікаря та невропатолога в задовільному стані (Т.1 а.с.16,17, 20,21-29).
Як вбачається з копій записів сімейного лікаря від 3.12.2016 року, 24.02.2017 року в амбулаторній медичній карті ОСОБА_3 , яка була заведена у поліклінічному відділенні Копичинецької лікарні, ОСОБА_3 сімейним лікарем також встановлений діагноз: ІХС. Дифузний кардіосклероз а/г СН І ст.. 19.04.2018 року лікарем-неврологом у вказаній вище амбулаторній карті ОСОБА_3 проведено огляд останньої та запис про те, що ОСОБА_3 з 28.03.2018 року по 05.04.2018 року перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділі лікарні. Прописані лікувальні рекомендації (Т.1 а.с. 18,19).
ОСОБА_3 за життя на диспансерному обліку в наркологічному, психіатричному кабінетах КНП «Гусятинська КРЛ» не знаходилася (Т.1 а.с.198,199).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №126 КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради від 17.03.2020 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділі КНП « Копичинецька КРЛ» з 28.03.2018 року по 05.04.2018 року з діагнозом: ГПМК недиференційоване на грунті церебросклерозу з а/г.. Заключний діагноз: геморагічний інсульт в тім'яній долі правої гемісфери (27.03.18 р.) з наявністю лівобічного геміпарезу, гемігіпестезії на грунті церебросклерозу з а/г.
На підставі вищенаведеного, комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_3 на період, який відноситься до 06.07.2018 року психічними хворобами не страждала. Про це свідчать дані анамнезу. З 28.03.2018 року по 05.04.2018 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з діагнозом:ГПМК недиференційоване на грунті церебросклерозу з а/г.. У представленій медичній документації (медкарта стаціонарного хворого, виписка з мед карти стаціонарного хворого) відсутні записи про огляд психіатром, в щоденниках суттєвих ознак порушень психічної діяльності не відмічено. Будь-які підтверджуючі дані та дані меддокументації про наявність у підекспертної порушень психічної діяльності в матеріалах справи відсутні.
А тому, ОСОБА_3 під час складання заповіту, посвідченого головою Яблунівської сільської ради Гусятинського району Фик А.Я. 06 липня 2018 року за реєстровим №93, психічними хворобами не страждала, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (Т.1 а.с.216,217).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів №805/806/20-22 від 09 листопада 2019 року підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Підпис» заповіту, посвідченого головою Яблунівської сільської ради Гусятинського району Фик А.Я. 06 липня 2018 року, за реєстровим №93 виконано ОСОБА_3 . Підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Підпис» заповіту, посвідченого головою Яблунівської сільської ради Гусятинського району Фик А.Я. 06 липня 2018 року, за реєстровим №93, виконано рукописним способом, без попередньої технічної підготовки до його виконання та використання технічних засобів (Т.2 а.с.6-11).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача адвоката Фльорківа О.В., представника відповідачки адвоката Янковича І.Є., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області Лотовської О.М., пояснення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого порушеного цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1256 ЦК України визначено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.
У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1,2 статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту).
Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених нормами ЦК України.
Згідно з ч.1 статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
В силу вимог ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 650/1252/17.
Крім того, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц вказав, що підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц та від 02 листопада 2020 року у справі №326/81/15.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12).
Обов'язковість вимог статті 105 ЦПК України щодо призначення судово-психіатричної експертизи при вирішенні спору про визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України вказує на те, що саме висновок експерта в цьому випадку є належним доказом медичного характеру в розумінні статті 77 ЦПК України.
Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, згідно частин 1-5 даної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам Цивільного Кодексу України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти:
1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі;
2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту);
3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
У постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 525/607/17 суд касаційної інстанції зробив висновок, що «посилання касаційної скарги на порушення загальних вимог щодо форми заповіту є безпідставними, оскільки відсутність у заповіті певних реквізитів, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, може розцінюватися як порушення форми заповіту у тому разі, коли відсутність таких реквізитів позбавляє можливості встановити особу спадкодавця, свободу його волевиявлення, час, місце вчинення заповіту, особу, яка його нотаріально посвідчила, тощо. Проте ці обставини, у тому числі волю спадкодавця, безспірно встановлено».
В силу вимог ст.1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1248 ЦК України визначено, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Згідно ч.4 статті 207 ЦК України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Відповідно до статті 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Підпунктом 5 п. «б» ч.1 ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених до їх відання.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних); засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах.
Питання посвідчення заповітів посадовими особами органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про нотаріат» розділами ІІ, ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 року №3306/5.
Так, у п.1.2 розділу І цього Порядку вказано, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3 розділу ІІ вказаного Порядку нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.
Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів.
При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України "Про нотаріат". Відповідно до зазначеної статті Закону встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Відповідно до п.1.1, 1.4 розділу ІІІ вищевказаного Порядку посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти.
При посвідченні заповіту посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу заповідача та визначає обсяг його цивільної дієздатності.
Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247, 1251 Цивільного кодексу України і особисто подані ними посадовій особі органу місцевого самоврядування.
Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб (крім подружжя) не допускається.
Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.
Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.
Згідно з п.2.11 розділу ІІ зазначеного Порядку посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування і скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування
Частинами 1-3 статті 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
У статті 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3статті 203 ЦК України.
Також, як роз'яснено у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Таким чином оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону.
Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
В силу вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В силу вимог статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
У відповідності з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частина шоста статті 81 ЦПК України встановлює, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведено, що при посвідченні оспорюваного заповіту його баба ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними та що у неї було відсутнє волевиявлення на вчинення спірного правочину.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №126 КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради від 17.03.2020 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 під час складання заповіту, посвідченого головою Яблунівської сільської ради Гусятинського району Фик А.Я. 06 липня 2018 року за реєстровим №93, психічними хворобами не страждала, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_6 вказали, що ОСОБА_3 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Також повідомили, що вона за час хвороби все розуміла. Голова сільської ради вказав, що на час посвідження оспорюваного заповіту, заповідачка була адекватною, розуміла значення своїх дій, самостійно прочитала заповіт і підписала його.
Будь-яких інших доказів того, що померла на час посвідчення заповіту на користь відповідачки не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати позивачем не подано до суду.
Стороною позивача не надано доказів абсолютної неспроможності спадкодавця ОСОБА_3 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій.
Сам по собі факт погіршення стану здоров'я після перенесенного інсульту заповідачкою не є достатнім доказом її неспроможності в межах, необхідних для волевиявлення і складення заповіту та не спростовує презумпцію її психічного здоров'я.
Доводи представника позивача про відсутність волевиявлення ОСОБА_3 на складання заповіту від 06 липня 2018 року є необґрунтованими, оскільки такі не підтвердженні належними та допустимими доказами та спростовуються висновком судово-психіатричного експерта №126 КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради від 17.03.2020 року.
Посилання представника позивача на те, що висновок судово-психіатричного експерта №126 побудований на одній обставині, це - відсутність перебування заповідачки на обліку в психіатра, суд не приймає до уваги, оскільки на дослідження експерту були надані, крім довідки КНП «Гусятинська КРЛ» від 14.02.2020 року за № 25 також ряд інших медичних документів, зокрема: довідку КНП «Копичинецька КРЛ за № 114 від 07.03.2019 року, медичну карту стаціонарного хворого № 898/178, заключення КТ головного мозку від 03.04.2018 року, виписку з медичної карти стаціонарного хворого № 898/178, витяги з амбулаторної карти хворої ОСОБА_3 з Копичинецької поліклініки. Тому сумнівів у правильності зробленого висновку у суду немає.
