Окрема думка
судді Верховного Суду у Касаційному цивільному судіПророка В. В.
справа № 759/28627/21 (провадження № 61-11744 св 23)
24 квітня 2024 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скринник Сергій Миколайович, про визнання недійсним договору дарування частини нерухомого майна, постановою від 24 квітня 2024 року касаційну скаргу залишив без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. ОСОБА_2 у грудні 2021 року звернулась до суду із вищевказаним позовом, в якому просила: визнати недійсним укладений 06 червня 2013 року договір дарування 1/4 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Скринником С. М. за реєстраційним номером 711; скасувати державну реєстрацію (номер запису про право власності 1210939) права власності 1/4 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровану у відповідності до договору дарування від 06 червня 2013 року, за реєстраційним номером 711 за ОСОБА_1 та поновити таку реєстрацію на 1/4 частки в праві власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_2 .
2. Святошинський районний суд міста Києва ухвалою від 16 лютого 2023 року залишив позов без розгляду.
3. Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді, розгляд справи неодноразово відкладався, позивач належним чином був повідомлений про призначення справи до розгляду, про дату та час розгляду справи, двічі поспіль а ні він, а ні його представник не з'явилися у судове засідання, письмових заяв від сторони позивача щодо неявки в судове засідання з поважних причин, з наданням письмових доказів останнього до суду не було надано.
4. Київський апеляційний суд постановою від 05 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка С. С. у серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
6. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
7. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій та судочинство визначаються виключно законами України.
8. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства прямо визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -на касаційне оскарження судового рішення.
9. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
10. Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
11. Згідно із частиною другою статті 382 ЦПК України постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом.
12. Оскільки відповідно до основних засад судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення здійснюється у визначених законом випадках, виключно Законом, зокрема ЦПК України, встановлені випадки зазначеного оскарження.
13. Частиною першою статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:
1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;
2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
14. Отже, касаційному оскарженню підлягають постанови суду апеляційної інстанції, постановлені за результатами апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, а також в інших випадках, прямо передбачених ЦПК України.
15. Пунктом 16 частини першої статті 353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.
16. Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду постановою суду апеляційної інстанції скасована і справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскарження такої постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку ЦПК України не передбачено.
17. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
18. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
19. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
20. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
21. Вважаю, що Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкриваючи касаційне провадження у справі помилково дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає касаційному оскарженню.
22. Крім цього надмірний судовий контроль суду касаційної інстанції за процесуальними питаннями, які не перешкоджають подальшому провадженню по справі і не впливають на перегляд справи по суті, не відповідає завданням Верховного Суду, спричиняє необґрунтоване затягування строків розгляду справи і створює зайвий тягар на судову систему в цілому.
23. Отже, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, вважаю що касаційне провадження у цій справі було відкрите помилково та належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було б закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , як помилково відкритого, а не розгляд справи по суті.
На моє переконання, касаційний перегляд Верховним Судом судових рішень, які набрали законної сили і касаційному оскарженню не підлягають, не відповідає завданню Верховного Суду і може йти всупереч з принципом правової визначеності.
Суддя В. В. Пророк