17 травня 2024 року
м. Київ
справа № 453/1232/20
провадження № 61-7009ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 18 квітня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Сколівської міської ради Львівської області, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», третя особа - відділ № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, котре є у спільній сумісній власності, визнання недійсними технічної документації на об'єкти нерухомого майна, свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, відшкодування моральної шкоди,
14 травня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року.
Касаційна скаргане може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.
У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У поданій касаційній скарзі заявниками не наведено підстав касаційного оскарження рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області
від 03 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 18 квітня 2024 року, не зазначено, які саме норми матеріального права були неправильно застосовані, або які норми процесуального права були порушені судами і в чому полягають ці порушення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ,
від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).
У поданій касаційній скарзі заявники не навели передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень.
Заявники повинні були визначити, який правовий висновок Верховного Суду, на його переконання, мали застосувати суди першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення рішення у справі № 453/1232/20 або обґрунтувати наявність іншої підстави касаційного оскарження рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 листопада 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року, передбачену пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявники посилаються на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази) має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на пункт 1, 2 або 3 частини другої статті 389 цього Кодексу як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Отже, з огляду на наведену норму, обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із не дослідженням судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень.
З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 1 частини третьої
статті 411 ЦПК України, суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення.
Заявники не обґрунтовують передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Тому вонине виконали вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень і згідно пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтею 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області
від 03 листопада 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 18 квітня 2024 року визнати неподаною та повернути заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Коротун