Посилання представника позивача на те, що підставу позову позивач обґрунтовує станом здоров'я заповідача, в якої після перенесеного інсульту спостерігались часті провали пам'яті, були присутні когнітивні порушення та періодична неадекватність та яка, на його переконання, на момент складання оспорюваного заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, і такий оспорюваний заповіт суперечить її волі, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються записами в медичній карті стаціонарного хворого № 898/178, з якої вбачається, що саме під час первинного огляду хворої ОСОБА_3 лікарем-неврологом 28.03.2018 року о 10 год. 35 хв. при опитуванні самої хворої отримано про неї відомості як пацієнтку і розвиток захворювання для використання при встановленні діагнозу і прогнозу хвороби, а також вибору оптимальних методів лікування і профілактики. При цьому, як вбачається із записів у вищевказаній медичній карті стаціонарного хворого та виписці із медичної карти стаціонарного хворого №898/178 від 05.04.2018 року в подальшому в період лікування ОСОБА_3 з 28.03.2018 року до 05.04.2018 року вищевказані діагнози (захворювання), а саме: часті провали пам'яті, когнітивні порушення та періодична неадекватність лікуючим лікарем не були виявлені (встановлені) під час медичних обстежень, лікування та зафіксовані ним. Інших доказів на підтвердження виявлених та зафіксованих провалів пам'яті, когнітивних порушень та періодичної неадекватності у ОСОБА_3 станом на 06 липня 2018 року стороною позивача суду не надано та в судовому засіданні не здобуто.
Таким чином, суд вважає, що у визнанні заповіту ОСОБА_3 від 06 липня 2018 року, посвідченого сільським головою Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області за реєстровим №93 з підстав неспроможності спадкодавця ОСОБА_3 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними, слід відмовити.
Обґрунтовуючи уточнені позовні вимоги, представник позивача також посилається на те, що підпис, виконаний на оспорюваному заповіті від імені ОСОБА_3 виконаний не нею, відтак оспорюваний заповіті не відповідає вимогам закону та дійсному волевиявленню заповідача, зокрема, встановленим законом (статті 203, 205, 207, 1247 ЦК України) вимогам щодо письмової форми заповіту, та, відповідно, волевиявленню заповідача на вчинення такого заповіту і його внутрішній волі, що, у відповідності до положень статей 215, 1257 ЦК України є підставою для визнання оспорюваного заповіту недійсним (нікчемним).
Судом встановлено, що заповіт, складений 06 липня 2018 року ОСОБА_3 , посвідчений сільським головою Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області Фик А.Я., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №93 та зареєстрований у Спадковому реєстрі відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 19.09.2018 року за номером 62809010 в Яблунівській сільській раді Гусятинського району Тернопільської області, дата посвідчення 06.07.2018 року, дата та час реєстрації 06.08.2018 року 12:11 год. відповідає вищенаведеним вимогам закону.
Вказаний заповіт складений та посвідчений у відповідності до вимог закону, зокрема: головою сільської ради встановлено особу заповідача та визначено обсяг її цивільної дієздатності; заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем ОСОБА_3 , що підтверджується висновком судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 09.11.2019 року; зазначений заповіт записаний зі слів заповідача за допомогою загальноприйнятих технічних засобів; текст складеного заповіту до його підписання прочитано в голос заповідачем ОСОБА_3 та останньою проставлено свій підпис на ньому у відповідній графі.
Посилання представника позивача на те, що підпис, виконаний на оспорюваному заповіті від імені ОСОБА_3 виконаний не нею, суд вважає безпідставними та такими, які спростовуються висновком судово-технічної та судово-почеркознавчої експертизи документів від 09.11.2019 року № 805/806/20-22. Із вказаного висновку вбачається, що підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Підпис» заповіту, посвідченого головою Яблунівської сільської ради Гусятинського району Фик А.Я. 06 липня 2018 року, за реєстровим №93 виконано ОСОБА_3 . Підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Підпис» вищевказано заповіту виконано рукописним способом, без попередньої технічної підготовки до його виконання та використання технічних засобів.
Твердження представника позивача про те, що у висновку судово- почеркознавчої експертизи експерт зазначив, що є суттєві відмінності, експерт зробив похибки, що це все через віковий стан ОСОБА_3 і зміни в підписі зумовлені такими обставинами, суд не приймає до уваги, оскільки експертом чітко зазначено у дослідницькій частині вищезазначеного висновку, про те, що виявлені збіги суттєві, визначальні та у своїй сукупності утворюють індивідуальний комплекс, достатній для категоричного висновку про те, що досліджуваний підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Підпис» заповіту виконано ОСОБА_3 .. Також зазначив, що стосовно виявленої розбіжності за ступенем прояву порушень координації рухів, то подібні порушення, лише меншого ступеню прояву, виявлено експертом у наданих зразках 2014-2015 років. При цьому ступінь прояву їх у 2015 році вищий, ніж у 2014 році, але нижчий ніж у досліджуваному підписі за 2018 рік. Отже, фактор, яким викликані вказані порушення є не короткочасним, а постійно діючим, природним і найімовірніше, являє собою погіршення загального психо-фізичного стану виконавця внаслідок якоїсь хронічної хвороби або комплексу хвороб, притаманних особам літнього та похилого віку. З часом вплив цього фактора зростає та призводить до все більшого руйнування моторно-рухових навичок, що і відображається, зокрема, у підписах та інших графічних об'єктах. Тому сумнівів у правильності зробленого висновку у суду немає.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази про те, що оспорюваний заповіт був підписаний не заповідачем ОСОБА_3 , а іншою особою. Відтак, суд не приймає до уваги відповідні твердження позивача.
