16 травня 2024 року
м. Київ
справа № 332/4409/23
провадження № 61-6993ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», третя особа - Національний Банк України, про визнання протиправним та скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - ТДВ «СК «Кредо»), третя особа - Національний Банк України (далі - НБУ), в якому,
з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:
- визнати розпорядження Дирекції ТДВ «СК «Кредо» від 28 липня 2023 року № 849 про притягнення начальника юридичного відділу ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання посадових обов'язків неправомірним та скасувати його;
- стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 40 000,00 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня
2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Кредо», третя особа - НБУ, про визнання протиправним та скасування розпорядження дирекції ТДВ «СК «Кредо» № 849 від 28 липня 2023 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано розпорядженням Дирекції ТДВ «СК «Кредо» від 28 липня 2023 року № 849 про притягнення начальника юридичного відділу ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, за невиконання посадових обов'язків неправомірним та скасовано його.
Стягнуто з ТДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
Стягнуто з ТДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 342,00 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
13 травня 2024 року ТДВ «СК «Кредо» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року (надійшла до суду 13 травня 2024 року),
у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі
ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19
ЦПК України).
Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи,
а також значення справи для сторін і суспільства та прийшов висновку, що дана справа є справою незначної складності, ціна позову якої не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», заява № 47921/08,
від 09 жовтня 2018 року).
У касаційній скарзі ТДВ «СК «Кредо» посилається на підпункти «б», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та вказує, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи та що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Однак, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження посилання на підпункти «б», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Всі мотивування особи, яка подала касаційну скаргу, вже були предметом розгляду
в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що посилання
в касаційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу,
з оскаржуваними судовими рішеннями, та зводиться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи
в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій
у межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки ТДВ «СК «Кредо» подало касаційну скаргу на судове рішення у справі незначної складності, з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства
з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», третя особа - Національний Банк України, про визнання протиправним та скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник