Справа № 457/1857/23
провадження №2/457/51/24
09 травня 2024 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі головуючого-судді Василюк Т.В.,
секретар судового засідання Кушнір М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позов мотивований тим, що 22.06.2021 року між ТзОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 278396096, відповідно до якого відповідачці надано у кредит грошові кошти на суму 6 500 грн. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов'язувався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнту за плату на умовах, визначених договором. Відповідно до реєстру боржників № 148 від 25.08.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 278396096. Надалі 20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передав (відступив) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги. Відповідно до умов договору факторингу та реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до договору факторингу № 20102022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки на суму 23 120,50 грн, які відповідачем у добровільному порядку не були повернуті. 23.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-3700475. 27.09.2021 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27092021 у відповідності до умов якого ТОВ «КАЧАЙ ГРОШ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «КАЧАЙ ГРОШ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Згідно з п.п. 4.2.1. договору факторингу, протягом 30 (тридцять) робочих днів з дати укладення даного договору, за умови оплати клієнту суми фінансування, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі зазначеній у п. 3.1 цього договору, передати фактору документи, що підтверджують права вимоги, шляхом підписання з фактором акту прийому-передачі документації, за формою, погодженою в додатку № 4 до даного договору. Відповідно до реєстру боржників № 1 від 27.09.2021 року до договору факторингу № 27092021 від 27.09.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 2259,20 грн., з яких: ??800 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; ??1459,20 грн. - сума заборгованості за звичайними відсотками. З огляду на це просив позов задоволити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте у своїй позовній заяві просив суд проводити розгляд справи у його відсутності.
Відповідачка у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вона не укладала жодного кредитного договору, проте картку в банку відкрила саме вона. Вважає, що це її чоловік уклав даний договір, оскільки мав доступ до її карток, з кредитних коштів купував продукти та речі, він був наркозалежний та помер від передозування наркотиками.
Заслухавши відповідачку, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу приписів ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 15 ЦК України закріплює право особи на захист цивільних прав та інтересів. Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
В судовому засіданні встановлено, що 22 червня 2021 року між ТзОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 278396096 /арк. справи 8-10/.
Даний договір підписано шляхом підписання акцепту оферти від 22 червня 2021 року на укладення договору надання позики, в тому числі, на умовах фінансового кредиту № 0508791911 від 22 червня 2021 року. Згідно вказаного договору, відповідачці надався кредит в сумі 6 500 грн., зі строком користування 30 днів. Відсоткова ставка 1,70 % за один день користування кредитом, застосовується за умовами належного виконання умов договору та відсутності пролонгації. Річна відсоткова ставка 620,50 %, застосовується за умовами належного виконання умов договору та відсутності пролонгації /арк. справи 8-10/.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов'язувався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнту за плату на умовах, визначених договором. Відповідно до реєстру боржників № 148 від 25.08.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 278396096 /арк. справи 12-14/.
В подальшому 20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржника, вказаних у Реєстрі боржників /арк. справи 15-17/.
Відповідно до Реєстру права вимоги № 1 від 20 жовтня 2022 року до договору факторингу № 20102022 від 20 жовтня 2022 року , ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 23 120,50 грн., з яких: 6 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 620,50 грн сума заборгованості за відсотками /арк. справи 17/.
23.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-3700475. 27.09.2021 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27092021 у відповідності до умов якого ТОВ «КАЧАЙ ГРОШ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «КАЧАЙ ГРОШ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників /арк. справи 23-27/.
У відповідності до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
У статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі - в редакції на день укладення кредитного договору) наведено визначення термінів, які вживаються в цьому законі, зокрема: загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом; загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб; реальна річна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту; споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної супровідної послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Кредитні договори були укладені відповідачкою в електронній формі, належних доказів, що договори нею не укладались, суду не надано.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договори укладено відповідачкою в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором, котрий надсилався на належний їй номер мобільного телефону.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачкою, спрямованих на укладення кредитних договорів та договору позики в обраний спосіб, такі не були би укладені сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку, що ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідачки щодо не укладення нею кредитних договорів та отримання відповідачкою за цими договорами грошових коштів (позики) на свій картковий рахунок.
Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Установивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту (позики) та сплати процентів, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитними договорами (договором позики), право вимоги за якими набув позивач, однак позивачем належним чином не доведено розмір заборгованості за процентами, адже додані до позовної заяви розрахунки заборгованості не містить усіх складових такої, зокрема не зазначено бази нарахування процентів, періоду нарахування процентів, розмір процентів, застосованого за період прострочення, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає сума виданого кредиту в розмірі 7 300 грн., а саме: за договором позики № 278396096 в розмірі 6 500 грн. -сума заборгованості за основною сумою боргу та за кредитним договором № 00-3700475 в розмірі 800 грн. -сума заборгованості за основною сумою боргу.
У задоволенні ж решти позовних вимог, зокрема, про стягнення заборгованості за відсотками, слід відмовити за їх недоведеністю.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наслідків розгляду справи судом - часткове задоволення позову ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», з відповідачки у користь позивача підлягає стягненню 778 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 509, 512, 514, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 629, 1050, 1054, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» загальну суму заборгованості за кредитними договорами в розмірі 7 300 грн (сім тисяч триста) грн. 00 коп. з яких:
- за договором позики № 278396096 в розмірі 6 500,00 грн. -сума заборгованості за основною сумою боргу;
- за кредитним договором № 00-3700475 в розмірі 800,00 грн -сума заборгованості за основною сумою боргу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 778 (сімсот сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення виготовлено 10.05.2024 року.
Суддя: Т. В. Василюк