Обґрунтовуючи уточнені позовні вимоги, представник позивача також посилається на те, що при посвідченні оспорюваного заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування не було дотримано обов'язкові вимоги щодо його посвідчення, встановлені ч.2 ст.1248 ЦК України та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим Наказом міністерства юстиції України № 3306/5 від 11.11.2011 р. що, у відповідності до положень статей 215, 1257 ЦК України свідчить про недійсність (нікчемність) заповіту в силу прямої вказівки закону. А саме, вважає, що посвідчений оспорюваний заповіт має ознаки нікчемності, оскільки не відповідає формі Порядку його вчинення, тому що, під час складення оспорюваного заповіту, який записується зі слів заповідача, а не складається ним власноруч, даний заповіт має бути прочитаний вголос заповідачем. Проте, ця вимога не була дотримана і доказів на її дотримання немає.
Доводи сторони позивача про те, що оспорюваний заповіт не був прочитаний в голос заповідачкою суд вважає необґрунтованими.
Встановлено, що текст оспорюваного заповіту від 06.07.2018 року прочитано в голос заповідачем ОСОБА_3 в чому остання власноручно підписалася.
Крім того, вказані обставини підтвердив допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , який станом на 06.07.2018 року працював сільським головою Яблунівської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області та посвідчив вказаний вище заповіт. Так, він вказав, що після того, як він повернувся із сільської ради до місця проживання ОСОБА_3 , з підготовленим текстом заповіту, який зі слів заповідачки під час розмови з нею в дома її дочки, що в с.Яблунів, записав за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, заповідачка ОСОБА_3 , ознайомилася, прочитала вголос заповіт у його присутності.
Отже, стороною позивача не доведено, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що заповіт не був прочитаний в голос заповідачкою ОСОБА_3 ..
Крім того, твердження представника позивача про те, що нотаріальна дія-посвідчення заповіту, яка вчинялася посадовою особою органу місцевого самоврядування - сільським головою Яблунівської сільської ради не зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій Яблунівської сільської ради та не записана до алфавітної книги обліку заповітів цієї ж ради, суд вважає безпідставними, які спростовуються даними про реєстрацію та запис оспорюваного заповіту у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій Яблунівської сільської ради та у алфавітній книзі обліку заповітів цієї сільської ради, які були оглянуті в судовому засіданні.
Суд звертає увагу на те, що вище вказане твердження представником позивача в судовому засіданні не підтримано, про що ним зазначено під час дослідження судом письмових доказів.
Отже, оскаржуваний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам закону, а на підтвердження підстав його недійсності позивач належних та допустимих доказів не надав.
За таких обставин, суд враховуючи вищенаведені вимоги закону, встановлені обставини справи, прийшов до висновку, що слід відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Фльорків О.В. до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області Лотовської О.М. про визнання заповіту не дійсним.
Враховуючи положення статті 141 ЦПК України та висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені стороною позивача розподілу не підлягають.
На підставі наведеного, ст.ст. 203, 215, 225, 1217, 1233,1234, 1247, 1248,1251, 1256, 1257 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_4 ), в інтересах якого діє представник-адвокат Фльорків Олександр Володимирович (адреса місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 33, офіс 608) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , жительки АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області Лотовська Оксана Мар'янівна (адреса місцезнаходження: м. Копичинці, вул. Мазепи, 1, Чортківськог (колишнього-Гусятинського) району, Тернопільської області) про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Гусятинський районний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 08 травня 2024 року.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Т.М. Цвинтарна